по мотивам "Преданный варяг" (див. нижче)

🗡️ «Відлуння меча і крові»

(Поема про варяга Сноррі й англійську принцесу Гіту)

Сюжет рок-опери

🎭 Дійові особи:

Ґіта (Гіта) — англійська принцеса, донька Гарольда II, останнього саксонського короля. Носійка мудрості, зв’язку з природою і старовинних знань (єгипетський календар, священні цикли).
Снорі Сіверсон — варяг із роду торговців і воїнів, що служив у візантійській гвардії (варязька гвардія). Брутальний, чесний, вірний, здатен любити лише раз.
Гарольд II — батько Гіти, загинув у битві при Гастінґсі 1066 року. Його смерть відкрила шлях до подорожі Гіти.
Алексій Комнін — імператор Константинополя, союзник або опонент, залежно від етапу.
Племена полян — язичницькі сили, розкидані між старими богами та новими амбіціями.
Люди Бару — напівлегендарні воїни з гір і болот, носії прадавньої крові, загадкові і сильні.
Таємний дух Холодного Квітня — оспівувач подій і голос з глибин Землі.
Біле Вухо - вовк, приручений Гітою в дитнстві.
Вітер Гіти, амулет "Ключ часу" - та інші чудеса

🕯️ Пролог

(голос духа часу, шепіт)

Коли весна мовчить, а мечі говорять,
Коли кров тече — а з неї росте дерево…
Там, де полум’я — буде зола.
Але з двох вогнів — народиться шлях.
Fac duo sicut unum.

🏰 I Сцена: Загибель Гарольда і втеча Гіти (Англія, 1066)

Бій під Гастінґсом. Пісня-битва. Гарольд гине від стріли в око. Ґіта рятується на кораблі в Північне море.

Вітри ревіли, земля стікала кров’ю,
А королева-дочка — вже сирота.
Її не вбив меч — вона жила любов’ю,
Що ще не стрілась їй... Та вже була.

🌊 II Сцена: Флоренція

🌊 III Сцена: Константинополь

Ґіта втікає до Візантії. Там служить Снорі — варяг, що охороняє палац. Вони зустрічаються.

Дует Гіти і Снорі: «На білій стіні»

В стінах чужих, де сходить зоря,
Я бачу в тобі — не меч, а вогня.
Fac duo sicut unum — шепоче вода…
Ми з різних світів, та одна борода.

І ти — як скеля, що несе мою душу,
І я — як голос, що зцілить тобі рану.
Якщо ти зі мною, я зрушу весну.
Fac duo sicut unum — роби як одну.

⚔️ IV Сцена: Поїздка до Києва

Снорі та Гіта рушають до Києва через Чорне море, степи, переправи. На фоні — зрада в Константинополі. Алексій Комнін переслідує їх, бо Гіта носить "ключ до часу" — знання циклів, важливі для влади.

Вставна сцена: Чумацький шлях (між III і IV сценами) Локація: Причорноморські степи, шлях до Києва

Сцена коротко: Снорі й Гіта перетинають причорноморські простори. На їхньому шляху — валки чумаків із волами, що везуть сіль із Криму й Очакова до Києва. Один з чумаків ділиться знанням про землю, зорі й цикли. Гіта впізнає у ньому "земного жерця" — знавця старих знань. Ця зустріч надихає її перед фінальним проривом у Києві.

Музично: Народна тема з тужливими флейтами, гуркіт коліс, спів чумаків. Куплет (чумаки):

Ми везем сіль — і пам'ять із моря, Що пекла кров, але зцілює час. Де вітер співає — там слід наш і воля, І тінь наших предків — крізь зоряний пласт.

Діалог з чумаком-старцем:

Чумак: Сіль — не тільки смачна, а й священна. Її бояться демони і поважають мертві. Ми їдемо не просто з півдня — ми їдемо з глибин.

Ґіта (в задумі): Fac duo sicut unum… навіть тут, у піску, є пам’ять води.

🏛️ V Сцена: Київ, Холодний квітень

Київ, початок тисячоліття. Весна не приходить. Всі впали в паніку. Жерці приносять жертви, бояри — сваряться, народ — голодує.

Соло Гіти: «Календар з піску»

Я принесла не крики — а лінію часу.
Я принесла не жертви — а лад і світ.
Fac duo sicut unum — ось моя раса.
Не бійтеся знати — нехай квітне світ.

🔥 VI Сцена: Племена і люди Бару

Снорі бореться з ватажками полян та людьми Бару. Вони хочуть зберегти свої старі обряди, але поважають силу. Один із людей Бару визнає Снорі "мечем землі".

Ми — з боліт, ти — з моря, але меч в нас єдиний.
Якщо твоя клятва — як залізо в кістках,
Ми підемо за вами. Але не за словами —
А за вогнем, що живе в очах.

⚖️ VII Сцена: Вибір. Київ. Весна

Гіта пропонує об’єднання, не владу. Створення союзу, не трону. Відбувається обряд «двоє — як одне». Починається справжня весна.

Фінальна пісня: «Коли ми сіємо разом»

Ми сіємо — не з надії, а з віри.
Ми дихаєм — не страхом, а ділом.
І в кожному серці, що стало близьким —
Fac duo sicut unum — зродилась сила.

🌅 Епілог (голос духа)

У кожній епосі, де кров і вогонь,
Там є любов — як порив до правди.
Снаряд летить — але росте пагін.
Бо двоє, що стали як одне,
Проростають — у тисячоліття.

🎭 СЦЕНА I — ГАСТІНҐС, 1066

Назва: «Поле, що бачило Бога»
Локація: Південна Англія, схили біля Гастінґса
Учасники:

Хор саксонських воїнів
Гарольд II (король)
Ґіта (донька)
Вікінги Вільгельма Завойовника (мовчазна загроза)
Хор жінок і духів

🔔 Музичний вступ: «Сивий світанок»

Інструментальна частина: низькі струнні + хор жіночих голосів у стилі “шансон де жест”
Звуки каркання воронів, вітер із моря, удари бойових барабанів з ритмом серця

🎵 Пісня Гарольда II: «Сон про Трьох Вовків»

(Гарольд бачить поганий знак перед боєм)

Вовк у короні, вовк у броні,
І третій — у шкірі дитини...
Я стою — як острів в повені,
І знаю — загине родина.

Та хай цей меч — проб’є темряву,
Хай ця земля — не зрадить слів.
Якщо впаду — хай вона, моя кров,
Пронесе в собі — світ новий.

Музика: суміш валторн, електрогітар та бойового маршу

🎵 Сцена битви: «Гастінґс — Червоне небо»

Хор воїнів
Підсцени — наступ нормандців, відчай саксів, перша хвиля смерті
Емоційний надрив: Гарольд втрачає зір (стріла в око), але намагається вести армію до кінця

🎤 Соло Ґіти: «Татусю, не засинай»

(Гіта прибігає на поле бою після прориву лінії охорони)

Не закривай очей, благаю...
Не відпускай цю землю ще.
Я — твоя тінь, твоя кров і корона,
В мені ще пульсує меч.

Я повезу тебе — не в домовині,
А в пісні, що стане світлом ночі.
Fac duo sicut unum, тату…
Зробимо з небуття — потік пророчий.

Фінальна нота: Гіта цілує закриваючеся око Гарольда

🌊 Кода сцени: «Втеча на північ»

Під палаючим небом — Гіта сідає на корабель.
Хор воїнів зміщується у фон, лунають вигуки, крики, потім — тиша.
Снорі (не видно обличчя ще) — один із останніх варягів, що допомагає їй сісти на човен. Мовчки.

Голос духа (за кадром):
"В ту ніч, коли корона згасла —
народився шлях до вогню.
Бо кожна смерть — це меч, що впаде,
і проросте в майбутті..."

🔚 Кінець Сцени I

З затемненням, загравою і слабким жіночим вокалом — лейтмотив Гіти, який повториться в наступних сценах.

🗺️ СХЕМА МАРШРУТУ ГІТИ Ось словесний опис маршруту для візуалізації на карті:

Англія (Гастінґс, Південне узбережжя) ⬇

Північне море → корабель до Фландрії (припустимо, Гіта рятується до землі Фландрії) чи подорож аж до Флоренції. ⬇

Верона (перетин Альп через північну Італію) ⬇

Флоренція (святе місто знань і мистецтва, там Гіта дізнається щось нове про цикли) ⬇

Візантія / Константинополь (Царгород) — зустріч зі Снорі. Люди Алексія переслідують втікачів. ⬇

Чорне море — кораблем до узбережжя Таврії (Крим / Очаків / Білгород-Дністровський) ⬇

Степи з чумаками (по Чумацькому шляху) ⬇

Київ (кінець шляху, весняне пробудження), Дніпро

Місто Володимира Мономаха (йому 20 років). Весілля.

Блог Виталия Ищенко

Обо мне

пятница, 18 апреля 2025 г.