(лише наближено).
🔗 Перенесення на соціально-філософську площину
У цивілізаційному вимірі «три тіла» можуть бути:
1. Капітал – ресурси, інвестиції, власність.
2. Інформація – знання, технології, контроль над медіа.
3. Людяність – базові потреби людини та спільнот, що не зводяться лише до грошей і даних.
У класичній моделі ESG перші два (капітал і інформація) «тягнуть ковдру» на себе. Третє тіло (людяність) часто опиняється в ролі «слабшого», якого «морять голодом», коли ресурси перерозподіляються на користь фінансових чи політичних пріоритетів.
🌀 Геометрична аналогія
У задачі трьох тіл ми маємо хаотичні траєкторії, але є зони тимчасової стабільності — орбіти, де система може існувати деякий час у рівновазі.
У соціальному вимірі цю тимчасову стабільність може забезпечити CDC (цивілізаційний коефіцієнт) і HESG: вони створюють «правило співвідношень», яке не дає капіталу й інформації знищити людяність.
✨ Філософське формулювання
🔮 Ідея візуалізації
Це можна намалювати так:
У центрі точка H (Humanity) – як «сонце».
Навколо нього рухаються два великі «планети»: C (Capital) і I (Information).
Якщо H слабке – планети зіштовхуються і хаос поглинає систему.
Якщо H достатньо «масивне» (підкріплене CDC та HESG) – система утворює стійкі орбіти.
У спробах пояснити природу матерії, простору та гравітації виникли різні підходи. Лагранж та його послідовники пропонували альтернативне представлення через математичні формалізми. Інші — наприклад, Комісаренко — шукали опис у вигляді «астральних ліній». У результаті виникло дуальне бачення: світ подавався або як сукупність силових полів (наприклад, магнітних), або як тонких нематеріальних структур.
Проте обидва напрями спрощували реальність, намагаючись редукувати складність всесвіту до примітивних моделей — бінарних кодів нуля й одиниці, або ж локальних структур, відірваних від загальної динаміки. Це призвело до фальсифікованого уявлення, де багатство і різноманітність взаємодій замінювалися умовними схемами.
Насправді ж для побудови коректного загального уявлення про простір і взаємодію потоків з різною в’язкістю потрібно відійти від редукціонізму. Слід визнати рівноправність усіх складових всесвіту — як матеріальних, так і нематеріальних — і описати їх взаємодію не через примітивізацію, а через точні криволінійні моделі континууму, де локальний хаос інтегрується у глобальну передбачуваність.
English
Attempts to explain the nature of matter, space, and gravity have produced a variety of approaches.
Lagrange and his followers sought alternative representations through mathematical formalism. Others — such as Komissarenko — described reality through concepts like “astral lines.” This gave rise to a dual framework: the world was presented either as a system of force fields (e.g., magnetic) or as subtle immaterial structures.
However, both directions oversimplified reality, attempting to reduce the universe’s complexity to primitive models — binary codes of zero and one, or isolated localized structures detached from the whole. This led to falsified representations, where the richness and diversity of interactions were replaced with conditional schemes.
In fact, constructing a correct general understanding of space and the interaction of flows with different viscosities requires moving beyond reductionism. It calls for recognizing the equal significance of all components of the universe — both material and immaterial — and describing their interplay not through simplification, but through precise curvilinear models of the continuum, where local chaos is integrated into global predictability.
Маса — це «статична» характеристика: скільки є і чого в переахунку на екологічну норму Землі.
У суспільстві капітал і інформація не лише накопичуються (маса), а й
рухаються в середовищі.
Важливим стає не «вага», а як швидко, з якими втратами і у якому
середовищі вони поширюються. Які реакції ми можемо передбачати та розрахувати.
🌀 Альтернативні параметри
1. В’язкість просторово-часового континууму (μ):
У соціологічному сенсі це можна трактувати як ступінь інерції суспільства: наскільки воно опирається змінам, наскільки «густе середовище» для нових ідей, капіталів чи людських цінностей.
Наприклад: у високо бюрократизованій державі «в’язкість» висока, рух повільний, витрати великі.
2. Лямбда (λ) – характеристика континууму:
Це може бути індекс розширення/стиснення системи, подібно до космологічної сталої у фізиці.
У цивілізаційному плані λ визначає, чи система розширюється (створює нові можливості для розвитку), чи стискається (закривається, звужує свободи).
3. Тензор континууму:
Це опис того, як поле розподіляється у різних напрямках.
У суспільстві: в одному напрямку (економіка) «в’язкість» може бути низька (швидкий рух), а в іншому (культура, освіта) – висока (повільний рух).
🔮 Переформулювання «задачі трьох тіл»
Це дозволяє нам змалювати картину: не планети, що тягнуть одна одну масою, а три «джерела руху» у в’язкому середовищі, яке може або загальмувати розвиток (висока в’язкість), або навпаки дозволити гармонійний рух (оптимальна λ), або взагалі - "легка" взаємодія.
Проте обидва напрями спрощували реальність, намагаючись редукувати складність всесвіту до примітивних моделей — бінарних кодів нуля й одиниці, або ж локальних структур, відірваних від загальної динаміки. Це призвело до фальсифікованого уявлення, де багатство і різноманітність взаємодій замінювалися умовними схемами.
Насправді ж для побудови коректного загального уявлення про простір і взаємодію потоків з різною в’язкістю потрібно відійти від редукціонізму. Слід визнати рівноправність усіх складових всесвіту — як матеріальних, так і нематеріальних — і описати їх взаємодію не через примітивізацію, а через точні криволінійні моделі континууму, де локальний хаос інтегрується у глобальну передбачуваність.
English
Attempts to explain the nature of matter, space, and gravity have produced a variety of approaches.
Lagrange and his followers sought alternative representations through mathematical formalism. Others — such as Komissarenko — described reality through concepts like “astral lines.” This gave rise to a dual framework: the world was presented either as a system of force fields (e.g., magnetic) or as subtle immaterial structures.
However, both directions oversimplified reality, attempting to reduce the universe’s complexity to primitive models — binary codes of zero and one, or isolated localized structures detached from the whole. This led to falsified representations, where the richness and diversity of interactions were replaced with conditional schemes.
In fact, constructing a correct general understanding of space and the interaction of flows with different viscosities requires moving beyond reductionism. It calls for recognizing the equal significance of all components of the universe — both material and immaterial — and describing their interplay not through simplification, but through precise curvilinear models of the continuum, where local chaos is integrated into global predictability.
Ми занадто довго дивилися на «задачу трьох тіл» лише через масу (гравітацію), бо це фізична спадщина Ньютона. Але якщо перенести це у соціально-цивілізаційний контекст, то сила взаємодії може визначатися зовсім іншими параметрами, ніж маса. Одна з таких концепцій - просторов-часового континууму, визначає параметр потоків вязкість - лямбда (λ) чи мю (μ).
🔗 Чому не маса?Маса — це «статична» характеристика: скільки є і чого в переахунку на екологічну норму Землі.
У суспільстві капітал і інформація не лише накопичуються (маса), а й
рухаються в середовищі.
Важливим стає не «вага», а як швидко, з якими втратами і у якому
середовищі вони поширюються. Які реакції ми можемо передбачати та розрахувати.
🌀 Альтернативні параметри
1. В’язкість просторово-часового континууму (μ):
У соціологічному сенсі це можна трактувати як ступінь інерції суспільства: наскільки воно опирається змінам, наскільки «густе середовище» для нових ідей, капіталів чи людських цінностей.
Наприклад: у високо бюрократизованій державі «в’язкість» висока, рух повільний, витрати великі.
2. Лямбда (λ) – характеристика континууму:
Це може бути індекс розширення/стиснення системи, подібно до космологічної сталої у фізиці.
У цивілізаційному плані λ визначає, чи система розширюється (створює нові можливості для розвитку), чи стискається (закривається, звужує свободи).
3. Тензор континууму:
Це опис того, як поле розподіляється у різних напрямках.
У суспільстві: в одному напрямку (економіка) «в’язкість» може бути низька (швидкий рух), а в іншому (культура, освіта) – висока (повільний рух).
🔮 Переформулювання «задачі трьох тіл»
Це дозволяє нам змалювати картину: не планети, що тягнуть одна одну масою, а три «джерела руху» у в’язкому середовищі, яке може або загальмувати розвиток (висока в’язкість), або навпаки дозволити гармонійний рух (оптимальна λ), або взагалі - "легка" взаємодія.
Немає коментарів:
Дописати коментар