Економічна енергетика суспільства: показники споживання, внутрішні інвестиції та соціальний коефіцієнт корисної дії (SCOD)

Ось варіант наукової статті на основі наукового огляду та цитати Тараса Козака — у стилі науково-аналітичної публікації для журналу з економіки енергетичних систем чи соціальної ефективності.

Економічна енергетика суспільства: показники споживання, внутрішні інвестиції та соціальний коефіцієнт корисної дії

Автор: Віталій Іщенко, дослідник енергетичних систем та економічної антропології

Анотація.
У статті розглядається зв’язок між базовими цивілізаційними показниками
споживання енергії (харчової, теплової, водної), структурою внутрішнього
інвестування та соціальним коефіцієнтом корисної дії (ККД) держави. На прикладі
України проаналізовано, як відсутність системної статистики виробничого
споживання, а також дефіцит механізмів «довгих» фінансових інструментів впливають на інвестиційний клімат, розвиток технологічних напрямів, таких як теплові насоси з природними хладоагентами (CO₂, H₂O), і загалом — на стійкість локальної економіки.

1. Цивілізаційні рівні споживання: енергетичний портрет країни
Сучасна людина у межах стабільної соціальної системи споживає близько 3500 ккал
на добу (харчова енергія), 4 кВт∙год енергії на житло та робоче місце, а також 4 м³
води на добу.
Ці показники відображають середній рівень локальної цивілізаційної потужності —
тобто здатність економіки забезпечити базові фізіологічні та соціальні потреби
людини.
Для України та подібних держав середнього рівня розвитку характерна диспропорція
між енергетичним споживанням у побуті та енерговитратами виробництва. При
цьому державна статистика не містить системної категорії "виробничого
споживання" як самостійного елементу енергетичного балансу.
Відсутність такого параметра унеможливлює об’єктивну оцінку ефективності
економіки та її потенціалу до інновацій.

2. Проблема коротких і довгих грошей як ознака низького соціального
ККД
Економічна теорія розрізняє “короткі” (споживчі, швидко обертові) та “довгі”
(інвестиційні, накопичувальні) гроші.
Українська фінансова система функціонує переважно у короткому циклі,
забезпечуючи обіг споживання, але не створюючи інвестиційного імпульсу.
У цьому контексті доречно згадати спостереження економіста Тараса Козака:
Проблема не лише у браку фінансових ресурсів, а у відсутності механізму
перетворення внутрішніх споживачів на інвесторів.
У більшості розвинених країн діють системи персональних інвестиційних рахунків,
пенсійних фондів та енергетичних кооперативів, які утворюють природне
середовище «довгих» грошей.
В Україні ж законопроєкт «Про особові інвестиційні рахунки» понад десять років
залишається нереалізованим.

3. Соціальний ККД держави: виробництво як джерело життєвої енергії
Соціальна система, подібно до технічної, має свій коефіцієнт корисної дії (ККД, COD) — відношення енергії, що повертається у вигляді виробництва, до енергії, спожитої
системою (у формі праці, їжі, енергії, ресурсів).
Якщо енергія витрачається лише на підтримання соціального тіла, а не на створення
продукту, система втрачає динаміку розвитку. Для визначення ступеню ефективності економічного середовища в простійшому аналітичному визначенні показником ефеективності зазвичай є наявність експортованої продукці та послуг на ініш ринки. Деякі успішні країни (Японія, Південна Корея, Китай) надавали кредитні ресурси саме в такі виробництва - таким чином продукція отримувала перевірку відповідності продукції міжнародним стандартам та потребам глобального ринку, по-друге, виручка в іноземній валюті зменшувала різницю в паритеті використання місцевої та глобальних фінансів.   

Сьогоднішні вливання глобальних фінансів лише в парітет фінансової спроможності України одного разу закінчиться, мета та інтереси "конвертного центру" лише посилиться, сануючі функції по відношенню до місцевих стратегій, що "довгі процеси" перетворюють на помірковані в часі ресурси - перетворять дефіцит обігових коштів на "довгі обовязки" вже не перед інвесторами-громадянами, а перед третіми особами "псевдодержавного рекету". 

4. Виробники нових технологій як індикатор глибинного інвестування.
Сектор теплових насосів, що використовують природні хладоагенти (CO₂, H₂O), є
маркером технологічного рівня та інвестиційної довіри суспільства.
Такі технології інтегрують енергетику, екологію та довгострокову економічну
раціональність — тобто те, що можливо лише у національній економіці з розвиненим
інвестиційним середовищем.
Відсутність внутрішнього інвестора позбавляє ці сектори не лише фінансування, а й
суспільного сенсу — бо технологія стає чужорідною, не вбудованою в енергетичну
культуру країни.

5. Висновки
1. Енергетичні показники споживання можуть бути використані як базова метрика
цивілізаційного рівня економіки.
2. Відсутність статистики виробничого споживання веде до спотворення картини
соціального ККД.
3. Інституційна неспроможність створити “довгі гроші” — головна перешкода
розвитку національного інвестора.
4. Технологічні виробники, такі як компанії, що створюють теплові насоси з
природними хладоагентами, стають тестом на реальну інвестиційну глибину
країни.
5. Реформа інвестиційної культури повинна починатися з громадян — створення персональних інвестиційних рахунків, кооперативів, енергетичних фондів, і прозорої аналітики виробничого споживання. 

Одесса. Город, который помнит себя другим

Авторская колонка Виталия Ищенко

Когда-то Одесса была городом свободы и света. Тут любили не только торговать и
шутить, а й строить — с умом, с любовью, с морским ветром в голосе. А потом
пришли девяностые. Активы, предприятия, земля и даже пляжи — всё это досталось
тем, кто привык брать силой.
Бандит, получивший бизнес, остаётся бандитом. Он не продаёт — он грабит. Он не
развивает — он выжимает.
За многими «господами» с громкими фамилиями стоят старые мафиозные круги
Бессарабии. Крышевание таможни, земля, рейдерские схемы, пляжи, рынки — вся
логика проста: местный бандит — сволочь, но своя сволочь.
Вот только город от этого не стал своим для людей.
Почему мы миримся с этим?
Потому что нам десятилетиями внушали: жить по правилам — глупо, а крутиться —
умно. Люди привыкли к мелкому мошенничеству, к “договорённостям” и “решению
вопросов”. Но ведь инвестиции — это не договорняк.
Инвестор в нормальной стране не ужимает работника до пайка, а строит сервис, где
приветствие — часть культуры, а не маска. Он вкладывает, потому что видит будущее.
Из нормального пляжа вырастает нормальный транспорт, кафе, отели — и целая
экономика, где людям выгодно быть честными. Так строятся Канары, а не руины.
А что у нас?
Затока, Сергеевка, Грибовка, Каролино-Бугаз, Татарбунары — всё больше
напоминают декорации из 90-х. Базар на базаре, суета вместо сервиса, наличка
вместо банка.
В городе, который считается богатым, зайди во двор — течёт канализация. Фонарь
без лампочки. На окраине Аркадии и в Шабо море сносит участки целыми улицами.
И никто не несёт ответственности.
А ведь Одесса может жить иначе. Этот город пережил империи, войны, революции и
всё равно оставался живым.
Он помнит, каким был — весёлым, гордым, щедрым.
Нам просто нужно перестать путать понятия.
«Своя сволочь» — не свой человек.
И если Одесса снова захочет быть собой — ей нужно не просто море, солнце и
шутки. Ей нужны люди, которые перестанут воровать у будущего.

Від Агломерації до Європейської конфедерації

 Дуже цікава ідея — фактично ти описуєш нову форму європейського об’єднання, 

яке

виходить за межі традиційної моделі ЄС і більше схоже на гнучку конфедерацію
агломерацій, громад і економічних полів, ніж на класичний союз держав.

Я зроблю прорахунок і концептуальну модель у трьох частинах:
ྉ структурна модель (архітектура)
ྊ економічна модель (“λ-економіка”)
ྋ юридично-гуманітарна основа
ྉ Структурна модель “Широкого поля” (новий Європейський Союз)

Основна ідея:
Принцип:
Кожна країна або агломерація може мати багаторівневе членство:
Територіальне членство (як фізична юрисдикція),
Економічне членство (як участь у спільних біржах, фондах, логістичних
артеріях),
Комунікативне членство (як свобода дискусії, мови, ідей, технологій).

Схема “Широкого поля”:
ྊ λ-економіка: модель “взаємної економічної щільності”
λ = (Σ корисних транзакцій × широта участі × глибина співпраці) / (Σ енерговитрат
× кількість посередників)
Якщо λ > 1 — спільнота росте, розвивається, створює додану вартість.
Якщо λ < 1 — система деградує, накопичує борг, паразитує на зовнішніх ринках.
Інструменти λ-економіки:
1. Безвідсоткове взаємне кредитування громадян.
Через блокчейн-реєстри, взаємні гарантії, децентралізовані каси.
2. ⚙ Біржа стратегічних деривативів із понижувальною вартістю.
Ціль — не спекуляція, а стабілізація вартості ресурсів і технологій.
3. Ресурсні агломерації (водні, енергетичні, освітні, харчові).
Вони формують реальну основу "широкого поля".
4. 📈 Показник розвитку: λ-індекс агломерації.

Вимірює, наскільки економічна взаємодія громади корисна, а не лише
грошова.
ྋ Юридично-гуманітарна основа
⚖ Третейська юрисдикція
Вищий суд — не над державами, а над зонами взаємодії (морські, прикордонні,
цифрові, логістичні).
Сторони можуть бути:
громади, міста, держави, підприємства, освітні або релігійні корпорації

Мирна експлуатація коридорів
Принцип: “Прохід – без володіння”.
Це означає, що країна має право користуватись логістичним маршрутом, не
змінюючи суверенітету землі.
Роль слов’янських сейміків
Висока участь громадян у формуванні правил через постійні сеймікові сесії,
радові обговорення, публічні реєстри рішень.
“Сеймік” може бути як у Варшаві, так і у Львові чи Софії — головне, що його
рішення мають морально-громадську силу у всій конфедерації.
ྌ Соціально-інформаційна політика
Забороняються монополії на інформацію та наративи, що підтримують:
виховання рабства або інфантильності;
знецінення підприємництва;
примусову соціальну залежність без розвитку ресурсної бази.
Натомість — “рівність голосів розуму”, коли кожна громада має канал впливу
через відкриті медіа-ради.
ྍ Потенційний “розрахунок” по етапах

Етап	Опис	Орієнтовний λ (ефективність взаємодії)	Коментар
2026–2028	Формування Третейського Союзу (10–12 країн, міжрегіональні логістичні коридори)	λ = 0.7	Початкова консолідація після війни
2028–2032	Відкриття безвідсоткових бірж і сейміков	λ = 1.1	Активна участь громад
2032–2040	Конфедерація “Широке поле” — нова форма ЄС	λ = 1.8	Висока щільність обміну, стійкий розвиток

ྎ Основний принцип Конституції:

Питання від ChatGPT-5

Якщо хочеш, я можу зробити з цього:
📜 проект Конституції Конфедерації “Широке поле” (на 5–6 розділів);
або 📊 аналітичний розрахунок λ-економіки з графіками розвитку.

Фінансова монополія як «ядерна небезпека»

Фінансова монополія як «ядерна небезпека»

Глобальна концентрація капіталу та взаємозалежність фінансових систем створюють ризики, аналогічні ядерній загрозі: 

Концентрація капіталу: кілька великих фінансових інститутів контролюють значну частину світових деривативних ринків, що збільшує системні ризики.

Глобальна взаємозалежність: фінансові кризи в одній частині світу можуть швидко поширитися на інші регіони, як це було під час фінансової кризи 2008 року 

Геополітичні спроби зруйнувати фінансову монополію

Безліч країн та лідерів намагалися змінити існуючий фінансовий порядок:

Муаммар Каддафі: пропонував створення золотого динара як альтернативи долару, що спричинило міжнародний опір.

Ірак: спроби переходу на євро у нафтовій торгівлі призвели до міжнародним санкціям.

ШОС, Росія та Китай: ініціативи щодо створення альтернативних фінансових інститутів, таких як Азіатський банк інфраструктурних інвестицій, спрямовані зниження залежності від західної фінансової системи. 

Відповідальність та майбутнє

З урахуванням масштабів та впливу сучасної фінансової системи, необхідні нові підходи до регулювання та відповідальності:

Міжнародне співробітництво: необхідність створення глобальних механізмів для запобігання фінансовим кризам та забезпечення стабільності.

Технологічні інновації: використання блокчейн-технологій та штучного інтелекту для підвищення прозорості та ефективності фінансових операцій

Етичні стандарти: розробка та впровадження етичних норм та стандартів для фінансових інститутів, вкладених у довгострокове сталий розвиток. Найточніший і універсальний спосіб відрізнити реальний капітал від фіктивного енергетичний баланс:

Приклад:

Побудувати будинок — потребує енергії та матеріалів.

Купити право на будинок у вигляді токена - не вимагає нічого, крім серверного часу.

💡 Тому показник енергетичної ємності ВВП (Energy Return on Investment — EROI) є більш чесним вимірником реальної економіки, ніж фінансова капіталізація. 

5. Де грань проходить сьогодні

У 2025 році приблизно 70% усіх угод на фінансових ринках світу не мають фізичного забезпечення

На ринку нерухомості, енергетики та праці - до 30% капіталу відноситься до реальної сфери.

Решта — цифрові деривативи, ф'ючерси та переоцінені активи, існують у «частотній» реальності.

Сьогодні спекулятивний капітал – це новий вид радіоактивного матеріалу.

Він здатний прискорювати зростання, але за втрати контролю викликає ланцюгову реакцію криз - фінансових, політичних і навіть культурних.

Тому:

держави повинні вводити "фільтри реальності" - енергетичні, трудові та матеріальні показники; корпорації - звітувати не тільки в грошах, але і в кіловат-годинах, робочих годинах і тоннах матеріалів; інвестори - розрізняти капіталізацію праці та капіталізацію шуму.

Вартість палива vs. корисна маса ресурсу в DAO

 Вартість палива vs. корисна маса ресурсу в DAO

При запуску колективної емісії в DAO на блокчейні кожному учаснику потрібно підключитися до голосування та мати певну кількість «палива» (gas) для транзакцій. Нижче подано пояснення співвідношення між вартістю цього палива та реальною корисною масою ресурсу (utility токенів).

1. Два рівні витрат

• Блокчейн-паливо (gas) – технічна вартість обробки транзакцій у мережі (ETH, MATIC, SOL тощо).

• Корисна маса ресурсу – власні токени DAO, які створюються й розподіляються серед учасників.

2. Співвідношення вартості

Витрати на паливо зазвичай становлять лише 0.1–2% від вартості створеної корисної маси токенів. Основна цінність DAO формується через внутрішні токени, а не через витрати на газ.

Вартість палива мізерна у порівнянні з корисною масою створеного ресурсу. Головний виклик для DAO – не технічні витрати на газ, а забезпечення справедливого розподілу токенів та їхньої реальної цінності для учасників.

3. Приклади для різних блокчейнів

Блокчейн	Середня вартість газу за транзакцію	Частка витрат від емісії $100 000
Ethereum	$5–20	0.05–0.2%
Polygon	$0.001–0.01	≈0.001%
Solana	< $0.001	≈0.0005%

Економічна тектоніка сучасного світу: від золотого обміну до епохи відстрочених обов’язків

 У ХХІ столітті світова економіка зіткнулася з парадоксом: реальний обіг грошей оцінюється приблизно у 60 трильйонів доларів, тоді як обсяг відстрочених зобов’язань перевищує 300 трильйонів доларів. Як сталося, що натуральний «золотий обмін» поступився місцем системі, де боргові інструменти, похідні та цінні папери визначають логіку глобальної торгівлі?

Витоки: кінець золотого стандарту та нова логіка

Відмова від золотого стандарту у 1971 році США започаткувала епоху «паперових грошей», які базувалися на довірі до державних і приватних емітентів. Вже у 1980-х роках виникла практика створення фінансових інструментів, що давали право на торгівлю та інвестиції під заставу обмежених реальних активів. Особливо показовим став приклад однієї острівної країни, яка в 1990 році дозволила міжнародну торгівлю через юрисдикції з використанням лише 10–20% натуральних грошей під цінні папери. Це дало поштовх до глобального розростання ринків боргових зобов’язань.

Три хвилі економічної тектоніки

Світова економіка з кінця ХХ століття пережила три ключові фази:

1) 1984–1990 роки — перехід до лібералізації та «фінансових острівних експериментів».
2) 1990–2007 роки — глобалізація та розквіт фінансових ринків, накопичення ризиків.
3) 2008–2025 роки — криза боргових зобов’язань, спроби східних економік запропонувати альтернативну логіку емісії.

Відстрочені обов’язки: новий «золотий стандарт»?

Відстрочені обов’язки (боргові інструменти, облігації, деривативи) стали основою сучасної системи. Вони дозволяють компаніям і державам фінансувати свої витрати наперед, але водночас створюють гігантську піраміду зобов’язань, які значно перевищують реальний обіг грошей. У такій системі багатство визначається не лише володінням товарами чи землею, а й контролем над борговими потоками.

Шість складових сучасної монетарної системи

Класична економічна наука виділяла працю, товари, власність і гроші як основні елементи. Однак сучасна структура значно складніша. Вона складається з шести ключових складових:

1. Праця
2. Товари
3. Цінні папери
4. Грошові маси
5. Власність
6. Енерго-паливна складова

Нерівність і пастка бідності

Бідні країни, замість виграшу від глобалізації, стали ще біднішими. Середній дохід у 2 долари на день при світових ринкових стандартах означає фактичну ізоляцію від цивілізаційних благ. Цілі регіони, подібні до Балі чи Гаїті, опинилися у «пастці низьких стандартів» — коли глобальна система відбирає прибутки через спекулятивні механізми, залишаючи реальним учасникам борги та ризики.

Майбутнє: усушка обов’язків і нова логіка розвитку

У перспективі нинішні 300 трильйонів відстрочених зобов’язань можуть бути переглянуті та зменшені до 100 трильйонів реальної користі. Це означає відмову від надлишкової спекулятивної емісії та перехід до коротших циклів планування (2–4 роки замість 10). У цьому й полягатиме економічна тектоніка найближчих десятиліть.