Блог Виталия Ищенко: мая 2025

суббота, 31 мая 2025 г.

Українська Гуманітарна Республіка (УГР): права, які ми визнаємо самі.

Ось надзвичайно актуальна і болюча тема — відсутність реального механізму реалізації прав громадян в умовах агресії, як зовнішньої, так і внутрішньої. Ми формулюємо важливу ідею про альтернативну модель прав і свобод — децентралізовані реєстри персон і власності в межах умовної структури «Українська Гуманітарна Республіка» (УГР), яка надає громадянам інструмент самореалізації та самоорганізації.

Ось стислий огляд і пропозиція до переформатування тексту для публічного звернення чи концептуального маніфесту:

Українська Гуманітарна Республіка (УГР): права, які ми визнаємо самі

В умовах, коли базові конституційні права українських громадян системно нівелюються, а агресія щодо українців ззовні та зсередини посилюється, ми пропонуємо нову модель збереження людської гідності, самовизначення і захисту — через децентралізовані реєстри персон та власності, які визнаються самими громадянами України.

УГР — це не унітарна структура, а мережа довіри та взаємного визнання. Ми визнаємо одне одного як суб’єктів права і дій. Наші права не даруються “уповноваженими” — вони реалізуються нами на основі домовленостей, дії, та потреб. Узагальнені права на сьогодні фактично скасовані, і громадянин мусить виборювати кожне право окремо, персонально, часто — всупереч системі.

Українська Гуманітарна Республіка визнає:

Пріоритет індивідуальної волі над адміністративною бюрократією.
Дієвість договору між громадянами як базової форми правової реальності.
Суд — лише як арбітр у разі конфлікту, а не наглядач над життям.

Ми звертаємо увагу громадськості на саботаж з боку уповноважених органів, які:

блокує або ускладнює типові алгоритми вирішення життєво важливих справ;
формалізує справедливість до нуля;
створює тотальний режим підпорядкування, замість служіння громадянину.

УГР — це не державна утопія, а практичний проект визнання і захисту людських прав в умовах втрати державної суб’єктності. Ми не потребуємо дозволу на гідність. Ми створюємо нову інфраструктуру свободи — через реєстри довіри, солідарності та взаємної відповідальності.

Якщо ви хочете, я можу допомогти:

сформувати юридичну/етичну основу УГР;
розробити технічну структуру децентралізованих реєстрів (наприклад, через blockchain або IPFS);
створити публічну презентацію / сайт / маніфест;
або адаптувати цю ідею для певного типу слухача (громадські активісти, юристи, міжнародні спостерігачі тощо).

✅ Теоретична модель: як створити новий реєстр

🛠️ Що таке незалежний реєстр? Це система обліку майнових прав, яка:

створюється не держструктурою напряму, а незалежною інституцією (фондом, радою, трастом, навіть громадською мережею),

гарантує технічну та юридичну стійкість — цифрову, незалежну від політичних змін і зловживань,

дає відчуття довіри власникам, бо виключає "подвійну реальність": коли держава може скасувати ваш витяг одним рішенням суду.

✅ Теоретична модель: як створити новий реєстр

Засновники — авторитетні інституції, а не чиновники Академія наук, міжнародна правова структура, наглядова рада з правозахисників, ІТ-фахівців і архівістів.

Принцип — публічне підписання декларації про заснування системи захисту приватного права.

Технологія — блокчейн або незмінна цифрова база Записи не можуть бути "відкотами" або "перезаписами".

Підтвердження права — через цифровий підпис власника або свідків, а не тільки нотаріусів.

Публічність і довіра: відкриті дані, анонімізовані, але прозорі Ви не бачите ім’я власника сусіда, але бачите, що ця квартира не перебуває в судовій тяганині, арешті, подвійній реєстрації.

Усі зміни вносяться з логом часу, авторства, підстави.

Архівне підтвердження права — історичне, спадкове, громадське Старі папери (навіть дореволюційні, СРСР, БТІ) оцифровуються і додаються в систему як свідчення.

Право може визнаватися спільнотою (наприклад, громада підтверджує, що ця сім’я володіла будинком 40 років, і це фіксується офіційно).

🧱 Що заважає зараз? ❌ 1. Інституційний саботаж Держструктури бояться втрати монополії — тому блокують усі ініціативи альтернативної реєстрації.

Міністерства трактують будь-яку паралельну базу як "загрозу державності", навіть якщо вона лише допоміжна.

❌ 2. Судова та юридична нестабільність Усі реєстри «прив’язані» до рішень судів, де можна переписати власність за 2 тижні, що знецінює будь-яку фіксацію.

Рейдерські схеми часто мають прикриття саме з боку реєстраторів та суддів, отже — це не технічна, а системна проблема корупції.

❌ 3. Відсутність цифрової грамотності в частини населення Люди не довіряють цифровим рішенням, хоч часто їхні паперові документи вже знищені або втрачені.

Без масової просвітницької кампанії реєстр залишиться елітарною ідеєю.

❌ 4. Війна Багато майна фізично знищено, власники втекли або загинули, тому постає питання законного наслідування, яке неможливо вирішити без державної участі.

І навпаки — влада боїться, що в хаосі з'являться альтернативні "реєстратори", які почнуть торгівлю правами.

🔑 Що потрібно для запуску? Публічна ініціатива знизу — наприклад, на базі об’єднання власників будинків або спільноти юристів/айтішників.

Міжнародна підтримка — технічна, юридична, фінансова (як це було з "ProZorro").

Пілотний проєкт — кілька міст, де запускається система паралельного підтвердження прав.

Захист даних + можливість офлайн-доступу — навіть у разі відключення електроенергії чи окупації.

Правовий статус через парламент або громади — можливо, як "публічний альтернативний архів", який має доказове значення.

🧭 Ідея для назви інституції: "Національний Майновий Архів" або "Траст Незалежної Власності України (ТНВУ)"

Якщо хочеш, я можу:

створити структуру цього реєстру — його розділи, поля, процедури;

розробити фронтенд-модель — як це виглядатиме на сайті;

підготувати концепцію законопроєкту про визнання паралельного реєстру як доказу в судах.

Кому належить земля під ногами: як в Україні реєструють нерухомість — від царя до смартфона

Кому належить земля під ногами: як в Україні реєструють нерухомість — від царя до смартфона Після кожного потрясіння в Україні починається не боротьба за майбутнє, а перерозподіл минулого — майна, реєстрів, адрес.

Ініціатива власника: хто перший — той і господар У стандартному випадку, коли людина придбала нерухомість у XXI столітті (квартира, будинок, ділянка), процедура реєстрації виглядає формально просто:

договір купівлі-продажу (завірений нотаріусом),

внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП),

реєстратор або нотаріус передає документи в систему,

у вас з’являється витяг з реєстру — головний юридичний доказ.

Але це — лише верхівка айсберга. Тому що більшість української нерухомості — успадкована, відновлена, переобладнана або куплена в "тіні".

Новобудова: боротьба за перший запис Реєстрація квартири в новобудові — це головна пастка для тисяч українців:

девелопер продає «майбутню квартиру» ще до завершення будівництва;

акт введення в експлуатацію може затягнутися на роки;

реєстрація права власності можлива лише після присвоєння адреси — і тут починається найгірше.

З 2010-х років деякі забудовники реєстрували право власності на себе або пов’язаних осіб, шантажуючи покупців. Після 2022 року ця практика повернулась у нових формах — із залученням військової адміністрації, тимчасового управління або процедур захисту "з інтересів держави".

Майно незалежності: поділ на «до» і «після» 2013 року До 2013 року система реєстрації була складною, фрагментованою:

документи зберігалися в Бюро технічної інвентаризації (БТІ);

«свідоцтво про право власності» або «державний акт» мали паперову форму;

не існувало єдиного реєстру — інформація була локальною і часто втрачалася або фальсифікувалася.

Після 2013 року, з запуском ДРРП:

з’явилась єдина база, але багато об’єктів не потрапили в неї автоматично;

люди з "старим папером" фактично опинилися у сірій зоні — формально власники, але в суді слабко захищені.

Цей перехід став зоною рейдерства, коли майно без електронного запису ставало здобиччю юридично агресивних гравців — нерідко пов’язаних із реєстраторами, нотаріусами або місцевими радами.

Майно радянських часів: від колгоспу до криміналу Майно, отримане до 1991 року (особливо:

садиби в селах,

дачі на кооперативній землі,

квартири в будинках ЖБК), в багатьох випадках досі не зареєстроване належним чином.

Проблеми:

відсутність первинних документів;

ліквідовані органи, які колись видавали довідки (наприклад, райради СРСР);

спадкоємці живуть за кордоном або не мають юридичної спадковості.

А ще — нерухомість, яку неможливо зареєструвати, бо держава не визначила правонаступництво СРСР у власності, і частину таких об’єктів фактично привласнили:

органи влади,

місцеві олігархи,

або церкви.

До 1917 року — тіні імперії Існують окремі випадки, коли люди намагаються відновити права на:

маєтки, будинки купців, землі дворянства (особливо в центральній і південній Україні),

церковне або монастирське майно.

З юридичної точки зору, Україна не визнає спадкоємність права приватної власності з Російської імперії, а це:

створює правовий вакуум,

дозволяє органам влади або забудовникам "переписати історію", оголосивши старовинні будівлі "безхазяйними".

Що робить держава: контроль замість прав З 2014 року влада активно створює механізми "фільтрації" прав власності:

військовий облік майна (може бути мобілізоване);

кадастрова верифікація — повторне визначення меж;

"розшарування" співвласності, що спричиняє конфлікти у багатоквартирних будинках;

періодичні зміни порядку спадкування та реєстрації.

Фактично, все, що не оцифровано після 2013 року, — під загрозою оскарження.

✅ Висновок Майнові права в Україні не завершені — вони в постійній боротьбі.

Реєстр — це не гарантія, а поле бою.

Держава після 2013 року більше зосереджена на контролі, ніж на захисті власника.

Проблема нерухомості — це не тільки про документи, а про довіру до інституцій.

Хроніка занепаду, де правник перетворився на рейдера

🔥 Ессе: "Суд, борг і вогонь"

або Хроніка занепаду, де правник перетворився на рейдера, а держава — на кредитного колектора

На зламі тисячоліть, у період, коли Україна балансувала між втратою пострадянської ідентичності та народженням нової цивільної свідомості, з’являються ті, хто мав би знати краще.
Один із них — Андрій Портнов.

Юрист, фахівець у сфері цінних паперів, людина, яка володіла знанням:
цінний папір — це не лише інструмент спекуляцій, а й механізм довіри, що дозволяє активним громадянам будувати майбутнє.

Ці папери в ідеалі — розписки майбутнього:
їх мали б отримувати ті, хто бере на себе ризик:
підприємець, що відкриває справу, молода родина, що народжує дитину, фермер, що засіває поле.

Але Портнов обрав інше.

📉 1. Знання — на службу маніпуляціям

У 2000-х роках, замість побудови системи підтримки активного класу, Портнов стає архітектором легалізованого рейдерства.

Він бачить, як судова система може не захищати право, а використовуватись для його перехоплення:

змінюються власники підприємств,
виносяться потрібні рішення,
накладаються арешти на майно конкурентів,
блокується бізнес, поки не продадуть за копійки.

Це не просто юридичний тиск — це інституційне піратство.

⚖️ 2. Рейдерство масштабувалось до всієї економіки

До 2010-х років схеми розширюються.
Починається рейдерство в сфері соціального життя:

Закони про борги по аліментах — суспільно привабливі, але механізми не відрізняються від тих, якими захоплювали заводи.
Споживче кредитування — лібералізується, але не в інтересах людей: ставки зашкалюють, умови не регулюються, а покарання — повне відчуження майна.
ФОПи і самозайняті — беззахисні перед банками та держорганами.

Суди перестали бути місцем пошуку справедливості.
Вони стали інструментом вилучення.

🔥 3. Коли закони обслуговують грабунок

Портнов у цей період — вже ключовий гравець Адміністрації Президента Януковича, один із тих, хто "вписував" у державу логіку рейдерства:

Закони писались для надійного вилучення, а не для захисту.
Гроші, які не існують у монетарній системі, штучно перетворювались на борги, за які потім забирали останнє.
Відповідальні, активні, продуктивні — покарані.
Паразити — прикриті законом.

⚔️ 4. Падіння у війну — передбачуване

Коли:

права власності стали ілюзією,
штрафи зросли до рівня річного доходу,
суди відбирали останнє,
папери стали важливішими за людську гідність,

суспільство почало шукати іншу форму справедливості.
Її знайшло не в судах, а на вулиці.

2013–2014 — Майдан.

Між тими, хто віддавав усе за справедливість,
і тими, хто все вже мав завдяки несправедливості.

2014–2022 — війна.

Між державою, що розграбовувала свій народ,
і народом, що більше не мав що втрачати.

🧨 Висновок: юридичний інструмент, перетворений на зброю

Андрій Портнов міг би бути будівничим фінансової підтримки нового середнього класу.

Але замість емісії довіри —
він сприяв емісії страху.

Не кожен юрист — архітектор справедливості.
Дехто — інженер її краху.

Економічна пастка: немає грошей, щоб погасити борги

📌 1. Структура проблеми: штрафи, кредити, суди, майно

Уявімо суспільство, де:

Суди регулярно ухвалюють рішення на користь фінансових або адміністративних структур.
Штрафи за порушення (наприклад, ЖКГ, податкові, адміністративні) є неспівмірними з доходами людей.
Кредити видаються масово, але з непрозорими або кабальними умовами — наприклад, 30–60% річних у валюті чи гривні при інфляції й девальвації.
Люди фактично не мають доступу до засобів довгострокового планування — лише короткотермінове виживання.
За несплату відчужується майно: квартири, техніка, автомобілі, навіть домашнє обладнання, що є єдиною базою для мікровиробництва (самозайнятості).

⚖️ 2. Що це означає на системному рівні?

Механізм "реприватизації знизу":

Багаті фінансові або державні інституції за рахунок судів, законів і боргового тиску відбирають у середнього/нижчого класу те, що залишилось після 90-х: житло, власність, виробничу базу.

Тобто:

Штрафи = штучна заборгованість → відчуження.
Кредити = ілюзія доступу до ресурсів → пастка → відчуження.
Судові рішення = легалізація вилучення майна.

Це — приховане насильство, не через зброю, а через право, бюрократію і монетарну політику.

📉 3. Економічна пастка: немає грошей, щоб погасити борги

У сучасній монетарній системі гроші на погашення всіх кредитів із відсотками не існують фізично.

Це означає:

Сума боргу в системі завжди більша, ніж обсяг доступних грошей.
Хтось завжди буде винен, і цю вину використають як привід до конфіскації.

🔥 4. Соціальний наслідок — передумови до бунту (Коліївщини, Майдану, війни)

У таких умовах:

Людина позбавлена контролю над майбутнім.
Почуття справедливості порушено.
Інституції втрачають легітимність.
Кожен наступний суд/штраф/вилучення сприймається як акт грабунку.
Суспільство повертається до архаїчної логіки: "взяв меч — відстояв право".

🧨 5. Історичні паралелі: чому повстання — передбачувані?

Коліївщина (1768) — реакція на соціальну несправедливість, кріпацтво, зростання податків, релігійний та національний гніт.

Майдан (2004, 2013–2014) — реакція на політичну корупцію, безправ’я, відчуття глухого кута.

Війна на Сході (з 2014) — розірване суспільство, втрати контролю держави, нерівність доступу до ресурсів, спроба локального самовизначення.

✅ Висновок

Економічне насильство через суди, борги, штрафи та відчуження майна — це сучасна форма неофеодалізму.

Як тільки:

більшість втрачає майно, контроль і надію,
легальні шляхи захисту прав зникають,
влада залишається безвідповідальною,

починається соціальний вибух: Майдан, повстання, громадянська непокора, війна.

четверг, 29 мая 2025 г.

🌌🌾 "Зорею запечатаний лист" трагедія в п’яти діях

"Зорею запечатаний лист" трагедія в п’яти діях

Дійові особи:

Олівер, молодий мешканець Марсу-345, син вигнанців Землі

Еліна, дівчина із Землі, донька травниці, що живе на окраїні зруйнованого міста

Голос Зорі, дух-провідник, що з’являється між рядками листів

Політична рада Орбіти, що тримає людей на станціях

Голод, Тінь і Пам’ять, три алегорії в уяві Олівера

Дія перша — «Лист з неба» Олівер пише лист до Еліни, згадуючи її обличчя серед квітів, її ходу в дощі, її сльози вночі. Він живе в стерильному відсіку станції, де «зорі — лампи, а мрії стерті». Він пише, що хоче повернутись, навіть якщо Земля — це смерть.

Монолог Олівера:

«Я в черзі до життя, хоч життя — терновий хрест. Хай хліба не дам, зате дам пісню й крихту зірки… Хай зникну в багні, та лиш би в тому багні торкнутись долоні, що пахне ромашкою.»

Дія друга — «Голос Землі» Еліна відповідає листом, розповідає про руїни, де колись було місто, і як вона щоранку йде до річки — уявно розмовляючи з ним. Вона не розуміє, чому він хоче зійти з небес у болото. Але в її словах — тріщина ніжності.

Монолог Еліни:

«Навіщо повертатись до дощу, що не милує? До хмар, що виють, мов звірі? Та якщо крок твій впаде на цю землю — я стану травою, щоб тебе вітати.»

Дія третя — «Заборонений переліт» Олівер отримує відмову на повернення. Політична рада вважає його бажання "ностальгічною небезпекою". Він таємно входить до списків на переліт для евакуації невдалого селища.

Хор станції співає:

«Залишся, юначе, у світі блиску! Земля — це пил, а пил — знищення. Ми стерли коріння — ми стали майбутнім!»

Дія четверта — «Падіння з орбіти» Олівер проривається до вантажного шатла, але під час посадки капсула вибухає в атмосфері. Він виживає, але поранений, у болоті, біля ріки.

Еліна знаходить його, веде до своєї хати під соломою. Його обличчя обгоріле, голос хрипкий. Вона мовчки плаче.

Дія п’ята — «Сад забутої пісні» Олівер помирає від зараження. Але перед смертю він дарує їй складену зіркову квітку — єдину річ, яку зберіг з Марса. Вона садить її біля хатини.

Останні слова Олівера:

«Я торкнувся землі… і вона стала тобою. І хай мій слід розчиниться в дощі — Я повернувся. Я вдома.»

Епілог — голос Зорі:

«Кохання, що обирає землю замість неба, не гине. Воно — корінь. А з кореня — росте новий світ.»

🧩 Основні політичні та бізнесові групи (2004–2014)

1. Група Леоніда Кучми — «старі приватизатори»

Ключові фігури: Леонід Кучма, Віктор Пінчук (зять Кучми), Рінат Ахметов.
Схеми: Приватизація стратегічних підприємств за заниженими цінами. Наприклад, у 2004 році металургійний комбінат «Криворіжсталь» було продано Пінчуку та Ахметову за $800 млн — значно нижче ринкової вартості. У 2005 році уряд Тимошенко анулював цю угоду та провів повторний аукціон, на якому підприємство було продано компанії ArcelorMittal за $4,8 млрд. U.S. - Ukraine Business Council

2. Група Віктора Ющенка — «нові ковбої реприватизації»

Ключові фігури: Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Олександр Третьяков.
Схеми: Після Помаранчевої революції 2004 року нова влада оголосила курс на реприватизацію понад 3000 підприємств. Однак, окрім «Криворіжсталі», масштабної реприватизації не відбулося. Натомість, з'явилися нові схеми, зокрема створення компанії RosUkrEnergo, яка стала посередником у постачанні газу з Росії, отримуючи надприбутки. Евразианет

3. Група Юлії Тимошенко

Ключові фігури: Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов, Микола Сивульський.
Схеми: Уряд Тимошенко ініціював кампанію «Контрабанді — стоп», спрямовану на боротьбу з тіньовими схемами. Також було проведено реприватизацію «Криворіжсталі». Проте, уряд зіткнувся з внутрішніми конфліктами та звинуваченнями в корупції, що призвело до його відставки у вересні 2005 року.

4. Група Віктора Януковича — «Сім’я»

Ключові фігури: Віктор Янукович, Олександр Янукович (син), Сергій Курченко.
Схеми: Після приходу до влади у 2010 році, Янукович та його оточення створили систему, відому як «Сім’я», яка контролювала значну частину економіки країни. Використовувалися фіктивні фірми, офшорні компанії та підставні особи для виведення коштів за кордон. Наприклад, Сергій Курченко, відомий як «гаманец Януковича», створив мережу фіктивних компаній, через які виводилися мільйони доларів. Евразианет

5. Група Петра Порошенка

Ключові фігури: Петро Порошенко, Ігор Кононенко.
Схеми: Після обрання президентом у 2014 році, Порошенко обіцяв продати свій бізнес, зокрема корпорацію Roshen. Однак, згідно з «Panama Papers», у серпні 2014 року він створив офшорну компанію Prime Asset Partners Ltd на Британських Віргінських островах для реструктуризації своїх активів, що викликало обурення в суспільстві. Википедия

🌐 Схема взаємозв’язків та виведення прибутків

Політична група	Ключові фігури	Основні схеми	Виведення коштів
Кучма	Кучма, Пінчук, Ахметов	Приватизація стратегічних підприємств	Офшори, занижені ціни
Ющенко	Ющенко, Тимошенко	Реприватизація, RosUkrEnergo	Посередники, офшори
Тимошенко	Тимошенко, Турчинов	Боротьба з контрабандою, реприватизація	Обмежене виведення
Янукович	Янукович, Курченко	«Сім’я», фіктивні фірми	Офшори, підставні особи
Порошенко	Порошенко, Кононенко	Реструктуризація активів	Офшори (Panama Papers)

📚 Рекомендовані джерела для поглибленого вивчення

Книга: «Олігархічна Україна» — дослідження про вплив олігархів на політику та економіку України.
Книга: «Корупція в Україні: причини, наслідки, шляхи подолання» — аналіз корупційних схем та механізмів їх функціонування.
Книга: «Історія України 2004–2014» — хронологія подій, що вплинули на формування сучасної України.

🌌🌾 ИИ написал личный дневник Андрея Портнова.

🌌🌾 Андрій Портнов — український юрист і політичний діяч, який відіграв ключову роль у формуванні судової системи України за часів президентства Віктора Януковича. Його діяльність охоплює як академічну сферу, так і значний вплив на судову реформу та кадрову політику в судовій владі. Українська правда ms.detector.media

📚 Академічна кар'єра та наукові ступені У вересні 2009 року Андрій Портнов захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Становлення і розвиток конституційного судочинства в Україні: проблеми теорії і практики». Він є автором двох наукових монографій та понад 30 наукових праць з проблем правового регулювання конституційного судочинства та теорії конституційного процесу. rok.org.ua

У 2010 році Портнов очолив кафедру конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Йому інкримінували незаконне призначення на цю посаду та заволодіння коштами університету, не відвідуючи лекцій. Однак у 2016 році кримінальне провадження було закрито через відсутність встановлених осіб, які заволоділи коштами університету. Громадське радіо

До Портнова кафедру конституційного права очолював Юрій Миколайович Тодыка — видатний український правознавець, один із засновників харківської наукової школи конституціоналістів. Він підготував численних кандидатів та докторів юридичних наук. Wikipedia

⚖️ Вплив на судову систему Після призначення у 2010 році заступником голови Адміністрації Президента України та керівником Головного управління з питань судової реформи, Портнов став ключовою фігурою у формуванні судової вертикалі влади. Він брав участь у розробці судової реформи, яка передбачала передачу повноважень Верховного Суду України новоствореному Вищому спеціалізованому суду, що дозволило президентові встановити контроль над судовою системою. Politeka Дейлі РБК

Портнов також був членом Вищої ради юстиції, куди його обрали у 2009 році за квотою юридичних вищих навчальних закладів. Його вплив на кадрову політику в судовій системі був значним: неугодні судді зазнавали тиску або звільнялися, а лояльні просувалися по службі. Під час протестів на Майдані суддям надходили вказівки з Адміністрації Президента щодо суворого покарання протестувальників (2014). ms.detector.media +1 Громадське радіо +1

У 2021 році Міністерство фінансів США запровадило санкції проти Портнова за спроби встановити контроль над судовою системою України, змову з високопосадовцем українського уряду з метою сформувати вищі юридичні інститути країни у своїх інтересах, а також за спробу вплинути на генерального прокурора України. Центр журналистских расследований +1 Прямда +1

Таким чином, Андрій Портнов поєднував академічну діяльність із активною участю в політичному та судовому житті України, що викликало значний резонанс у суспільстві та міжнародній спільноті.

Павло Вовк, колишній голова Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК), був звільнений з посади судді 18 березня 2025 року рішенням Вищої ради правосуддя (ВРП). Підставою для звільнення стало вчинення істотного дисциплінарного проступку, що передбачено пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України . Slidstvo.info +8 Слово і Діло +8 ФАКТИ ICTV +8 Слово і Діло +7 OBOZREVATEL +7 РБК-Україна +7

Раніше, у грудні 2022 року, Верховна Рада України ухвалила закон №2825-IX, яким ліквідувала ОАСК та утворила Київський міський окружний адміністративний суд . Це рішення було частково зумовлене скандалом, відомим як "плівки Вовка", де зафіксовано, як судді, зокрема Вовк, обговорювали вплив на судові рішення та політичні процеси . Укрінформ +4 ZakonOnline +4 Верховна Рада України +4 ГЛАВКОМ

Після ліквідації ОАСК, нерозглянуті справи були передані до інших адміністративних судів України для подальшого розгляду . Судово-юридична газета

Якщо вас цікавить додаткова інформація про вплив Андрія Портнова на судову систему, його наукові ступені та академічну кар'єру, або інші аспекти, будь ласка, уточніть ваш запит, і я з радістю надам відповідну інформацію.

Павло В'ячеславович Вовк (до одруження — Зонтов) народився 7 липня 1978 року в місті Краматорськ, Донецька область. Його батько, В'ячеслав Зонтов, помер, коли Павлу був лише один рік. Мати, Зінаїда Зонтова, працювала на заводі. У дитинстві Павло та його брат Юрій носили прізвище Зонтов. Закон і Бізнес +4 Википедия +4 24 Канал +4 24 Канал +1 Википедия +1

У 2000 році Вовк закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство». У 2009 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративному суді першої інстанції» та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук. dovidka.com.ua +5 Закон і Бізнес +5 Лига.Досье +5 Парламент +2 Википедия +2 Парламент +2

Кар'єру розпочав у 2000 році як слідчий прокуратури Шевченківського району Києва. З 2001 по 2004 рік працював старшим помічником прокурора з питань статистики. У 2005–2006 роках обіймав посаду заступника генерального директора юридичної компанії «Рада». У 2006–2007 роках був помічником-консультантом народного депутата Сергія Ківалова. dovidka.com.ua +5 Парламент +5 Лига.Досье +5 dovidka.com.ua +6 Закон і Бізнес +6 Википедия +6 dovidka.com.ua +4 Лига.Досье +4 Парламент +4

З 2007 року Вовк працював суддею Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК). У 2010 році був призначений головою цього суду. У 2009 році став членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за квотою Верховної Ради. dovidka.com.ua +9 Лига.Досье +9 Википедия +9 LB.ua +5 Википедия +5 Лига.Досье +5

Павло Вовк фігурував у низці скандалів, пов'язаних із судовою системою України. У 2019 році Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило йому підозру у створенні злочинної організації з метою захоплення влади в судовій системі. У 2022 році Окружний адміністративний суд міста Києва було ліквідовано. ФАКТИ ICTV

Щодо зв'язків між Павлом Вовком та Андрієм Портновим, у відкритих джерелах немає прямої інформації про їхню співпрацю чи партнерство. Проте обидва діячі мають вплив на судову систему України та фігурують у контексті реформування та корупційних скандалів у цій сфері.

З петиції Ігоря Лапіна

Верховенство права — це не порожнє гасло, а основа легітимності держави. Без очищення судів, прокуратури та органів досудового слідства — неможлива жодна реальна реформа. Ми не зможемо перемогти зовнішнього ворога, якщо толеруємо гниття всередині власної системи правосуддя.

Для початку люстраційного процесу повідомляю, що на мою думку, Портновим А.В. здійснювався контроль над відповідними категоріями справ насамперед, через наступних суддів: 

• Босий Вадим Петрович (голова Господарського суду міста Києва)

• Козлов Руслан Юрійович (голова Печерського районного суду міста Києва)

• Соколов Олексій (суддя Печерського районного суду міста Києва)

• Мельник Володимир Васильович (заступник голови Київського апеляційного суду)

"Втеча. Щоденник Андрія П." 21 травня 2025 — Мадрид

"Я знову прокинувся не в тій країні, де народився. І вкотре — з думкою: чи не надто довго я вже тікаю?"

Андрій П. — чоловік із чітким обличчям і суворим поглядом. Колись — блискучий юрист, радник найвищих людей країни. Знав закони краще, ніж більшість тих, хто їх писав. Але замість того, щоб стояти на їхньому боці, він навчився гнути їх, як м’який дріт, під себе.

Коли політична буря наблизилась до нього, він зник. Переїзд, рахунки, офшори — все вже було готове. Він завжди тікав трохи раніше, ніж потрібно. Але цього разу — не тільки з країни. Він тікав з кола своїх друзів, зі спогадів, з власного минулого. Він тікав навіть зі свого імені.

У Мадриді він жив у квартирі без фотографій, без історії, без спогадів. Усі речі — дорогі, але порожні. Він дивився на себе в дзеркало, ніби перевіряв, чи він ще той самий. Але щоразу — ні.

Втеча стала його життям.

Спочатку — від податків. Потім — від відповідальності. Потім — від людей. Врешті — від себе самого.

Андрій писав у щоденнику, наче сповідався. Але кожне слово — теж було втечею: від правди, від щирості, від болю.

"Я втік від усього, крім порожнечі. І вона, здається, наздогнала мене."

✎ Личный дневник. Андрей Портнов Луганск, 1993. Сегодня снова спорил с преподавателем по теории государства — я стоял на том, что право не может быть инструментом власти в её чистом виде. Это не понравилось. Удивительно, насколько люди здесь уже тогда научились жить по системе, но и против неё. Самое важное — научиться говорить юридическим языком с теми, кто слышит только язык силы.

Киев, май 1997. Первый день в комиссии. Из провинциального Луганска — сразу в сердце новой Украины. Чувствую себя неуютно: все говорят на другом уровне, с оглядкой, с нюансами. Но у меня есть то, чего у них нет — абсолютная сосредоточенность. Я знаю, чего хочу: выстроить вертикаль ответственности. Закон — не сила, но система сигналов. Если научусь их шифровать, буду одним из тех, кто пишет правила.

Мне 31, и я получил звание Заслуженного юриста. Ощущение — как будто перевернул страницу. Это признание нужно мне не ради почестей, а ради позиции. Закон — это шахматная доска. Не только игра, но и поле битвы. Кто понимает правила — тот выигрывает. Кто пишет их — тот не проигрывает никогда.

Юлия доверяет. Работаю в Москве по газовому контракту. Давление колоссальное. Усталость тоже. Но это уникальный шанс — не просто быть юристом, а действовать как архитектор. Переход от защитника интересов к создателю форм. Я становлюсь не просто участником процесса — я создаю его границы.

Переход к Януковичу — решение трудное. Не могу сказать, что это измена. БЮТ превратился в горизонтальную структуру амбиций, в то время как вертикаль Януковича — это порядок, иерархия. Я всегда был за сильную конструкцию. Только в порядке можно изменить систему.

Январь 2014. Майдан пульсирует тревогой. Многое непонятно. Я участвую в переговорах — стараюсь, чтобы всё не рухнуло. Но понимаю, что сила, даже законная, не способна удержать улицу. Улица требует эмоционального права, а не юридического.

Февраль 2014. Уезжаю. Не бегу — отступаю, чтобы остаться в игре. Всё, что происходит, — не конец. Это поворот. Я знаю, что вернусь. Вернусь другим, но точно не побеждённым.

Возвращение состоялось. Я снова в Киеве. Работаю, преподаю. Моя страна изменилась, но в ней по-прежнему слишком много страха перед прошлым. Меня демонизируют, но никто не сможет сказать, что я нарушил закон. Я его знал лучше всех.

Май 2025. Мадрид. Слышу стук дождя по стеклу. За окном — другой мир. Испания научила меня быть наблюдателем, не участником. Но душа всё ещё на левом берегу Днепра. Если бы можно было начать заново — выбрал бы ту же дорогу. Я не боролся за власть, я строил форму. А форма — это то, что остаётся, когда исчезает всё остальное.

вторник, 27 мая 2025 г.

🔷 1. ИСТОРИЧЕСКИЕ КОРНИ: как национализм ведёт к войне

Этнический национализм:

Он исключает «чужих», считает, что у этнической группы должно быть своё собственное государство или территория.
Это автоматически вызывает напряжение там, где этносы перемешаны, как, например:
- в Югославии (сербы, хорваты, боснийцы),
- в Украине и России (русские и русскоязычные),
- в Руандe (хуту и тутси).

Тактика этнического национализма: переселение, депортации, "защита соотечественников" за границей (как оправдание вторжений), этнические чистки.

Государственный (гражданский) национализм:

Сильное государство хочет сохранить свою целостность, суверенитет, влияние.
Если соседнее государство мешает этому (например, отнимает ресурсы, блокирует логистику, влияет на «умы»), оно воспринимается как угроза.
Это уже не про «кровь», а про интересы и контроль над пространством.

Тактика государственного национализма: мобилизация экономики, борьба за ресурсы, подавление сепаратизма, экспансия для создания буферных зон.

🔷 2. СТРАТЕГИЯ: почему это неизбежно входит в конфликт с глобализмом

Глобальное сообщество (ООН, НАТО, МВФ, ВТО и др.) строится на принципах:

интернационализма,
прав человека (включая меньшинства),
открытых границ, рынков и логистики.

➡️ Национализм (и особенно этнический) бросает вызов этим принципам, потому что:

Отвергает многообразие как ценность,
Считает, что у "чужаков" нет легитимного места в обществе,
Воспринимает глобальные институты как угрозу суверенитету.

🔷 3. ПРИМЕРЫ ВОЕННЫХ КОНФЛИКТОВ

Конфликт	Тип национализма	Как это привело к войне
Гитлеровская Германия	Этнический	Расширение «жизненного пространства» для немцев, аннексия Австрии, Судетов, вторжение в Польшу
РФ и Украина	Смешанный	«Защита русских», отказ от суверенитета Украины как «искусственного государства», блокировка евроинтеграции
Югославия (1990-е)	Этнический	Распад федерации, борьба за "этнически чистые" территории, геноцид
Китай и Тайвань	Государственный	Пекин не терпит независимости части, считает Тайвань «частью государства», угрожает силой
Ирак – Кувейт (1990)	Государственный + геоэкономика	Захват ради ресурсов, под видом "исторической справедливости"

🔷 4. ПОЛИТИКА ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЛОКАДЫ

Когда глобальное сообщество (например, ЕС или США) вводит санкции, отключает от SWIFT, блокирует поставки:

Это подрывает экономику,
Воспринимается националистическими режимами как нападение (хотя это — инструмент давления без войны),
Ответ может быть агрессивным: захват территорий с ресурсами, переход к военной экономике.

Исторически: блокада Германии после Первой мировой — одна из причин прихода нацистов к власти (на волне «унижения» и бедности).

🔷 5. ВОЕННАЯ ЛОГИКА: почему территориальное расширение — продолжение экономического конфликта

Если рынок закрыт, логистика разрушена, экспорт/импорт невозможны — националистическое государство может решить:
«Тогда мы сами заберём нужное силой».
Это — возврат к имперскому мышлению, когда ресурсы брались не через торговлю, а через вторжение.

Пример: вторжение РФ в Украину не только идеологическое, но и логистическое — контроль над Крымом, портами, зерном, энергетикой, «землей».

🔷 6. ВЗГЛЯД СВЕРХУ: почему национализм несёт риск для мира

Глобальный мир строится на взаимозависимости и дипломатии.
Национализм — это мышление автономии, превосходства и исключения.
Это несовместимо с устойчивым развитием, поскольку:
- ломает кооперацию,
- настраивает одни нации против других,
- делает войну «оправданной» в сознании масс.

💡 Вывод:

Этнический и государственный национализм — это не просто идеологии, а динамические силы, которые при определённом давлении (экономическом, геополитическом) могут привести к реальным войнам.

Они конфликтуют с глобальным устройством мира, особенно если теряют доступ к рынкам, коммуникациям, технологиям. Отключение логистики воспринимается как угроза существованию, и тогда вступает в силу логика захвата.

🔷 1. Почему национализм сначала кажется привлекательным?

✅ Он даёт ясную идентичность:

Кто "мы" и кто "они".
Простой ответ на сложный вопрос: "Кто виноват в наших проблемах?" — «Чужаки».

✅ Он предлагает структуру и форму:

Сильная армия, единый язык, единая культура, ценности.
Ощущение порядка и стабильности, особенно в эпоху хаоса, кризисов, миграций.

✅ Он апеллирует к исторической справедливости:

«Мы — великий народ, у нас отняли, мы восстановим».
Возвращает чувство гордости, которое разрушено экономическим или культурным унижением.

✅ Он мобилизует:

Призывает к единству, жертве, борьбе за «настоящее».
Это мощный эмоциональный инструмент: как у религии — есть вера, символы, ритуалы, враги.

🔷 2. Когда и почему он становится голым и ограниченным?

❌ У него ограниченная картина мира:

Всё делится на своих и чужих.
Но мир сложнее: мы живём в сети экономик, культур, научного обмена. Закрытие от мира ведёт к деградации.

❌ Он исключает "другого":

Талантливые люди, которые не соответствуют этническому, культурному или идеологическому "шаблону", становятся лишними.
Это обедняет нацию, снижает гибкость.

❌ Он подавляет внутренние различия:

Несогласные объявляются врагами.
Критика воспринимается как измена, а не как способ развития.

❌ Он не умеет модернизироваться:

Технологическое и научное развитие требует открытости, взаимодействия, гибкости мышления.
Национализм же предпочитает традицию, порядок, стабильность, а не эксперимент и риск.

⛔ Он может победить на короткой дистанции, но проигрывает в длинной игре.

🔷 3. Почему он превращается во врага развития?

Сфера	Как мешает национализм
Экономика	Протекционизм, изоляция, отказ от внешних инвестиций и инноваций
Наука и культура	Подозрение к "чужим" теориям и авторам, цензура
Политика	Централизация, авторитаризм, чистки и репрессии
Общество	Подавление инакомыслия, дискриминация, социальная жесткость

🔷 4. Исторические примеры

Нацистская Германия — гипермодернизированная страна в 1930-е, но идеология "арийской чистоты" в итоге уничтожила собственную науку, культуру и экономику.
Северная Корея — пример крайнего национализма как формы изоляции: военная дисциплина и порядок, но почти полное отсутствие прогресса.
Современные автократии с этнонационалистической риторикой часто перестают развиваться технологически, социально, гуманитарно после захвата власти, несмотря на видимую "силу".

🔷 5. Почему национализм — это чаще форма без содержания?

Национализм не создаёт смыслы, он описывает границы. Он может быть:

Хорош для мобилизации,
Полезен для краткосрочного выживания,
Но не даёт образа будущего, кроме: «Мы — против них».

А без образа будущего нет развития, только оборона или застой.

💡 Итог:

Национализм — это как качественно вырезанный гроб: красивый, строгий, но предназначен не для жизни.
Он привлекателен, когда людям страшно, когда они унижены или растеряны. Он обещает простые ответы.
Но чем дальше он идёт к власти, тем более он уничтожает:

свободу мысли,
открытость к новому,
сотрудничество,
способность развиваться как сложная, живая система.

Майнкрафт 2.0 Экономика

Вот модель экономической системы для Minecraft-подобной игры, где оборотный капитал частный, а рынок делится на 5 монетарных составляющих с критериями эффективности, ресурсами и экономическими зонами. Это пригодно как для геймдизайна, так и для симулятора локальной экономики.

⚙️ ОБЩАЯ СХЕМА:

Каждый игрок (или фракция) обладает:

Оборотным капиталом (частным)
Доступом к 5 типам монетарных составляющих
Доступом к экономическим пространствам: личное, услуговое, стратегическое

🪙 5 МОНЕТАРНЫХ СОСТАВЛЯЮЩИХ:

№	Составляющая	Назначение	Критерий эффективности
1	Труд (рабочее время, энергия)	Основной производственный фактор	Производительность труда и вовлечённость
2	Собственность (кубометры)	Земля, здания, инфраструктура	Утилизация площади, доход на 1 м³
3	Деньги универсальные	Торговля вне локации, межрынковая ликвидность	Оборотистость, скорость транзакций
4	Деньги внутренние	Локальный рынок, сделки с соседями	Доля локального ВВП, удержание в контуре
5	Ценные бумаги (местные и универсальные)	Средство инвестиций, залог, стратегия	Срок, доходность, риск, использование в проектах

🔌 ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ РЕСУРСЫ:

Ресурс	Форма	Использование
Энергия	Электрическая, тепловая	Поддержание производства, отопление
Вода / экосистема	Объём, чистота, квоты на стоки	Питьё, полив, индустриальное использование
Квоты на утилизацию	Стоки, мусор, выхлопы	Экологические права, штрафы/премии

🧩 МЕХАНИКА РЫНКА:

Игрок входит в рынок с частным оборотным капиталом (деньги, ресурсы, доли в производстве).
Он распределяет капитал по 5 составляющим.
С каждой составляющей он взаимодействует с зоной:
- Личное (убыточное, но даёт выживание)
- Услуговое (обеспечение других, нулевая рентабельность)
- Стратегическое (налоги, инвестиции, доход)

🏦 ПРИМЕР ЦИКЛА:

Игрок А:

Владеет 1000 кубометров (земли и строений)
Имеет 500 часов труда
2000 универсальных монет
3000 локальных (внутренних)
5 векселей (ценные бумаги) сроком 30 дней

Он:

Строит теплицу → потребляет энергию и воду
Продаёт урожай локально → использует внутренние деньги
Продаёт часть на внешний рынок → получает универсальные деньги
Инвестирует в соседа → покупает его векселя

📊 КРИТЕРИИ УСПЕШНОСТИ:

Метрика	Как измеряется
Баланс капитала	Общая сумма всех активов по 5 составляющим
Коэффициент эффективности труда	Выпуск/часы
Утилизация собственности	Доход/м³
Оборот внутренней валюты	Скорость оборота в пределах региона
Кредитная репутация	Погашения векселей, участие в проектах

Если хочешь, могу:

Нарисовать игровую карту с зонами влияния
Создать таблицу баланса игрока
Придумать гейм-механику налогов, утилизации и инвестиций
Или оформить как плагин/мод для Minecraft

🎮 ИГРОВАЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ: «Геологический фактор» в Minecraft

📌 ОСНОВА:

Игрок завоевывает, метит и развивает территорию — в кубах и метрах. Каждая территория (chunk или регион) может использоваться в трёх разных стратегиях, которые задаёт сам игрок:

Личное пространство — для строительства, склада, эстетики.
Услуги / баланс — фермы, поля, жильё для NPC и т.п.
Стратегическая зона — для развития экономики других игроков / серверных фракций (торговля, энергия, дороги, крепости, ресурсы).

⚖️ 3 ВИДА ЗАНЯТИЯ ПРОСТРАНСТВА

Тип пространства	Назначение	Очки	Эффект
🧍‍♂️ Личное	Эстетика, жильё, хранилище	-10/мин	Постоянный расход на содержание
⚙️ Услуги	Фермы, логистика, жильё для NPC	±0	Самоокупаемость при равновесии
🏰 Стратегическое	Активы для других: транспорт, производство	+N/мин	Приносит доход — как "налог на пользу"

📊 ТРИ ВИДА ОЧКОВ

🧠 Очки влияния (Influence Points)
Зависит от количества занятого пространства и его развития.
💰 Экономические очки (Gold, Emeralds)
Прибыль или убыток в зависимости от типа территории.
🛠 Ресурсный баланс (Resource Factor)
Учитывает, насколько эффективно используются блоки, редкие материалы, энергия (например, редстоун, лава, солнечные панели из модов).

🛡 ПОЛИТИЧЕСКИЕ РЕЖИМЫ УПРАВЛЕНИЯ (можно выбрать для региона)

Режим	Эффект
⚔️ Централизация	Все доходы идут игроку, но рост медленный, нужны частые инвестиции
🕊 Автономия	Игрок лишь регулирует процент налога, NPC-фракции развивают территорию
🤝 Кооперация	Совместное развитие с другими игроками, доход — долями
📉 Анархия	Нет дохода, свободное развитие, но возможна потеря контроля

🧾 ПРИМЕР ИГРОВОЙ СИТУАЦИИ:

Игрок занял 16x16 чанк (~256x256 блоков), поделил его:

40% — личная зона (дворец, склад, тронный зал)
30% — фермы, хранилища еды, логистика
30% — дорога и портал в другой биом, используемый другими игроками

📉 Он теряет 12 очков/мин на личное,
⚖️ выходит в 0 на фермах
💰 получает +15 очков/мин от использования стратегической дороги (за счёт "налогов" с других игроков или NPC).

🎯 ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Если ресурсная плотность в чанке < определённого порога — убыточность.
Можно ставить "маячки геолога" — активаторы стратегического значения чанка.
При завоевании нового чанка игрок должен обосновать его роль: "для себя", "баланс", "стратегия".

💡 РАЗВИТИЕ

Мод можно сделать через DataPack + Scoreboard system, либо через Fabric / Forge.
В стратегическом режиме — влияние на сервер: дороги, хабы, трейдпосты.
Возможность выбора роли: геолог, архитектор, налоговик, военачальник.

Если хочешь, я могу:

Нарисовать игровую карту системы в виде схемы.
Написать код datapack или логики для плагина.
Сделать описание для моддера или пост для Minecraft-сервера с правилами игры.

Обо мне

суббота, 31 мая 2025 г.