Домашнє завдання для ректора "Податкової Академії": "нічого такого" не зробити?

Півтора роки тому панель вибору "Податкової Академії" (повна нова назва – «Університет державної податкової служби») в Ірпені мала чотирьох претендентів - сумно відомого ректора Петра Мельника, митника Пашка, правника Галунька та "просту викладачку» Лесю Савченко.

Вибори тоді відбувалися з безумовним впливом певного авторитету Мельника, на фоні розслідування його «хитрої» схеми – існування на території податкової академії державного вишу та кількох приватних. Мельник маніпулював державними коштами на свій розсуд, маючи впливових друзів – прем’єра Азарова та «тричі прокурора» Піскуна. Останні державні діячи так чи інакше пов’язані з Ірпіньською податковою академією, це під Києвом – «зразковий державний заклад», в який не соромно везти зарубіжних та регіональних гостей. Петро Мельник – очолював обласну «партію регіонів», тому остання версія економіки країни від партії регіонів витвір ірпінських «науковців» від податкової академії в тому числі.

Маємо тут пригадати – «раннього Мельника», комсомольского активіста Ірпінського індустріального технікума, з якого починалася історія вишу в Ірпені та «шведського експерименту», який дозволив провести першу територіальну реформу – «відірвати» Ірпінь та Бучу від вічно бідного «Києво-Святошинського району» не дивлячись на високий місцевий потенціал. Якби не жадібність та вічна залежність від такої самої жадібної бюрократії – можливо Мельника тут згадували би по-доброму. А так – маємо далі через правоохоронців виявляти «віджате» майно Мельником та його компанією.

Ще півтора роки тому у колишнього ректора було багато фанатів, на сторінці ВКонтакті він впевнено перемагав шістьох претендентів та судився в Ірпінському суді, куди ходив ніби на роботу – по кримінальній справі отримання хабаря та справі поновлення себе ректором.     

Вчора наршті стартували нові виборчі перегони в Ірпінському університеті-академії створено дві комісії – для забезпечення процесу виборів.

Цікаво не стільки їх результат, а як вони будуть проводитися. Досвід минулих перегонів свідчить, що цей виш досі не позбувся ментальних вад і вибори там відбувалися, ніби то є навчальний заклад СБУ. А всі матеріали виборів знаходяться під грифом «цілком таємно». На жаль, керівництво податкової інспекції на чолі з тодішнім керівником Білоусом теж нічого не зробило, щоб дати поштовх елементам публічних виборів. Тому, відкритість, прозорість та зрозуміла загалу логіка процедур – мають діяти на території головного податкового вишу вперше.

Можливо, доцільно вперше на виборах ректора провести дебати між претендентами. Для наших традиційних викладачів - коли говорять лише вони і точка зору сприймається лише їхня, техніка дебатів є продуктивною сучасною формою виявлення саме сприйняття майбутнім керівником іншої точки зору. Це доречно серед такого різноманітного студентства, викликів сучасного живого процесу державотворення та кольорового світу, який ми намагаємося відкрити для своєї країни та майбутніх поколінь.

Діючий ректор - Ігор Пашко, харківський митник на відміну від відомого кіногероя Верєщагіна з «Білого сонця пустелі», нічого такого на посаді ректора не зробив, бо ледь втримався на цій посаді через люстрацію. Та ще власну специфічну діяльність – бо, кажуть, тисячі квадратних метрів «митних територій» навколо процесу митниці в Харькові належить саме клану Пашка. Тому, на посаді ректора Університета Пашко мусить захищати свої статки в Харькові.

Відома революціонерка Університету Леся Савченко – на жаль, повна страхів перед досі могутнім ректором, проти якого вона сміливо виступила, та якому досі належать майже всі сервіси навколо Державної податкової академії, які вибудував Мельник. Наостанок в 2013 році Мельник приватизував кіпрським оффшором Фоліас Консалтінг Лімітед Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління (95,72% акцій), що було «надуте» державними коштами, що йшли на розбудову академії та досі є власником безлічі майна в Ірпені та машинобудівне ПАТ "Ірпіньмаш" (86,5% акцій), що межує з територією академії та лягло своєю територією під зовсім не промислову забудову багатоповерхівками. Мельника зрозуміти не складно: він вихований певними неморальними обставинами, які сам і породжував, але хоче та впевний, що йому вдасться зберегти виведене з держави майно - для забезпечення своєї "спокійної старості". Зрозуміло, якщо буде слухняна людина на посаді ректора та «соратники», які вже знову повилазили з забуття в політичному просторі Ірпеня

Третім претендентом в перегонах на ректора виявився Валентин Галунько, керівник одного з ведучих правничих інститутів, висунутий академією вищої освіти. Галунько працював в приватному університеті "Україна", тому, здається до Ірпеня йде ще одна людина - що не шукає "легкого хліба".

Галунько займається публічним правом як наковець але мріє впровадження досвіду та наукового підходу до управління державою.

Одну з лекцій Валентина Галунько можна знайти тут:

https://www.youtube.com/watch?v=dhTDcmph7Xw

Чому наші громадяни голосують за популістів? – така критична лекція є для науковця не звичною роботою. Але чи є посада ректора податкової академії настільки «політичною», а виборці настільки прогресивними (від яких залежить вибір ректора), щоб вибирати критичну людину – не бюрократа, але науковця?

Валентин Галунько, 52 роки, має трьох синів, в минулому - організатор цілого напрямку навчальної діяльності в уніврситеті «Україна», направленої на охоплення людей з обмеженими можливостями (інвалідів). Та зараз – робота в Науково-дослідному інституті публічного права. Професор Галунько навчався в академії 2003 році на аспірантурі, тому йому не складно орієнтуватися в робочому процесі. Він в цій справі людина не нова. Як колишній військовий та полковник міліції – він розуміється на тому, що є службою. Головні його роботи з цим пов’язанні, одна з ключових робіт так і називається – «Людина і держава».

Нарешті,  Академія наук вищої освіти (Димитров, Діденко та інші) написали «домашнє» завдання для професора Галунька  під назвою «Відгук про професора Валентина Галунька…» - цікава робота для популяризації науки в... навчальному процесі. Це цікаво з тієї точки зору, що навчання без любові до науки – це формалізація процесу. Діяльність без душі. Нижче, цитата з «Відгуку».

"… наукову та методичну діяльність в Університеті для науково-педагогічних працівників Університету слід зосередити на розробленні, супроводі, прийнятті та практичній адаптації змін і доповнень до податкового законодавства щодо зменшення кількості та ставок податків, з одночасним розширенням бази оподаткування.

При цьому слід звільнити науково-педагогічний склад від формального обов’язкового звіту з науки (крім звіту за використані кошти за бюджетними програмами і грантами). Увесь необхідний матеріал за кожним ученим безпосередні керівники можуть взяти з Інтернету.

Що стосується фундаментальних досліджень, то в цьому напрямку ми не маємо іншого шляху, як перейти на їх здійснення та оформлення англійською мовою. Фундаментальні теорії в галузях економіки і права мусять бути лише глобальними. Відповідно публікації науковців Університету, які відбивають теоретичні положення теорії економки і права, мають здійснюватися виключно англійською мовою в наукових виданнях, включених до міжнародної бази «Scopus».

Кожна стаття науковця Університету в науковому виданні, включеному до міжнародної бази «Scopus», буде преміюватися Університетом, а також будуть покриватися витрати на її публікацію.

Фахівцям відомо: для того, щоб легалізувати університетські наукові видання у «Scopus», треба мати членами редакційної колегії не менш ніж десяти науковців, які мають п’ять і більше статей у наукових виданнях із цієї бази, а головний редактор та його заступники – понад десять статей.

Отже, наукові дослідження, здійснені англійською мовою, будуть щиро заохочуватися ректором Університету. Це головний пріоритет після забезпечення високої зарплати науково-педагогічним працівникам.

Що стосується методичної діяльності, то, на погляд професора В. Галунька, вона в Університеті перебуває на достатньому рівні. Варто лише припинити перевантажувати науково-педагогічних працівників методичними матеріалами, не передбаченими Законом України від 1 липня 2014 р. № 1556-VII «Про вищу освіту».

Доцент, професор, кафедра мають самі визначати кількість і якість методичного забезпечення відповідно до закону. Адже всім відомо, що професору не потрібні формальні «папірці», щоб якісно передати знання студенту (курсанту) чи аспіранту..."

Країна по-новому. Вільна Республіка Ліберленд. Перша частина #eVote закону.

В цьому творі представлена нова концепція участі громадян в розбудові країни. Нової. Зовсім нової.

Ця концепція не включає загально відомі факти – ми вже можемо впевнено ствержувати, що поряд з фізичним світом, ми вже живемо в інформаційному просторі. Вже кілька поколінь володіють грамотою, мають доступні комунікації та засоби для отримання інформації та реалізації волевиявлення. Залишилося лише організувати – спільний зворотній зв'язок, його підрахунок та рішення про реалізацію. Якщо сказати ще простіше: це коли Like в Фейсбуці, починає впливати на життя.     

Назва:

Проект закону про референдум Ліберленду (Ліберланду).

(Референдум / Система голосування)

Автор закону: Саймон Дж Кастаньо (Simon J. Castano), Нідерланди

(Член Представництва Вільної Республіки в Ліберланд, Нідерланди)

Опис, переклад, в редакції – Віталія Іщенко, buchalive@gmail.com

(Humanitarian Mission of Liberland, HML)

Мета: Pre-StartUp Software Developing для corezoid.com

Зміст сухих положень закону для українців я вирішив представити описом цього значного явища законотворчості сучасної інформаційної доби.

Ліберланд (Free Republic of Liberland) – існує з 2015 року на невеликій території в Європі, між землями Хорватії та Словенії, на березі річки Дунай.  

В Ліберленді засновано власні гроші – меріти (merits). Що мають просту «стартову» вартість: 1 меріт дорівнює 1 долару.

Бюджет Ліберленду є на 100% дотований громадянами. Внески громадян починаються з 500 мерітів до 100 000. Бюджетний публічний рахунок Ліберленду знаходиться в чешському Fio banka, a.s. Головний офіс уряду, також, в Чехії – в Празі.

В Ліберленді є проект Конституції (основний закон) та кілька законів, що можуть регулювати відношення влади та громадян. В Ліберленді є президент Віт Йєдлічка (Vít Jedlička), лібертаріанець, прихильник світового політичного тренду анархо-капіталізму. Враховуючи, що для анархо-капіталізму краща державність – це її відсутність, то ми маємо справу з «хмарною державністю», електронною реєстрацією ініціацій громадян та максимально дерегульованою реалізацією ділових та громадських проектів.

Опис закону Сімона Кастано (Simin J.Castano) є реалізацією двоєдиного завдання – вже існуючі принципи та закони Ліберленду викласти в системі закону про голосування громадян Voting System Design, чому передує жвава дискусія в Інтернет-спільноті під відомим значком #eVote в Фейсбуці та Твітері.

Окрему увагу сучасна електронна спільнота приділяє відносинам публічної влади та приватного сектору. В глобальному світі стають важливими спільні інтереси глобальної спільноти, коли публічна компанія однієї країни виходить на відносини з публічною компанією іншої країни. Держава, як валютний спекулянт та здирник з «приватного сектору» - зникає. Ліберленд не хоче ставати «карибським» офшором, президент країни Віт Йєдічка організовує як світову публічне явище – переконуючи уряди інших країн не вдаватися до силових сценаріїв, покликаних на задоволення «власних інтересів», які не співпадають з гуманітарним покликанням людяності, а є війною світових корпорацій-монополістів.  

Нарешті ми маємо активну участь Гуманітарної Міссії Лібереленду  (Humanitarian Mission of Liberland, #HML ) в фіксації порушень прав людини, моніторингу публічних дій до примирення націй та заявленій комплектації «білого загону» для демілітаризації Донбасу.

Докладніше про Ліберленд. https://liberland.org/en/about/        

Стаття I: Білль про права

§I.56. Всі окремі громадяни Вільної Республіки Ліберланд мають право приватної реєстрації та конфіденційних бюлетенів на всіх виборах і референдумах Вільної Республіки Ліберланд; така реєстрація повинна бути виконана шляхом введення свого ім'я до списків виборців; зберігання свого ім'я (ID) в списку виборців має за собою певні обов'язки, передбачені законом; участь у всіх виборах і референдумах має бути добровільним; жодна особа не може бути примушена голосувати певним чином, та не повинно бути будь-якій особі догани за те, яким чином було зроблено голосування; всі вибори і референдуми повинні бути вільні від будь-якого примусу і шахрайства.

§I.57. Всі члени державної адміністрації повинні бути у віці двадцяти одного року або вище, і повинен мати громадянство Вільної Республіки Ліберланд; жодна така особа не може бути відвернена від подачі його або її кандидатуру на державну посаду; всі кандидати на будь-якій державній посаді в Вільній Республіці Ліберланд, а також всі нинішні члени державного управління повинні бути зобов'язані розкривати свої активи вище певного значення, як це визначено законом, джерела доходів над певної частки його або її в цілому щорічному доході, як це визначено законом; як поточних, так і за останні п'ять років, як це передбачено законом, для громадськості; кандидат представляється будь-якою організацією, передбаченою законом, така організація повинна мати відповідний обов'язк розкриття інформації.

§I.58. Обгрунтованість будь-яких виборів або референдуму, проведеного в рамках Вільної Республіки Ліберланд має бути переглянута Верховним судом на вимогу однієї чверті від загального числа представників Асамблеї або 3% від загального числа громадян, зареєстрованих для голосування на час останніх загальних виборів, подане протягом семи днів після опублікування результатів; Верховний суд повинен знайти будь-які докази помилкової або шахрайської дії, тому він повинен мати право оголошувати такі вибори або референдум недійсним і мати порядок його поновлення.

Стаття II: Законодавча влада

§II.2. Асамблея складається з двадцяти представників Асамблеї.

§II.3. Представники Асамблеї обираються громадянами на загальних виборах, що проводяться кожні чотири роки.

§II.3 (1) Будь-який Представник Асамблеї може бути відкликаний громадянами з простою більшістю голосів на референдумі в кількості 5% від загального числа громадян, зареєстрованих для голосування на момент проведення останніх загальних виборів.

§II.3 (2) Якщо будь-який представник Асамблеї пішов у відставку, додаткові вибори проводяться протягом тридцяти днів.

§II.4. Одна чверть від загального числа депутатів Зборів має право запропонувати резолюцію про розпуск Асамблеї.

§II.4 (1) Рішення приймається більшістю в дві третини голосів від загального числа представників Асамблеї.

§II.4 (2) Якщо Асамблея розпускається, то Загальні вибори проводяться протягом шістдесяти днів.

§II.5. Асамблея обирає спікера парламенту простою більшістю голосів від загального числа представників Асамблеї.

§II.8. Асамблея обирає канцлера Вільної Республіки, який ліберланд формує Кабінет Вільної Республіки ліберланд, з простою більшістю голосів від загального числа представників Асамблеї.

§II.8 (2) Асамблея має право відсторонити від посади Канцлера разом з Кабінетом шлягом висловлення вотуму недовіри простою більшістю голосів від загального числа представників Асамблеї за умови існування простої більшості для передбачуваного наступника ,

§II.8 (3) На першому засіданні після загальних виборів, Канцлер разом з Кабінетом просить Асамблею проголосувати за пропозицією довіри.

§II.8 (4) Якщо Асамблея не висловдює довіру простою більшістю голосів від загального числа представників Асамблеї, Канцлер разом з членами Кабінету повинні негайно припинити свої повноваження (утримання своїх офісів).

§II.9. Одна чверть від загального числа представників Асамблеї має право запропонувати резолюцію про заснування Комітету Асамблеї.

§II.9 (1) Рішення приймається простою більшістю голосів від загального числа представників Асамблеї.

§II.9 (2) Комітет Асамблея складається з п'яти представників Асамблеї, це пропонується в резолюції.

§II.11. Будь-який законопроект що запропонований Асамблеї Кабінетом від державної влади Республіки повинен бути обговорений і ставиться на голосування тільки один раз.

§II.11 (2) Голосування не відбувається, якщо в Бюро Асамблеї не було опубліковано проект закону у графіку справ Асамблеї.

§II.14. Кабінет має право запропонувати п'ять типів законів:

§II.14 (1) звичайний закон;

§II.14 (2) Конституційний проект закону;

§II.14 (3) земельний проект закону;

§II.14 (4) закон що затвержує договір;

§II.14 (5) фінансовий закон.

§II.15. Звичайний закон повинен ставитися до будь-якого питання в межах повноважень Асамблеї, що не зарезервовані для будь-якого іншого типу закону.

§II.15 (1) Всі звичайні Закони приймаються більшістю в три чверті голосів від загального числа представників Асамблеї.

§II.15 (2) Всі звичайні Закони підлягають набирання сили через подолання  спільного вето громадян, як це передбачено в §II.21.

§II.16. Конституційний проект закону повинен запропонувати поправку до існуючої Конституції.

§II.16 (1) Всі конституційні законопроекти повинні бути поставлені на голосування, тільки коли всі представники Асамблеї присутні і пройшли з одноголосним голосуванням від загального числа представників Асамблеї.

§II.16 (2) Всі конституційні Законопроекти набирають силу при відсутності спільного вето громадян, як це передбачено в §II.22.

§II.17. Земельні закони повинні запропонувати ввести або змінити, плату на землю Вільної Республіки Ліберланд.

§II.17 (1) Всі земельні Законопроекти повинні бути поставлені на голосування, тільки коли присутні всі представники Асамблеї і пройшли з одноголосним голосуванням загального числа представників Асамблеї.

§II.17 (2) Всі земельні Законопроекти набирають силу після подолання вето громадян, як це передбачено в §II.22.

§II.18. Закон договору повинен запропонувати ратифікацію міжнародного договору, підписаного Кабінетом міністрів.

§II.18 (1) Всі Законопроекти Договору Кабінету повинні бути прийняті більшістю в три чверті від загального числа представників Асамблеї.

§II.18 (2) Всі Законопроекти Договір Кабінету набирають сили при відсутності загального вето громадян, як це передбачено в §II.21.

§II.19. Фінансовий законопроект містить положення річного бюджету.

§II.19 (1) Фінансовий законопроект повинен бути прийнятий простою більшістю голосів від загального числа представників Асамблеї.

§II.19 (2) Фінансовий законопроект стає чинним при відсутності загального вето громадян, як це передбачено в §II.21.

§II.21. Всі звичайні закони (Bills): закони, договір Кабінету і фінансові законопроекти, прийняті Асамблеєю відповідно до поточної редакції Конституції, є об'єктами права спільного вето громадян, висловленої на референдумі.

§II.21 (1) Такий референдум повинен здійснюватися на вимогу 5% від загального числа громадян, зареєстрованих для голосування на момент проведення останніх загальних виборів, і повинні бути представлені протягом шістдесяти днів після того, як законопроект був оголошений конституційним, рішенням Верховного суду.

§II.21 (2) Законопроект вважається прийнятим, якщо проста більшість всіх громадян що брали участь в голосуванні з референдумі проголосують "за" закон.

§II.22. Всі земельні Законопроекти і Конституційні Законопроекти підлягають обов'язковому референдуму.

§II.22 (1) Обов'язковий референдум проводиться протягом шістдесяти днів після того, як законопроект був оголошений конституційною більшістю Верховного суду.

§II.22 (2) Законопроект вважається не накладено вето, якщо більшістю в дві третини всіх громадян, які беруть участь в голосуванні референдуму сказали "Так" законопроекту.

Кінець першої частини. 

Маша Варфоломеєва та Віталій Іщенко після визволення Маші з полону на Андріївському Узвозі

На плакаті до "Дня Волі" - фоторобота "Gold Apples", зробленої Марією Варфоломеєвою в Швейцарії; 

Журналістка Маша Варфоломєєва потрапила в справжнє пекло за любов до людей та до фотографії, будучи учасницею європейського культурного проекту.

Перед Вами одне і те ж саме обличчя - до полону, і зараз – в пастці свого більш за 400-денного полону, під час нашої необ'явленої війни на Сході України.

Ось, ця молода жінка – худенька Маша на Квай-Густав Адор в Женеві, а ось - вона в Луганських катівнях - заручниця в полоні.

Ця історія – маловідома історія фотокореспондента Марії Варфоломеєвої. Ця історія з щасливим кінцем - Машу днями обміняли на двох людей на кордоні цієї української війни. Війни, про яку ми чуємо кожен день, але про яку ще дуже мало знаємо.

Ще в 2013 році у Маші спочатку було «жартівливе» посвідчення журналіста з німецького видання www.onlinewahn.de, але трохи пізніше жарти перейшли до справи - вона з моїх рук отримала справжнє. Це було посвідчення газети «Наша Версія». Журналісти нашого видання розслідують злочини місцевої влади, пишуть про переділ власності, журналісткі розслідування захоплення та знищення лісу навколо Києва, писали - про бездіяльність правоохоронної системи.

З Машею була інша історія. У 2012 році Маша працювала в команді забезпечення ЕВРО 2012, а в 2013 році - Україна повинна була підписати Асоціацію з Європою, тому я - учасник багатьох міжнародних фестивалів, починаючи з ще 1990 року, коли ще презентувалися квітучі перспективи СРСР в Москві, розумів, що нам потрібно «відкривати» Європу для українців, Україну для європейців. Ми мали знайомитися знову, через десятиріччя після залізної завіси СРСР, після колоніального капіталізму - коли вже Москва не була політичним центром, але для прийняття рішень з Києва в Москву літало 5 рейсів літаків, набитих бізнесменами, фінансистами та політичними лобістами. Україна з політичної колонії та фінансової намагалася ескейпити в повному складі, вона була мотивована, вона хотіла, вона – рвалася до Європи.

 Маша - третя справа в верхньому ряду з друзями під час ЄВРО 2012 на стенді розважальному автокомпанії "Хьюндай"

Ми перші повинні були відкривати Європу: художники, журналісти, фотографи. Маша розмовляє п'ятьма мовами, вже 10 років вона в Києві, саме так - вона потрапила з Луганська до Києва, була дієвою учасницею на ЄВРО -2012, для проекту відкриття Європи - фотограф, художник та ще така освічена людина! А ще Маша стала «моделлю» твору, відомої нонконформіської графічної збірки partizantv, що постійно демонструється в офісі інтернет-компанії «Бест» в Бучі – добірка образів та ситуацій з життя міст та селищ Приірпіння. Є там і малюнок ЄВРО 2012, робота на яким і познайомила нас з Машею.   

Вона стала згодом «моделлю» для малюнку під назвою Masha & Sasha (інший герой – Сашко Наказненко, журналіст «Зорі Приірпіння», автор статей про міжстатеві відносини та досліджень «електрики від сонця») розповідає про здобуття ресурсів з навколишнього середовища… Непрості часи, в які ми живемо – завжди залишають місце для гумору та нонконформіської зверхності. Звідки ще, нам, звичайним людям брати оптимізм та мотивацію до життя?  

Саме как в ті часи – незалежно та весело Маша стала учасником цієї групи. Ми не підписували контрактів, Маша – людина, дружба з якою є самоцінною та «ідеологічною». Та група, яку ми створили називалася - міжнародний відділ газети «Наша Версія», що була утворена 8 червня 2013 року. Головний редактор - В'ячеслав Григорович Ковтун виписав посвідчення для Маші, а я його їй вручив - її перше журналістське посвідчення.

Наказ газети про створення "міжнародного відділу" - 2013 рік

Що казати – це був проект. Мрія та надія тих часів на краще. Європа, до речі йшла на поступки, першу польську візу посольство відразу давало журналістам на 1 рік, другу - на п’ять. Це була безперечна солідна поступка, бо в 2005-2010 роках європейці в Києві були так само корумповані «туристичними агенствами», як і вся українська бюрократія. Відчувався прогрес але всі розуміли – що щастя для всіх та відразу не буває. Десь, мало прорвати. Шоу ЄВРО 2012 ставало сумнішим – за роботу з підрядниками уряд Азарова не розрахувався, з червня 2013 року казначейство припинило виплати державних бюджетних коштів регіональним бюджетам…    

Потім, в липні 2013 року несподівано сталася «Врадіївська хода», серед журналістів – там був відомий ірпінський правоборець Ігор Домбровський (тепер – «атошник», депутат облради від «Свободи»), який приєднався до «ходи» в Умані. Перші відеорепортажі з Одеської траси були наші. Тому, вже в Києві на тісну розмову з міністром Захарченко зайшов лише один журналіст – в якості учасника ходи. Що саме намагався цим сказати суспільству міністр Захарченко, обмежуючи присутність журналістів? Врадіївська хода - була потужною реакцією суспільства на згвалтування молодої жінки представниками міліції, була реакцією на спробу тиску на постраждалу з боку правоохоронців. Зконцентрований «громадський гнів» йшов пішки через усі відділення міліції, через всі міста з Кіровоградської області та прийшов до Києва - в кабінет міністра уряду президента Януковича. Міністр був переляканий - до цього тільки він вирішував з ким йому розмовляти і кого пускати через турнікет силового міністерства.

Фото: «Врадіївська хода» в міліції міста Біла Церква.

Через сім місяців цей міністр разом з президентом втекли з країни від гніву народу, висновки з «Врадієвської ходи» міністр не зробив. Жодного зусилля за нашими пропозиціями – розслідувати журналісткі матеріали, реагувати на резонансні злочини, оновити, ротувати правоохороніців, зроблено не було. Майже за два місяці по тому почався Майдан, уряд зник разом з президентом Януковичем, а навесні 2014 почалася неоголошена війна під назвою «АТО».

Творчі зустрічі «міжнародного відділу» припинилися, тому Машу я вже не бачив – настали інші часи. Вона була разом з людьми, а наш проект – «відкриття Європи» так і не розпочався. Європу у нас вкрали.

Пізніше, в 2014-ому я зняв невеликий сюжет на 14 хвилин «Роман буде маляр» про хлопчика-рома в Словаччині, разом з художником Анатолієм Фурлетом. Український художник вчив хлопчика-жебрака малювати. 

"Роман буде маляр" - єдиний результат "культурної місії" в Європі, знятий вже коли йшли бойові дії на Сході України

Маша Варфоломєєва в той час працювала в Києві та Харкові, була кореспондентом видання «Луганський репортер», фізично знаходилася за межами Луганська, але потім - захворіла її бабуся і в 2014 році вона поїхала Луганськ.

9 січня 2015 року її затримали за фотозйомку будівлі Луганська, що вона робила за проханням одного з київських журналістів. Машу не попередили, що це небезпечна робота, бо виявилося, що то була будівля військового штабу так званої ЛНР. В соціальних мережах у Маші зберігалися фотографії з дуже виразними атрибутами - символами «Правого сектора», належність до якого в Росії та в «сепаратистких територіях» є злочином. Кому пояснювати, що Маша фотограф, модель і сценіст. Інші часи - інші звичаї. Машу заарештували і посадили до в'язниці. Журналісти телеканалу «Лайф Ньюс» зробили з Маші шпигунку, «наводчіцу» і «повісили» на неї всі нещастя військово-бандитського протистояння на Сході України.

В цей час я перебував в Одеській області, де політична ситуація була напружена – настрої сепаратизму були високі, господарські та політичні керівники області та районів блокували вплив Києва. 100% рішень Києва спотворювалися, кошти розкрадалися. У 2015 ходу один з керівників «Врадіївської ходи» Василь Любаревич приїхав рятувати ситуацію - піднімати людей на консолідацію, робити опір «місцевим феодалам». Акція мала назву SOS Bessarabia! Люди там налякані, вони не змогли пройти навіть до клубу, в який приїхав пан Василь. Збіглися лише «любі друзі» місцевого рішали – головна теза якого, що «він би радий, допомогти звичайним людям, але … з Києва не дають».

Спасіння Бесарабії - в відновленні дрібної приватної промислової індустрії та господарчої активності сільських общин Задністров'я

Сепаратизм – це розвалена індустрія та збанкрочені підприємства, які місцева, вже білокомірцева братва розтаскує по хатам. Вони ніколи не нажеруться – поки не нажеруться в Києві, поки не народиться воля до користі, непублічної, реальної дії на місцях.  Не прийшов ніхто і з активу райцентру – міста Білгород-Дністровського, там традиційно еліти змінюють інші еліти. Тихо, без галасу та народу. Хитрих змінюють ще хитріші. Така - традиція. Там керівник радикалів Ляшка нічим не відрізняється від «нашкраївця» чи «оппоблоківця». Пьють вони однакове одеське вино та коньяк, а нарізаючи ковбасу – кормлять присутніх з власних рук. А народ як перебував раніше в приниженому поневоленні місцевими феодалами, так і донині... Світлі часи – літо, з усіх від усюд до моря їдуть люди, Задністров’я трохи розправляє плечі. Сувора мінлива зима та бездоріжжя на кілька місяців відступає…

За 20 років вандали майже доконали Олександрівські казарми в місті Білгород-Дністровському, що побудовані 200 років тому.

Наша акція 2015 року з Василем Любаревичем (лідером «Врадієвської ходи») називалася «SOS Bessarabia!» та пройшла від села Бритівка, міста Білгород-Дністровська – «столиці Задністров’я» до Одеси. Саме, ці - золоті землі, та трудящі люди – дали Києву «Бесарабку», відомий продовольчий ринок Києва.

Нарешті, під час місцевих виборів 2015 року я майже випадково в інтернеті дізнався історію, що трапилась з Машею, подивився на її сторінку ВКонтакте - точно, з 9 січня 2015 року на сторінку вона не заходила. Якщо сучасна людина так довго відсутня в соціальних мережах - значить точно біда. Як виявилося потім – їй не давали навіть дзвонити рідним, в неї був дуже суворий режим. У деяких полонених телефон був, але всередині того підвального «соціуму» теж був певний «порядок». Всім казали, що Маша – не крімінальний злочинець, а набагато гірше – зрадниця та ідеологічна громадянка України.

Я зробив розсилку по її друзях, відгукнулася мама Маші - Олена. З тих пір ми вели переписку і розсилали повідомлення, дотримуючись обережності. Занадто велике значення Маші могло спровокувати занадто "високу" або нездійсненне ціну свободи журналістки. Нарешті саме так і виявилося – за Машу «ленеровці» вимагали військового злочинця, засудженого українським судом.

Листівка про луганську полонену, що облетіла весь світ. 

3 березня 2016 року:

«Сьогодні, о 13-00 біля села Щастя Марія Варфоломєєва була обміняна на двох людей, які були в ув'язненні в Україні» -  біли повідомлення в Інтернеті та по всіх каналах українського ТВ.

На фото: мама Маші Варфоломєєвої - Олена. 

Така моя розповідь з цієї неоголошеної війни, де спеціальний кореспондент Марія Варфоломеєва виявилася здатною вийти з підвалу Луганська, вижила та вже буде вибудовувати своє нове життя тут, в Києві, поряд з нами.

Маша важить близько 30 кілограм, їй треба медичне обстеження та вихід з крайнього виснаження.

Фізичного і морального.

Вона жива! Це головне.

Віталій Іщенко,

журналіст