Економічна енергетика суспільства: показники споживання, внутрішні інвестиції та соціальний коефіцієнт корисної дії (SCOD)

Ось варіант наукової статті на основі наукового огляду та цитати Тараса Козака — у стилі науково-аналітичної публікації для журналу з економіки енергетичних систем чи соціальної ефективності.

Економічна енергетика суспільства: показники споживання, внутрішні інвестиції та соціальний коефіцієнт корисної дії

Автор: Віталій Іщенко, дослідник енергетичних систем та економічної антропології

Анотація.
У статті розглядається зв’язок між базовими цивілізаційними показниками
споживання енергії (харчової, теплової, водної), структурою внутрішнього
інвестування та соціальним коефіцієнтом корисної дії (ККД) держави. На прикладі
України проаналізовано, як відсутність системної статистики виробничого
споживання, а також дефіцит механізмів «довгих» фінансових інструментів впливають на інвестиційний клімат, розвиток технологічних напрямів, таких як теплові насоси з природними хладоагентами (CO₂, H₂O), і загалом — на стійкість локальної економіки.

1. Цивілізаційні рівні споживання: енергетичний портрет країни
Сучасна людина у межах стабільної соціальної системи споживає близько 3500 ккал
на добу (харчова енергія), 4 кВт∙год енергії на житло та робоче місце, а також 4 м³
води на добу.
Ці показники відображають середній рівень локальної цивілізаційної потужності —
тобто здатність економіки забезпечити базові фізіологічні та соціальні потреби
людини.
Для України та подібних держав середнього рівня розвитку характерна диспропорція
між енергетичним споживанням у побуті та енерговитратами виробництва. При
цьому державна статистика не містить системної категорії "виробничого
споживання" як самостійного елементу енергетичного балансу.
Відсутність такого параметра унеможливлює об’єктивну оцінку ефективності
економіки та її потенціалу до інновацій.

2. Проблема коротких і довгих грошей як ознака низького соціального
ККД
Економічна теорія розрізняє “короткі” (споживчі, швидко обертові) та “довгі”
(інвестиційні, накопичувальні) гроші.
Українська фінансова система функціонує переважно у короткому циклі,
забезпечуючи обіг споживання, але не створюючи інвестиційного імпульсу.
У цьому контексті доречно згадати спостереження економіста Тараса Козака:
Проблема не лише у браку фінансових ресурсів, а у відсутності механізму
перетворення внутрішніх споживачів на інвесторів.
У більшості розвинених країн діють системи персональних інвестиційних рахунків,
пенсійних фондів та енергетичних кооперативів, які утворюють природне
середовище «довгих» грошей.
В Україні ж законопроєкт «Про особові інвестиційні рахунки» понад десять років
залишається нереалізованим.

3. Соціальний ККД держави: виробництво як джерело життєвої енергії
Соціальна система, подібно до технічної, має свій коефіцієнт корисної дії (ККД, COD) — відношення енергії, що повертається у вигляді виробництва, до енергії, спожитої
системою (у формі праці, їжі, енергії, ресурсів).
Якщо енергія витрачається лише на підтримання соціального тіла, а не на створення
продукту, система втрачає динаміку розвитку. Для визначення ступеню ефективності економічного середовища в простійшому аналітичному визначенні показником ефеективності зазвичай є наявність експортованої продукці та послуг на ініш ринки. Деякі успішні країни (Японія, Південна Корея, Китай) надавали кредитні ресурси саме в такі виробництва - таким чином продукція отримувала перевірку відповідності продукції міжнародним стандартам та потребам глобального ринку, по-друге, виручка в іноземній валюті зменшувала різницю в паритеті використання місцевої та глобальних фінансів.   

Сьогоднішні вливання глобальних фінансів лише в парітет фінансової спроможності України одного разу закінчиться, мета та інтереси "конвертного центру" лише посилиться, сануючі функції по відношенню до місцевих стратегій, що "довгі процеси" перетворюють на помірковані в часі ресурси - перетворять дефіцит обігових коштів на "довгі обовязки" вже не перед інвесторами-громадянами, а перед третіми особами "псевдодержавного рекету". 

4. Виробники нових технологій як індикатор глибинного інвестування.
Сектор теплових насосів, що використовують природні хладоагенти (CO₂, H₂O), є
маркером технологічного рівня та інвестиційної довіри суспільства.
Такі технології інтегрують енергетику, екологію та довгострокову економічну
раціональність — тобто те, що можливо лише у національній економіці з розвиненим
інвестиційним середовищем.
Відсутність внутрішнього інвестора позбавляє ці сектори не лише фінансування, а й
суспільного сенсу — бо технологія стає чужорідною, не вбудованою в енергетичну
культуру країни.

5. Висновки
1. Енергетичні показники споживання можуть бути використані як базова метрика
цивілізаційного рівня економіки.
2. Відсутність статистики виробничого споживання веде до спотворення картини
соціального ККД.
3. Інституційна неспроможність створити “довгі гроші” — головна перешкода
розвитку національного інвестора.
4. Технологічні виробники, такі як компанії, що створюють теплові насоси з
природними хладоагентами, стають тестом на реальну інвестиційну глибину
країни.
5. Реформа інвестиційної культури повинна починатися з громадян — створення персональних інвестиційних рахунків, кооперативів, енергетичних фондів, і прозорої аналітики виробничого споживання.