Агломерація: формальна ієрархія та соціотопологія міст

 Тут ми заходимо у соціотопологію та планування агломерацій, і питання дуже цікаве: як координувати управління територіями з різною щільністю та цивілізаційним рівнем, якщо адміністративні ієрархії різні. Давай розберемо крок за кроком.

---

1️⃣ Проблема

• Київ: місто → райони міста (наприклад, Печерський, Голосіївський).

• Білгород-Дністровський: місто → район міста → підпорядковані села, але сам район знаходиться під адміністрацією великого району Одеської області.

• В Одесі: місто → райони міста → агломераційна зона навколо міста.

Виникає конфлікт:

• Одні райони підпорядковані місту, інші — області.

• Сервіси (медицина, школа, соціальні послуги) різної якості.

• Люди пересуваються по територіях з різною щільністю і рівнем послуг.

---

2️⃣ Принципи уніфікації з точки зору соціотопології

1. Крокова досяжність послуг

   • Кожен громадянин має право на базові послуги у 15–30 хв пішки або 10–15 хв транспортом.

   • Для цього території діляться на локальні підрайони (micro-districts) незалежно від адміністративної ієрархії.

2. Мережеве управління

   • Замість строгої вертикальної ієрархії місто → район → область, вводиться агломераційна мережа, де:

     • вузли = центри послуг (школи, лікарні, соціальні центри),

     • ребра = транспортні зв’язки та пересувні сервіси,

     • населення обслуговується через близький вузол, навіть якщо він формально в іншому адміністративному районі.

3. Диференційовані стандарти послуг

   • «Більш цивілізовані» послуги (наприклад, спеціалізована медицина) можуть бути централізовані, але доступні через транспортну мережу агломерації.

   • «Базові» послуги (школа, поліклініка першого рівня) мають бути локально рівномірні.

4. Соціотопологічні кластери

   • Агломерації поділяються на кластерні зони, де кластери формуються не по адміністрації, а по фактичній взаємодії людей із сервісами.

   • Наприклад:

     • Кластер Білгорода-Дністровського включає міську територію + Шабо, Випасне, Затоку, Сергіївку.

     • Кластер Одеси включає місто + приміські села, які реально користуються міськими послугами.

5. Синхронізація ієрархій

   • Адміністративні ієрархії залишаються формальними, але фактичне управління сервісами базується на соціотопології.

   • Тобто люди «в зоні доступу» до лікарні в Білгороді обслуговуються там, навіть якщо юридично вони в іншому районі.

   • Можна ввести агломераційний бюджет послуг, який фінансує інфраструктуру по фактичному використанню.

---

3️⃣ Модель уніфікації

1. Розподіл територій на кластери за щільністю і сервісами

   • Високощільні міста → локальні зони з високим рівнем послуг.

   • Низькощільні села → підключаються до найближчого кластера.

2. Мережеві зв’язки

   • Всі базові послуги доступні через вузли мережі (10–15 хв транспортом).

   • Розвинені послуги централізовані у великих вузлах (місто), але доступні для навколишніх районів.

3. Соціотопологічне планування

   • Фокус на фактичному користуванні, а не на адміністративній приналежності.

   • Вводяться “віртуальні адміністративні зони”, які накладаються на класичні райони і області.

4. Динамічне коригування

   • Кластерні зони можуть змінюватися, якщо населення або транспортні потоки змінюються.

   • Наприклад, коли Випасне або Шабо розвивається, вони можуть стати окремим кластером або підключитися до іншого вузла.

---

✅ Висновок:
Щоб уніфікувати управління агломераціями з різними щільностями і цивілізаційними рівнями, треба відокремити юридичні адміністративні межі від фактичних кластерів обслуговування, заснованих на доступності послуг і соціальних потоках.

Тобто агломераційна соціотопологія = мережеве управління по кластерах з кроковою доступністю послуг і централізацією більш складних ресурсів.