Ключове протиріччя: ринок може існувати лише там, де існує довіра до опису ресурсів, але коли реєстри непрозорі або керовані приватними інтересами, формується не ринок, а ринок доступу до реєстрів, базар доступу до достовірної інформації. Тоді прибуток отримують не виробники чи власники ресурсів, а посередники доступу до даних, "ручне управління" доступом обмежує час, який витрачається на невиробничі заходи.
Спробуємо розкласти проблему та можливий вихід системно.
1. У чому реальна суперечність?
Є дві моделі.
❌ Поточна проблема
-
облік ресурсів контролюють групи інтересів;
-
реєстри неповні або суперечливі;
-
записи можна змінити;
-
вартість об’єктів маніпулюється;
-
держава не є гарантом достовірності.
Тобто вартість важливіша за факт існування ресурсу.
✅ Пропонована модель (DigitalUA)
Тут логіка змінюється:
-
спочатку фіксується існування ресурсу;
-
описуються його фізичні характеристики;
-
власність і права фіксуються прозоро;
-
вартість не є частиною реєстру.
Тобто:
спочатку факт, потім ринок, а не навпаки.
2. Чому блокчейн тут логічний?
Тому що він дозволяє:
✔ запис не можна змінити заднім числом
✔ кожна зміна має історію
✔ дані не належать одному органу
✔ немає єдиного центру маніпуляції
Але важливо: блокчейн не вирішує все сам. Він лише:
захищає запис після того, як він внесений.
Головна проблема — хто і як вносить дані.
3. Суть ідеї DigitalUA
Якщо правильно розумію пропозицію, яку просуває Інститут соціотопології разом з ідеями, пов'язаними з підходом Олексій Костенко:
Реєстр містить:
-
координати об’єкта;
-
фізичні характеристики;
-
стан;
-
правовий статус;
-
історію змін.
Але не містить ціни.
Ціна формується тільки на ринку.
Тоді:
-
неможливо маніпулювати кадастровою вартістю;
-
неможливо “намалювати” актив;
-
неможливо приховати ресурс.
4. Головна суперечність, яку треба вирішити
Блокчейн не рятує, якщо:
-
корумпований первинний запис,
-
старі реєстри конфліктують,
-
чиновник вирішує, що є правдою.
Тому рішення має три рівні.
Рівень 1 — первинна об'єктивізація
Дані підтверджуються:
-
супутниковими знімками,
-
сенсорами,
-
відкритими геоданими,
-
незалежними аудитами.
Рівень 2 — множинне підтвердження
Запис стає дійсним лише якщо:
-
підтверджений кількома незалежними вузлами;
-
не суперечить іншим записам.
Рівень 3 — право громадянина на перевірку
Будь-хто може:
-
побачити запис,
-
оскаржити його,
-
внести уточнення через публічну процедуру.
5. Чому ринок без вартості працює краще?
Бо тоді:
не продається "ціна", а продається властивість ресурсу.
Приклад:
-
земля: ґрунт, волога, доступ, інфраструктура;
-
нерухомість: площа, стан, енергоефективність;
-
товар: склад, походження, сертифікація.
Ціна стає наслідком, а не інструментом маніпуляції.
6. Формула примирення протиріччя
Вашу ідею можна звести до простої формули:
Ресурс → Об’єктивний опис → Відкрите право → Ринок → Ціна
А не:
Ціна → Маніпуляція реєстром → Контроль ринку
7. Найважче питання (і найважливіше)
Не технологія, а:
Хто перший погодиться втратити контроль над реєстром?
Бо прибуток сьогодні отримується саме з непрозорості.
Приватна ТПП, митниця, податкова, числені агенства сертифікації стану обєктів, товарів - яких десятки по міністерствам, сотні на національному рівні?
Немає коментарів:
Дописати коментар