🚋 Діалог у тамбурі електрички «Київ — Коростень»

 

🚋 Діалог у тамбурі електрички «Київ — Коростень»

Редактор (Степан Микитович):
— Слухай, Гриша, ну не можемо ми далі мовчати. Америка каже — кожен народ має мати кусок України і свою партію. А ми шо? Ми суржиковці. Ми — між двома язиками, як між двома рейками.

Прідсідатєль (Григорій Семенович):
— Та так, я згодєн, Стєпане. Ми не просто люди — ми культурний симбіоз. Ми як каша: там і гречка, і рис, і ложка ще стоїть. Но питання: де нам ту партію реєструвать? У Житомирі? Чи прямо в електричці?

Редактор:
— Та яка Житомир! Тут, в електричці, вся наша електоральна база: от бабка з в'язанкою, от мужик з будкою для собаки, от студент з балалайкою — всі суржиковці, всі!

Прідсідатєль:
— Ну то шо, реєструєм партію прямо на сидінні? Я приніс фломастер — напишем на спинці: «Партія Суржиковщини». А голосування запускаєм на блокчейні. Кожен пасажир має свій QR-код і зчитувач у формі пір'їнки з шапки.

Редактор:
— Угу. І шоб не було підтасовок — протокол голосування дублюється в купейному вагоні. А Конституцію України ми перепишем на суржику! Вийде нова редакція: «Кожен має право і обов'язок, но в міру».

Прідсідатєль:
— «Суд буде неупрєдльон, но рішітєльон».
А хто буде міністр оборони?
Редактор:
— Той, хто носить найбільше торб з базару — він явно стратег.

Прідсідатєль:
— І валідол з собою носить. Бо не дай Боже — яка атака, а він вже готов.
А гроші свої заведемо?

Редактор:
— Назвем їх «СуржиКоїн». Один суржикоїн — це ціна стаканчика насіння і бутилка «Живчика». Економіка буде стабільна: курс залежить від погоди і настрою продавчині.

Прідсідатєль:
— Так, брате, ми не просто партія. Ми — новий геополітичний феномен. Ми — міжсловесна спільнота!
Редактор:
— І хай попробує хтось сказать, шо ми не народ! Ми — суржиковці. І нас мільйони. У кожній електричці!