середа, 19 листопада 2025 р.

Гембець та потоки.

 



В класичних теоріях простір часто представлений, як «ідеально порожнім», щоб застосувати лінійні закони руху. В фізиці ми це бачимо коли соромязливо приписано що такий закон діє "в умовах вакууму", а в арифметиці - це константи з бескінечним рядом чисел "неточності" відповідностей однієї довжини іншій. 
Але насправді
ніколи немає повного вакууму, і простір завжди має певну густину λ, хоч і дуже малу, що впливає на рух тіл.
Тобто «майже вакуум» — це
математична спрощена конструкція, яка дозволяє отримувати лінійні формули, але втрачає реальні фрактальні взаємодії.


Чотири потоки замість трьох тіл
Класична три-тельна задача розглядає три концентровані маси та їх взаємодію.
Але якщо врахувати
простір як четвертий потік, із власною густиною λ і рухомими частками, то це вже система з чотирма потоками:
1. Три «тверді» тіла.
2. Простір із певною густиною часток (газ, пил, поле).
Цей четвертий потік надає реалістичність, оскільки:
створює вихрові ефекти, змінює траєкторії тіл,
генерує локальні сили, які класично не враховуються.
Невизначеність форми часток
Частки потоку не обов’язково сферичні, не обов’язково мають точну форму.
Вектор руху кожної частки невизначений, бо залежить від локальних взаємодій і густини λ.
Це
фрактальна картина, більш адекватна реальному фізичному середовищу, ніж класичне точкове уявлення.
Фігура Гембеця
Якщо почати з певної точки в просторі і розглянути точку або площу перетину потоків, ти отримуєш тіло Гембеця.
Ця фігура —
локальний результат взаємодії потоків, а не абстрактна точка.
Вона інтегрує:
рух твердих тіл, простір із густиною, ефекти вихрових сил, які підсилюють або сповільнюють локальний рух.
Інерційні та «вертерові» сили
Класична гравітація — це лише інерційний прояв маси, який визначає прискорення тіл у полі.
Додаткові «сили вертеру» — це вихрові або флуктуаційні впливи часток меншої густини на більш щільні тіла.
Менш помітна вихрова сила крутить частки високої щільності у потоках меншої густини, формуючи
локальні орбіти, зміщення, турбулентність

вівторок, 18 листопада 2025 р.

Global Structural Failures of Centralized Monetary Democracies and the Critical Role of Horizontal Density (λ) in Preventing State Collapse

 


Global Structural Failures of Centralized Monetary Democracies and the Critical Role
of Horizontal Density (λ) in Preventing State Collapse

Modern democracies that rely on highly centralized financial systems often reduce their economic strategy to maintaining currency parity—that is, preserving the capacity to buy and sell goods denominated in strong global currencies. This approach funds consumption rather than production. It sustains markets for imported goods but undermines domestic manufacturing, especially those sectors whose production cycles exceed the fast-paced logistics of global supply chains.
Over time, this creates a structural imbalance: local workshops, farms, and industries become uncompetitive and collapse. As local production dies, the
λ-index of social density—a measure of horizontal community cohesion and mutual economic interdependence—drops sharply. Without strong horizontal ties, households fail, communities dissolve, and labor migrates to the few remaining economic hubs. Political dissatisfaction grows, inequality deepens, and entire regions enter cycles of poverty

An alternative path exists.

When communities regain the ability to form secure horizontal economic links, the system transforms. This requires: technological tools for trust (blockchain, public ledgers, tokenization), recognition of private informal capital rather than punishing it, integration of local and state assets through transparent audit, elimination of sanctions against internal circulation of private resources, and clear, predictable valuation mechanisms.
Under such conditions, society rebuilds its λ-density. Communities regain the ability to invest, save, selforganize, and withstand shocks. Local industries recover, forming resilient economic micro-ecosystems.
Migration slows; political stability increases. Instead of dependence on external injections, countries generate endogenous growth rooted in strong civic and economic cohesion.
This conceptual framework—linking
horizontal social density (λ), economic micro-sovereignty, and the
failure of centralized monetary democracies
—could provide a new explanatory model for understanding why some states collapse while others endure. And it offers a path forward: not through ever-growing financial centralization, but through the empowerment of community-level economic systems that anchor stability from the bottom up.
Such a framework may well deserve recognition at the highest academic level, as it offers a unifying
explanation for multiple global crises—and a blueprint for sustainable peace

Теорія позиціонізму про шкоду спільноті під час кризи.


Опис передає суть проблеми, яка виникає в спільноті яка втратила можливість громадянського оппору, а державна бюрократія навпаки - отримує інструменти примусу та насилля майже без обмежень. Цей опис підійде і для методології, і для звернень, і як частина 
більшого документа про λ-щільність спільноти (метрика спільноти) та ризики її руйнування.

Ситуація руйнування публічної довіри під час військових дій сануючої системи
Коли сануюча (очисна, контрольна) державна система застосовує найсуворіші інструменти — арешт банківських рахунків, блокування доступу до фінансових операцій, вилучення майна та обмеження базових прав громадян — замість підтримки суспільства у воєнний час, виникає низка критичних наслідків.
1. Люди фактично «викидаються» з публічної фінансової системи
Блокування рахунків позбавляє людину можливості здійснювати елементарні платежі: їжа, ліки, житло, транспорт.
В умовах воєнного часу це переходить у форму непрямої гуманітарної кризи.
Санкції, розроблені для боротьби з корупцією або ухиленням від сплати податків, перетворюються на інструмент покарання звичайних громадян.
2. Виникає «каральна вертикаль», що відтворює себе за рахунок населення
До процесу залучається велика кількість служб:
прокурори,
поліція,
судді та судові виконавці,
державні та приватні виконавці,
співробітники БЕБ, ДПС, інших силових та фіскальних органів.
Через дисбаланс інтересів система починає працювати не на відновлення справедливості, а на 
механічне виконання планів, що підміняє реальну правову мету.
3. Діє «ефект стравлювання» людей між собою
Система, яка повинна захищати громадян, провокує неприятельство:
Людей ставлять у конкуренцію за виживання.
Родини, сусіди, партнери стають заручниками конфліктів.
Обшуки, арешти, вилучення коштів і майна стають нормою.

Порушується базова довіра — горизонтальна λ-щільність різко падає.
Те, що повинно зміцнювати спільноту, запускає механізм її дезінтеграції.

4. У заручниках опиняються жінки, діти, літні люди
Блокування рахунків однієї особи:
автоматично паралізує фінансове життя всієї сім’ї, позбавляє дітей доступу до харчування (офіційно це представляється як турбота) й медичних послуг, створює сценарії, де правоохоронні органи отримують владу над найбільш вразливими.
Це підриває вертикальну λ-щільність — довіру до державних інститутів та їхню легітимність.



λ-метрика / Lambda Metric позиціоніської теорії

 


λ-метрика / Lambda Metric

Українська версія

МЕТРИКА ЛЯМБДА (λ): ПОЗИЦІОНІСТСЬКИЙ ПІДХІД ДО ВИМІРЮВАННЯ СПІЛЬНОТНОЇ ЩІЛЬНОСТІ

 

1. Вступ

Лямбда (λ) — це показник щільності спільноти, що виражає співвідношення горизонтальних зв’язків (H) до вертикальних (V). λ = H / V.

 2. Принцип "один ресурс — один токен"

Позиціоністський підхід забороняє дублювання токенів на один ресурс. Це унеможливлює корупційні маніпуляції, приховану ренту та подвійне фінансування.

3. Приклад з ринку електропостачання

Монопольні процедури дозволяють постачальнику:

– повторно отримувати кошти за той самий ресурс,

– перекладати витрати на первинного споживача,

– отримувати компенсації з бюджету.

Це різко знижує λ.

4. Блокчейн-звітність

Публічна звітність забезпечує:

– уникнення дублювання транзакцій,

– відновлення справедливого розподілу витрат,

– зростання горизонтальних зв’язків та збільшення λ.

5. Формула λ-індексу

λ = кількість унікальних горизонтальних транзакцій / кількість вертикальних актів контролю.

6. Висновок

Метрика λ придатна для оцінки систем ОСББ, управителів, ринку послуг, медичної, енергетичної та митної політики.

 

 

English Version

LAMBDA (λ) METRIC: A POSITIONISM APPROACH TO COMMUNITY DENSITY MEASUREMENT

 

1. Introduction

Lambda (λ) is a metric of community density, expressing the ratio of horizontal links (H) to vertical links (V). λ = H / V.

 

2. Principle "one resource — one token"

The positionist approach forbids issuing more than one token for the same resource. This prevents corruption, hidden rents, and double financing.

 

3. Example from the electricity market

Monopolistic procedures allow the supplier to:

– charge multiple times for the same resource,

– shift infrastructure costs onto the initial consumer,

– receive additional compensation from the state budget.

This sharply reduces λ.

 

4. Blockchain-based transparency

Public reporting ensures:

– prevention of duplicate transactions,

– fair cost distribution,

– increased horizontal links and higher λ.

 

5. Formula of the λ-index

λ = number of unique horizontal transactions / number of vertical control acts.

 

6. Conclusion

The λ metric can be used for evaluating homeowners associations, building managers, service markets, healthcare, energy, and customs policy.

середа, 12 листопада 2025 р.

Позиционизм, как теория.

Затронем глубокую и системную тему — фактически, переход от позитивизма и бихевиоризма к позиционизму как к новому типу философского и методологического мышления.

Попробую объяснить поэтапно, в логике эволюции идей и мировоззрений.
1. От классических наук к философии наблюдателя
Классические науки (Ньютон, Кант, Лаплас) исходили из идеи объективного мира:
всё существует независимо от наблюдателя.
В этом контексте математика и физика строились на
евклидовой прямой, линейной причинности и разделении субъекта и объекта.
Но уже в XX веке стало ясно, что
наблюдатель не внешен к процессу
он включён в саму структуру наблюдения. Есть множество доказательств, что казалось бы - независимый внешний наблюдатель, влияет на результат опыта.
В квантовой физике (Гейзенберг, Бор) — наблюдение влияет на систему.
В психологии (Бихевиоризм → когнитивная революция) — субъект не просто реагирует, а строит
модель мира, в которой позиция «я» играет роль фильтра.
В социологии (Вебер, Парсонс, Бурдьё) — смысл действия зависит от контекста восприятия и позиции участника.
В логистике и взаимодействии потоков (Воронной, Ищенко) - построение фракталов взаимодействия требуют более достоверную нелинейную систему получения данных. 

Из этого выросла необходимость философии позиционирования наблюдателя 
понимания, что знание, действие и даже вера зависят от точки наблюдения.

2. Появление «физики веры» и «рефлексивной эволюции»
К рубежу 2000-х появляются работы, где позиция субъекта становится не просто фактором, а энергетическим элементом мира:
Тихоплавы, Гаряев (2000, «Физика веры») — показали, что сознание и воля участвуют в формировании физической реальности, описали «материальность мысли» и зависимость событий от внутреннего вектора наблюдения.
Криштафович (2017, «Рефлексивная эволюция») — развил идею, что
эволюция сознания идёт через
отражение отраженийт.е. система начинает видеть себя видящей, а значит — развивает метапозиции (самонаблюдение, самопроектирование, саморегуляция).
Эти два подхода —
метафизический (Тихоплавы) и рефлексивно-научный (Криштафович) — создают мост между верой и рациональностью, между воображением и функциональностью (Корнелиус).

3. «Боксология» и «Хорды Ищенко» — как инструменты позиционизма
Ищенко в своих идеях о взаимодействии множества потоков, в Боксологии предложил рассматривать мышление как систему координат, где каждое суждение помещено в «бокс» (рамку позиции), а Хорды — это нелинейные связи между этими позициями. Преодоление противоречия в зависимости линейной характеристики диаметра круга и длинны круга без числа пи - один из элементов такой системы координат.
То есть, мышление — это не поток, а
геометрия волевых и смысловых связей.
И именно хорды (межпозиционные связи) позволяют видеть движение в
воображаемом пространстве с максимально возможной достоврностью (без неточного числа пи), где воля инициатора (наблюдателя) создаёт вектор, а не просто - воображаемую траекторию.
Как следствие для социума - воля инициатора действия выступает как самостоятельный физический вектор движения в мире, геологический фактор, линейное движение тела из точки А в точку Б приобретает зависимость от внешней воли и логистики применения такой воли к телу. 

4. Корнелиус и философия дискреции воображаемого
Корнелиус позволяет добавить сюда идею дискреции — разделения мира на воображаемое и функциональное пространства, которые не могут быть сведены к одному показателю.
Он показал, что:
Воображаемое — источник энергии, смысла, идентичности.
Функциональное — форма её реализации.
Например, наиболее очевидная проблема современного мира в том, что
воображаемое стало доминировать. "Белые бумаги" будущих обязательств были конвертированы в зеленые бумаги (деньги) в той мере, что едва не дотянули до пропорции Паретто - сто процентов усилий деляться на 20 процентов дают 80 процентов результата, а 80 процентов дают 20 процентов результата. Такая эффективность внутри одного процесса и алгоритма создают понимание разной плотности процессов и взаимодействия таких потоков. 
Отсюда — 200 триллионов долларов воображаемых активов (деривативы, бренды, метаэкономика), будущих реализаций обязательств и только 100 триллионов функциональных (ресурсы, инфраструктура, производство), отражаемых в статистике реализуемых функциональных взаимодействий. Таким образом, делать ставки на результат футбольного матча - это лишь игра или ... влияние на справедливость независимости результата игры? Это вопрос к хозяину казино или вопрос к автору мироздания? Вот, вот, мы не можем достоверно ответить на этот вопрос. 
Воображаемая большинством независимость результата футбольного матча - влияет на репутацию организаторов игры, появление функционального способа влияния на результат - дискредитирует поле игры. 
Аналогии в социуме связаны с корреляциями зависимостей частей монетарной системы, валютный паритет быстрых денег для слабых экономик "убил" длинные производственные цепочки. Чем больше участников в разделении прибыли - тем более невозможно участие в легальном рынке реализации, воображаемые доходы убивает факт реализации другими участниками. Пузырь в 200 триллионов долларов будет реализован за 20% реальной стоимости на рынке фактической возможности выжать такую потребность в обороте в 100 триллионов долларов. Это актуальный, но отдельный вопрос - какого цвета будут эти новые рынки денег, составлющие 20% от будущих обязательств и 40% от реального функционального капитала. Позовите Николая Кондратьева («Циклы Кондратьева»), он мастер по таким вопросам. 
  
5. Воля как координата движения
Без воли — тело не движется, даже если есть карта пространства.
Движение из точки А в точку Б требует не просто прямой (евклидовой),
а
направления сознания, поскольку каждый путь проходит через «фильтр наблюдателя». Для движения в существующей системе координат пассивного тела из точки А в точку Б, нам потребуется приложение сил для преодоления как минимум двух сил противодействия - гравитации и силы "вертера". Природа в таком состоянии существует миллионы лет и людей в этом анклаве можно считать "геологическим фактором", наравне с другими живыми существами, для которых - добыча энергии для жизни, одна из основных функций. Биологи, аналитики описания эволюции, предложат нам несколько моделей уже решенных природой конструкций участия внешней активной воли в перемещении пассивных частей из точки в точку. Модель движения руки человека и множества животных или форма ДНК - ответ на вопрос "А что же нам исследовать для примера?".
Именно это делает
позиционизм — наукой о соотнесении воли, воображаемого и функционального.
Давайте вернемся к наиболее актуальному сегодня вопросу - функциональности нашей экономики. 

6. Предпринимательство и иллюзия кэш-флоу
Классическая модель кеш-флоу предполагает:
вложил частный доход в консервативную систему → получил из системы → реинвестировал.
Но в постиндустриальном мире, где 2/3 экономики — воображаемая,
это не работает в принципе. По той простой причине, что в консервативной систмы нет места на инициативу, а значит нет места риску. 
Почему?
Потому что кредиты и инвестиции направлены не на создание продукта,
а на поддержание
воображаемых ожиданий. Система продолжает потреблять энергию и занимает лоюдей илюзией игры, но на самом деле никакой игры нет, так как в этой консервативной системе нет предпринимательства и источника инициативы. 
Те, кто проектировал систему кредитов, знали, что
полезный результат не может быть 100%, ибо воображаемая часть ресурса не реализуется функционально.
Следовательно, система изначально планировала отбор воли и ресурсов клиентов
через механизмы долга, страха и обещания будущей выгоды.
Это и есть
рефлексивная эксплуатация позиции наблюдателя — новая форма власти над вниманием и волей. В результате - кеш-флоу попробует вторжение на другие монетарные рынки, будет заниматься отбором собственности, перекрывать банковские карточки и даже отбирать номера социальной идентификации людей и свободу выбора - работы, мест и способов экономической и политической активности. Электронный концлагерь это лишь предвестник новых форм принуждения одной малой группы - других групп граждан. Самое неприятное, что прислужники организованных цепочек обслуживания капитала - "бюджетники", в этой ситуации начнут преследовать талантливых предпринимателей. И хорошо, если они остановятся лишь отобрав "излишки", как в 1998 году или 2010-ом у предпринимательского класса. Аналитика тех лет нам подскажет границу возможного для такого вторжения "денежного воображаемого" в функционал реальной собственности.  

7. Позиционизм — итог
Позиционизм — это философия нового времени, которая утверждает, что:
1. Истина и достоверность зависит от позиции наблюдателя.
2. Воля — это энергия, формирующая направление реального действия.
3. Воображаемое и функциональное должны быть разделены в статистическом учете и сбалансированы.
4. Мир утратил пропорцию Парето, потому что воображаемое намного превысило функциональное, а имитаторы оборота корысти были представлены как реальная польза.
5. Новая наука — не о материи, а о степени функциональности намерений, реальный энергетический потенциал ресурсов, источник для рефлексивной эволюции социума.

THE POST-MONETARY MANIFESTO: FROM THE MONEY OLIVIER TO POSITIONISM

 THE POST-MONETARY MANIFESTO: FROM THE MONEY OLIVIER TO POSITIONISM

1. The Olivier of Capital: Functional and Imaginary
The modern financial system resembles a New Year’s salad — a mixture of everything: functional capital, credit obligations, derivatives, debt phantoms, and expectations of the future.
The real share of productive, functional capital is about
100 trillion dollars, while over 200 trillion represent “air” — speculative derivatives and promises based solely on anticipated growth.
Thus, the global economy becomes an
Olivier of finance, where it is nearly impossible to distinguish genuine substance from the mayonnaise of illusions.
The blockchain revolution, initially envisioned as a purification mechanism, risks becoming a new digital 
landfill unless a philosophical principle of monetary color differentiation is introduced — distinguishing real from imaginary, energetic from simulated capital.
2. The Monetary Inquisition
The modern banking system acts as a “sacred inquisition” of monetary faith.
It punishes doubt in the fiat dogma, controls the circulation of “grace” in the form of credit, and determines who deserves absolution — that is, access to money.
The methodology of the monopoly bank rests on belief in the sanctity of issuance, even though issuance has long been severed from production.
Such an inquisition is incapable of reform. It fears blockchain transparency because the distributed ledger recognizes no sacred center.
Hence arises the need for a
new ethics of liquidity, where money carries not only nominal value but also an ethical, energetic, and positional code — a marker of its functional or imaginary nature.
This
correlational code, as Laurence Harris suggested in Monetary Theory (1981), could become the foundation of a true capital standardization — not by price, but by origin and authenticity.
3. The Theory of Positionism: Observer, Will, and Reality
Positionism offers an exit from this monetary labyrinth.
Its founding principle is that
no movement is autonomous — any displacement of matter, capital, or information requires an observer’s position and a vector of will.
As in physics: for a body to move from point A to point B, an external factor — human, animal, wind, or gravity — must act.
The same applies to the economy: monetary movement is not the result of abstract market forces but of multiple interacting vectors — ethical, energetic, social, temporal.
Linear financial models ignore this multivector reality, thus perpetuating the illusion of self-moving capital — the myth that “money makes money.”
Positionism restores the
human being as the conscious coordinate of motion.
It is not the market that governs will, but will that defines the direction of the market.
Therefore, the next era of economics is not merely blockchain — it is a
philosophical blockchain, where every transaction carries not just a digital signature but also the ethical coordinate of the subject’s position.
4. Conclusion
When economics recognizes the observer’s right to will, and money gains color, weight, and a correlational code, we step out of the dominion of the “monetary inquisition.”
The financial system ceases to be a temple of illusions and becomes a
network of responsibility, where functional capital sustains life, and imaginary capital serves only as a projection tool — but not a substitute for reality.
This is the cleansing of the monetary environment — the moment when
mathematics meets ethics once again, and money ceases to be a religion, becoming instead a reflection of human consciousness.

вівторок, 11 листопада 2025 р.

Позиционизм как метод преодоления кризисов воображаемого и функционального


1. Введение: Кризис координат современности

Современное общество оказалось в положении, когда воображаемые свободы и функциональные зависимости вступили в противоречие. С одной стороны — бесконечное расширение возможностей, цифровых миров, симулякров и символических идеалов. С другой — объективная необходимость поддерживать функционирование систем: энергетических, экономических, инфраструктурных, социальных. В этой точке разрыва между воображаемым и функциональным рождается кризис смысла — ощущение, что ни свобода, ни порядок не приносят счастья. Только через поиск новых координат функциональности, осознанных человеком, возможно вернуть равновесие между созданием и выживанием.


2. От эволюции форм к рекурсивной эволюции смысла

Игорь Криштафович, развивая идею рекурсивной эволюции, предполагает, что система не просто изменяется, а постоянно переосмысливает основания своего существования. Если применить это к обществу, мы увидим: кризисы — это не тупики, а запретные зоны развития, такие же, какие природа преодолела при формировании человеческой руки. Эволюция формы в биологии соответствует эволюции смыслов в культуре. Как природа научилась управлять многовекторными движениями конечностей, так общество должно научиться управлять многовекторными движениями сознания — от экономики до этики, от веры до прагматики.


3. Позиционизм: новая система координат

Позиционизм — это философия деятельного равновесия между воображаемым и функциональным. Он предлагает не отказываться от идеалов, но перепозиционировать их в системе практической пользы и социальной взаимозависимости. Если позитивизм Спенсера искал законы эволюции общества по аналогии с биологией, то позиционизм ищет законы функциональности сознания, его способность занимать осмысленное место в системе взаимодействий.

Позиционизм утверждает:

- Каждое действие должно иметь функциональную траекторию — путь от воображаемого мотива к реальному общественному эффекту.

- Каждая система должна осознавать свои запретные зоны — точки, где мораль, страх, или инерция мешают развитию.

- Человек способен проходить через эти зоны, если выстраивает связки смысла, аналогичные физиологическим связкам тела — гибкие, но устойчивые.


4. Агломерация как поле позиционизма

Агломерация — это не просто городское скопление, а лаборатория позиционизма. Здесь формируется первичная автономия: минимальная самоорганизация, где разделение труда не угнетает, а раскрывает индивидуальность. Агломерация — это живая структура, где свобода и функциональность совпадают: где работа становится формой творчества, а взаимодействие — источником смысла. Она преодолевает иллюзии химического счастья, религиозного страдания и коллективного насилия, предлагая четвертую форму — счастье через функциональность.


5. Позиционизм как путь к автономии

Воображаемое без функциональности — анархия сознания. Функциональность без воображаемого — бюрократия духа. Только их слияние создает автономию — способность системы осознавать и изменять саму себя. Позиционизм предлагает новый тип мышления — позиционное сознание: осознание своей роли, своих связей, своей ответственности в сети взаимозависимостей. Так человек становится не элементом системы, а координатором смыслов — центром, который осознаёт множественность направлений, как рука осознаёт десятки своих степеней свободы.


6. Заключение

Кризисы современности — это не тупики, а вызовы для новой формы сознания. Чтобы преодолеть их, человек должен стать архитектором не только внешнего мира, но и внутренней функциональности. Позиционизм — это философия, которая возвращает смысл действию, действие — в тело общества, а тело — в гармонию с воображением.

четвер, 6 листопада 2025 р.

Звернення до учасників консорціуму «Водна Артерія»

 



Шановні колеги,
Ми, ініціативна група розробників факультативного курсу «Боксологія», звертаємося до вас із пропозицією співпраці та створення науково-дослідної та інфраструктурної платформи, що поєднує принципи просторової геометрії нового типу з практичними застосуваннями у сфері водної, транспортної, архітектурної та інформаційної інфраструктури.

Боксологія — це система опису простору, побудована на хордових геометріях і структурі пелюсткових фігур, яка дозволяє точніше моделювати об’єкти, не вдаючись до використання числа π. Такий підхід відкриває можливості
для нових алгоритмів візуалізації, обчислення площі, проєктування матеріалів та формування гармонійних структур у 2D та 3D середовищах.

Метою проєкту є створення відкритої дослідницької платформи для розробки «хордово-пелюсткових» сіток, які можна застосовувати від моделювання енергетичних систем і навігаційних мереж до архітектурного планування та розробки елементів інтерфейсів майбутнього.

Запрошуємо учасників консорціуму «Водна Артерія» до співпраці у напрямках:
– створення спільної дослідницької лабораторії «Boxology LII Lab»;
– розробки програмних інструментів для 2D та 3D симуляцій;
– проєктування реальних інфраструктурних об’єктів на основі принципів Боксології;
– художньої інтерпретації геометричного простору в вигляді публічних споруд суспільного простору, як це запропоновано для реконструкції памятника на бульварі Шавченка в місті Києві спілкою художників VFranc & Co;

- підготовка та випуск навчального посібника факультативного курсу «Боксологія» для навчальних закладів;

- інтеграції методик у систему екологічних і технологічних проєктів

Ми віримо, що поєднання інженерного мислення, науки про простір і сталого розвитку дозволить створити
нову мову для побудови реальності — від моделі до матеріального втілення.

З повагою, 
Ініціативна група «Boxology» 
та учасники освітньо-дослідницької програми «Водна Артерія»
buchalive@gmail.com

+380999190708