Півтора роки тому панель вибору "Податкової Академії" (повна нова назва – «Університет державної податкової служби») в Ірпені мала
чотирьох претендентів - сумно відомого ректора Петра Мельника, митника Пашка,
правника Галунька та "просту викладачку» Лесю Савченко.
Вибори тоді відбувалися з безумовним впливом певного
авторитету Мельника, на фоні розслідування його «хитрої» схеми – існування на
території податкової академії державного вишу та кількох приватних. Мельник
маніпулював державними коштами на свій розсуд, маючи впливових друзів – прем’єра
Азарова та «тричі прокурора» Піскуна. Останні державні діячи так чи інакше пов’язані
з Ірпіньською податковою академією, це під Києвом – «зразковий державний заклад»,
в який не соромно везти зарубіжних та регіональних гостей. Петро Мельник –
очолював обласну «партію регіонів», тому остання версія економіки країни від партії
регіонів витвір ірпінських «науковців» від податкової академії в тому числі.
Маємо тут пригадати – «раннього Мельника»,
комсомольского активіста Ірпінського індустріального технікума, з якого
починалася історія вишу в Ірпені та «шведського експерименту», який дозволив
провести першу територіальну реформу – «відірвати» Ірпінь та Бучу від вічно
бідного «Києво-Святошинського району» не дивлячись на високий місцевий
потенціал. Якби не жадібність та вічна залежність від такої самої жадібної
бюрократії – можливо Мельника тут згадували би по-доброму. А так – маємо далі
через правоохоронців виявляти «віджате» майно Мельником та його компанією.
Ще півтора роки тому у колишнього ректора було багато
фанатів, на сторінці ВКонтакті він впевнено перемагав шістьох претендентів та
судився в Ірпінському суді, куди ходив ніби на роботу – по кримінальній справі
отримання хабаря та справі поновлення себе ректором.
Вчора наршті стартували нові виборчі перегони в Ірпінському
університеті-академії створено дві комісії – для забезпечення процесу виборів.
Цікаво не стільки їх результат, а як вони будуть
проводитися. Досвід минулих перегонів свідчить, що цей виш досі не позбувся
ментальних вад і вибори там відбувалися, ніби то є навчальний заклад СБУ. А всі
матеріали виборів знаходяться під грифом «цілком таємно». На жаль, керівництво
податкової інспекції на чолі з тодішнім керівником Білоусом теж нічого не
зробило, щоб дати поштовх елементам публічних виборів. Тому, відкритість,
прозорість та зрозуміла загалу логіка процедур – мають діяти на території
головного податкового вишу вперше.
Можливо, доцільно вперше на виборах ректора провести дебати між
претендентами. Для наших традиційних викладачів - коли говорять лише вони і
точка зору сприймається лише їхня, техніка дебатів є продуктивною сучасною
формою виявлення саме сприйняття майбутнім керівником іншої точки зору. Це доречно серед такого різноманітного
студентства, викликів сучасного живого процесу державотворення та кольорового
світу, який ми намагаємося відкрити для своєї країни та
майбутніх поколінь.
Діючий ректор - Ігор Пашко, харківський митник на відміну від відомого
кіногероя Верєщагіна з «Білого сонця пустелі», нічого такого на
посаді ректора не зробив, бо ледь втримався на цій посаді через люстрацію.
Та ще власну специфічну діяльність – бо, кажуть, тисячі квадратних метрів «митних
територій» навколо процесу митниці в Харькові належить саме клану Пашка. Тому,
на посаді ректора Університета Пашко мусить захищати свої статки в Харькові.
Відома революціонерка Університету Леся Савченко – на жаль,
повна страхів перед досі могутнім ректором, проти якого вона сміливо виступила,
та якому досі належать майже всі сервіси навколо Державної податкової академії,
які вибудував Мельник. Наостанок в 2013 році Мельник приватизував кіпрським
оффшором Фоліас Консалтінг Лімітед Київське спеціалізоване
ремонтно-будівельне управління (95,72% акцій), що було
«надуте» державними коштами, що йшли на розбудову академії та досі є власником
безлічі майна в Ірпені та машинобудівне ПАТ "Ірпіньмаш" (86,5% акцій),
що межує з територією академії та лягло своєю територією під зовсім не
промислову забудову багатоповерхівками. Мельника зрозуміти не складно: він вихований
певними неморальними обставинами, які сам і породжував, але хоче та впевний, що
йому вдасться зберегти виведене з держави майно - для забезпечення своєї "спокійної
старості". Зрозуміло, якщо буде слухняна людина на посаді ректора та «соратники»,
які вже знову повилазили з забуття в політичному просторі Ірпеня
Третім претендентом в
перегонах на ректора виявився Валентин Галунько,
керівник одного з ведучих правничих інститутів,
висунутий академією вищої освіти. Галунько працював в приватному університеті
"Україна", тому, здається до Ірпеня йде ще
одна людина - що не шукає "легкого хліба".
Галунько займається публічним правом як наковець але
мріє впровадження досвіду та наукового підходу до управління державою.
Одну з лекцій Валентина Галунько можна знайти тут:
Чому
наші громадяни голосують за популістів? – така критична лекція є для науковця не звичною роботою. Але чи є посада ректора податкової академії
настільки «політичною», а виборці настільки прогресивними (від яких залежить
вибір ректора), щоб вибирати критичну людину – не бюрократа, але науковця?
Валентин Галунько, 52 роки, має трьох синів, в
минулому - організатор цілого напрямку навчальної діяльності в уніврситеті «Україна»,
направленої на охоплення людей з обмеженими можливостями (інвалідів). Та зараз –
робота в Науково-дослідному інституті публічного права. Професор
Галунько навчався в академії 2003 році на аспірантурі, тому йому не складно
орієнтуватися в робочому процесі. Він в цій справі людина не нова. Як колишній
військовий та полковник міліції – він розуміється на тому, що є службою. Головні його
роботи з цим пов’язанні, одна з ключових робіт так і називається – «Людина і держава».
Нарешті, Академія наук вищої освіти (Димитров, Діденко
та інші) написали «домашнє» завдання для професора Галунька під назвою «Відгук про професора Валентина Галунька…» - цікава робота для популяризації
науки в... навчальному процесі. Це цікаво з тієї точки зору, що навчання без
любові до науки – це формалізація процесу. Діяльність без душі. Нижче, цитата з
«Відгуку».
"… наукову та методичну
діяльність в Університеті для науково-педагогічних працівників Університету
слід зосередити на розробленні, супроводі, прийнятті та практичній адаптації
змін і доповнень до податкового законодавства щодо зменшення кількості та
ставок податків, з одночасним розширенням бази оподаткування.
При цьому слід звільнити науково-педагогічний склад від
формального обов’язкового звіту з науки (крім звіту за використані кошти за бюджетними програмами і
грантами). Увесь необхідний матеріал за кожним ученим безпосередні керівники
можуть взяти з Інтернету.
Що
стосується фундаментальних досліджень, то в цьому напрямку ми не маємо іншого
шляху, як перейти на їх здійснення та оформлення англійською мовою.
Фундаментальні теорії в галузях економіки і права мусять бути лише глобальними.
Відповідно публікації науковців Університету, які відбивають теоретичні
положення теорії економки і права, мають здійснюватися виключно англійською
мовою в наукових виданнях, включених до міжнародної бази «Scopus».
Кожна стаття науковця Університету в
науковому виданні, включеному до міжнародної бази «Scopus», буде преміюватися
Університетом, а також будуть покриватися витрати на її публікацію.
Фахівцям
відомо: для того, щоб легалізувати університетські наукові видання у «Scopus», треба мати членами
редакційної колегії не менш ніж десяти науковців, які мають п’ять і більше
статей у наукових виданнях із цієї бази, а головний редактор та його заступники
– понад десять статей.
Отже,
наукові дослідження, здійснені англійською мовою, будуть щиро заохочуватися
ректором Університету. Це головний пріоритет після забезпечення високої
зарплати науково-педагогічним працівникам.
Що стосується методичної діяльності, то, на погляд професора
В. Галунька, вона в Університеті перебуває на достатньому рівні. Варто
лише припинити перевантажувати науково-педагогічних працівників методичними
матеріалами, не передбаченими Законом України від 1 липня 2014 р. № 1556-VII
«Про вищу освіту».
Доцент, професор, кафедра мають самі визначати кількість і
якість методичного забезпечення відповідно до закону. Адже всім відомо, що
професору не потрібні формальні «папірці», щоб якісно передати знання студенту
(курсанту) чи аспіранту..."
