Транзит влади в Україні та потреба у «виправленні» Основного Закону крізь призму компаративного аудиту
З часу ухвалення Конституції України у 1996 році пройшло майже тридцять років. Це
означає, що Основний Закон уже витримав повний цикл практичної перевірки – він
супроводжував країну у період становлення незалежності, економічних криз,
політичних трансформацій, воєнних викликів і суспільних революцій. Такий часовий
горизонт дозволяє говорити про «тверезу компаративність» – порівняльну оцінку
положень Конституції не лише з теоретичної, а й з емпіричної точки зору.
Транзит влади в Україні відбувався нерівномірно: у формі парламентсько-президентських і президентсько-парламентських «гойдалок»; через революційні зміни (2004, 2014), які фактично підміняли конституційний процес; у тіні практики Європейського суду з прав людини, що постійно коригувала застосування внутрішнього законодавства.
У цьому контексті постає необхідність «виправлення» відповідності Основного
Закону. Йдеться не про ревізію його засад, а про:
1. Компаративний аудит – системне порівняння: декларативних норм Конституції 1996 року, локальних «малих конституцій» (зокрема договорів агломерацій, статутів громад), статутів міст, практики ЄСПЛ і положень Європейської конвенції з прав людини.
2. Виявлення зон розриву між проголошеними правами та їхнім фактичним
застосуванням.
3. Тверезе узгодження: виправлення не під політичні цикли чи ситуативні інтереси,
а відповідно до перевірених практикою тридцяти років базових конституційних
декларацій і міжнародних стандартів.
Таким чином, Україна підходить до етапу, коли оновлення Основного Закону повинно
ґрунтуватися не на емоціях революцій чи інтересах еліт, а на юридично зваженій
компаративності – тверезому аналізі, що поєднує власний конституційний досвід і
вимоги європейського правового простору.
Оцінити сучасну трансформацію глобальної емісійно-монетарної архітектури та її
вплив на транзитні держави (зокрема Україну): визначити, які форми емісії існують,
хто ними керує, які механізми розподілу ресурсів працюють, і які альтернативні
внутрішні моделі випуску грошей (internal money / local currency) можуть зменшити
ризик «боргової ями».
2) Основні поняття, які потрібно чітко визначити (що є чим, а що чим не є)
1. Емісія — державна (центральні банки), приватна (комерційні банки, крипто-емісії,
приватні фінансові платформи), інституційна (міжнародні банки розвитку, МВФ) і
колективна / регіональна (BRICS/NDB, потенційна еміcія ШОС).
2. Де-доларизація / мультивалютна емісія — процес зниження доларової
домінанти; відокремити операції у місцевих валютах від повної «відмови» від
долара. (Факт — регіони просувають розрахунки в нацвалютах; див. BRICS / SCO).
3. Приватна vs публічна емісія — чітко: приватна емісія не тотожна державній
(ризики, ліквідність, підзвітність).
4. Ієрархічна система (східна модель) vs «ринкова приватна система» (західна
модель) — описати, що під цими метафорами мається на увазі: централізована
вертикальна координація виробництва і фінансування (суспільний/державний/
ієрархічний контроль) проти ринково-орієнтованого розподілу капіталу
(приватна власність, фінансові інструменти). (Тут корисно оперувати термінами
«координаційна економіка» vs «ринкова фінансова алокація».)
5. «Конкурентна емісія» — що це означає юридично і економічно: права на випуск
суверенно-підтриманого обігу vs випуск інструментів, прив’язаних до товарної
бази. (Потрібно уникати двозначності — запропонувати робочу дефініцію.)
6. «Емісійний хаос логістики» — систематизувати: класифікація каналів (прямі
державні позики, приватні кредитні платформи, міжнародні інструменти, гранти/
донори). (Підкреслити: зростання загального боргу — чинник ризику).
альянси, МВФ, регіональні банки)?
2. Чому при стратегічному обсязі світової емісії (сотні трильйонів) пріоритети
визначаються вузькими групами? (механізми впливу та концентрації влади) —
перевірити на прикладах інвестицій у будівництво vs підтримка ВВПтехнологічних секторів.
3. Чи створює сучасний спосіб емісії «ручне» перерозподілення ресурсів, що
генерує соціальний розкол і високі реальні відсотки?
4. Чи є працездатна альтернатива — внутрішня (локальна) емісія для транзитних
країн, яка зменшить залежність від зовнішніх боргів (приклади: історичні
внутрішні гроші, сучасні локальні валюти, NDB/BRICS ініціативи)?
1. Компаративний аудит (в перекладі на завдання): порівняльний аналіз механізмів
емісії в різних гео-економічних блоках: Захід (ФРС, ЄЦБ, Банк Англії, Японія),
BRICS/NDB, ШОС (і регіональні банки). (Використати офіційні звіти та
документацію.)
2. Кейс-стаді: Україна (транзитна держава), Молдова (історичні приклади internal
money), і одна-дві країни-члени BRICS/SCO як контр-кейс.
3. Кількісний аналіз: агреговані показники емісії, загальний борг, частка місцевих
валют у торгівлі, обсяги внутрішніх платіжних оборотів, індекси фінансової
уразливості. (Джерела: IIF, Світовий банк, нацбанки.)
4. Якісний аналіз: інтерв’ю з експертами (економісти, представники центральних
банків, громадські активісти) — включно зі згаданими критиками системи (Amitav
Acharya — для міжнародно-політичної перспективи; Adair Turner — з питань
monetary finance; також оглянути альтернативні голоси).
5. Правовий аналіз: які міжнародні/національні норми регулюють емісію (ліміти на
валютні резерви, правила для міжнародних розрахунків, санкційні режими), а
також юридична спроможність створити внутрішню емісію.
6. Сценарний аналіз: моделювання трьох сценаріїв — «статус-кво», «глибока дедоларизація/ієрархічна консолидація», «локальні внутрішні емісії для транзитних
країн».
1. Вступ: мета, методи, терміни (визначення).
2. Теоретичний розділ: поняття емісії, приватної/публічної, ієрархія vs ринок.
3. Міжнародний контекст: BRICS, SCO, NDB, пропозиції щодо спільної емісії/
облігацій. (Оновити дані про ініціативи та заяви лідерів).
4. Емпіричний розділ: дані по глобальному боргу, кейси транзитних країн (Україна),
приклади внутрішніх грошових механізмів.
5. Аналітичний розділ: компаративний аудит — розриви та ризики.
6. Політичні й правові висновки: що дозволено зробити на національному рівні, які
ризики санкцій/ізоляції, як будувати легітимну внутрішню емісію.
7. Рекомендації: оперативні (3–5 пунктів) і стратегічні (реформи центрального банку,
локальні платіжні інструменти, регуляція приватних платформ, прозорість
міжнародних інструментів).
8. Додатки: дані, таблиці, інтерв’ю.
6) Ключові індикатори / дані, які треба зібрати
Глобальний борг (IIF, World Bank) — тренди останніх 5–10 років.
Частка місцевих валют у торгівлі/розрахунках (BRICS, SCO).
Обсяги кредитування від NDB, AIIB, МБРР у нацвалютах.
Локальні кейси внутрішніх грошей (історичні приклади, експерименти).
Рівень залежності критичних секторів від імпорту енергоносіїв (для оцінки
вразливості до «повітряної небезпеки» і логістичних шоків).
Показники соціальної нестабільності, що пов’язані з рівнем заборгованості
домогосподарств (іпотеки, кредити).
7) Політичні і морально-правові питання, які треба окремо розглянути
Легітимність локальної емісії: хто приймає рішення, як забезпечити підзвітність?
Ризики інфляції та валюти/курсної дисципліни.
Права людини і соціальний захист: уникнення поглиблення нерівності (емісія, що
підтримує заможних замість реального виробництва).
Суспільна довіра та політико-правові гарантії (запобіжники від корупції у процесі
«ручного» розподілу емісій).
8) Короткий набір рекомендацій для тезисного виносу
(що може бути в підсумку)
1. Для транзитних країн: дослідити й запустити тимчасові внутрішні платіжні
інструменти (локальна емісія), чітко обмежені часово і підзвітні парламенту/
аудиту.
2. Паралельно — розвивати механізми місцевої виробничої бази (щоб емісія мала
товарну опору).
3. Ініціювати міжнародні переговори про багатовалютні лінії кредитування/
облігацій у рамках регіональних банків (BRICS/NDB, SCO bank), але під жорсткими
прозорими умовами.
4. Розробити національний «антиборговий механізм» (регуляція приватних
платформ, обмеження на агресивну кредитну еміcію).