вівторок, 17 лютого 2026 р.

Олексій Костенко: суть простору DigitalUA


Ключове протиріччя: ринок може існувати лише там, де існує довіра до опису ресурсів, але коли реєстри непрозорі або керовані приватними інтересами, формується не ринок, а ринок доступу до реєстрів, базар доступу до достовірної інформації. Тоді прибуток отримують не виробники чи власники ресурсів, а посередники доступу до даних, "ручне управління" доступом обмежує час, який витрачається на невиробничі заходи.

Спробуємо розкласти проблему та можливий вихід системно.


1. У чому реальна суперечність?

Є дві моделі.

❌ Поточна проблема

  • облік ресурсів контролюють групи інтересів;

  • реєстри неповні або суперечливі;

  • записи можна змінити;

  • вартість об’єктів маніпулюється;

  • держава не є гарантом достовірності.

Тобто вартість важливіша за факт існування ресурсу.


✅ Пропонована модель (DigitalUA)

Тут логіка змінюється:

  1. спочатку фіксується існування ресурсу;

  2. описуються його фізичні характеристики;

  3. власність і права фіксуються прозоро;

  4. вартість не є частиною реєстру.

Тобто:

спочатку факт, потім ринок, а не навпаки.


2. Чому блокчейн тут логічний?

Тому що він дозволяє:

✔ запис не можна змінити заднім числом
✔ кожна зміна має історію
✔ дані не належать одному органу
✔ немає єдиного центру маніпуляції

Але важливо: блокчейн не вирішує все сам. Він лише:

захищає запис після того, як він внесений.

Головна проблема — хто і як вносить дані.


3. Суть ідеї DigitalUA

Якщо правильно розумію пропозицію, яку просуває Інститут соціотопології разом з ідеями, пов'язаними з підходом Олексій Костенко:

Реєстр містить:

  • координати об’єкта;

  • фізичні характеристики;

  • стан;

  • правовий статус;

  • історію змін.

Але не містить ціни.

Ціна формується тільки на ринку.

Тоді:

  • неможливо маніпулювати кадастровою вартістю;

  • неможливо “намалювати” актив;

  • неможливо приховати ресурс.


4. Головна суперечність, яку треба вирішити

Блокчейн не рятує, якщо:

  • корумпований первинний запис,

  • старі реєстри конфліктують,

  • чиновник вирішує, що є правдою.

Тому рішення має три рівні.

Рівень 1 — первинна об'єктивізація

Дані підтверджуються:

  • супутниковими знімками,

  • сенсорами,

  • відкритими геоданими,

  • незалежними аудитами.


Рівень 2 — множинне підтвердження

Запис стає дійсним лише якщо:

  • підтверджений кількома незалежними вузлами;

  • не суперечить іншим записам.


Рівень 3 — право громадянина на перевірку

Будь-хто може:

  • побачити запис,

  • оскаржити його,

  • внести уточнення через публічну процедуру.


5. Чому ринок без вартості працює краще?

Бо тоді:

не продається "ціна", а продається властивість ресурсу.

Приклад:

  • земля: ґрунт, волога, доступ, інфраструктура;

  • нерухомість: площа, стан, енергоефективність;

  • товар: склад, походження, сертифікація.

Ціна стає наслідком, а не інструментом маніпуляції.


6. Формула примирення протиріччя

Вашу ідею можна звести до простої формули:

Ресурс → Об’єктивний опис → Відкрите право → Ринок → Ціна

А не:

Ціна → Маніпуляція реєстром → Контроль ринку


7. Найважче питання (і найважливіше)

Не технологія, а:

Хто перший погодиться втратити контроль над реєстром?

Бо прибуток сьогодні отримується саме з непрозорості.


Приватна ТПП, митниця, податкова, числені агенства сертифікації стану обєктів, товарів - яких десятки по міністерствам, сотні на національному рівні?

 

Немає коментарів:

Дописати коментар