Назва: "Сірий з Гастинського лісу"
-
Початок — поклик лісу: Мала Гіта тікає з дому після сварки чи розчарування. Їй усього 10 років, але вона вже має особливу чутливість до природи. Вона йде вглиб Гастинського лісу, де, за переказами, живуть «тіні предків» і вовки, яких називали «лісовими братами».
-
Зустріч — поранений вовченя: У гущавині вона знаходить поранене вовченя з пораненою лапою — ймовірно, він потрапив у стару пастку, залишену браконьєром. Гіта не боїться — вона пригадує, як бабуся вчила її лікувати тварин травами. Вона витягує вовченя з пастки, очищає рану, дає воду з долоні.
-
Протистояння — нічна небезпека: Ніч у лісі приносить небезпеку — на запах крові приходять дикі тварини, можливо, дикий кабан або рись. Гіта ховається з вовченям у дуплі дерева, і малий вовк, хоч ще слабкий, гарчить і оберігає її. Так між ними виникає зв’язок — довіра, народжена зі страху і взаємного захисту.
-
Духовна частина — старий вовк у сні: У сні до Гіти приходить старий вовк — велетень із сивими очима. Він не говорить словами, але вона розуміє: він — дух лісу, і дозволяє їй «прийняти одного з його дітей», якщо вона буде берегти його як брата, а не як іграшку. Вовк називає ім’я — Сірий.
-
Повернення додому: Коли вона повертається з лісу разом із вовченям, дорослі лякаються. Але вовк не кидається, не гарчить — він спокійно сидить поруч, поклавши морду на ноги дівчинці. Місцева баба-віщунка каже: "Це знак. Ліс прийняв дитину. І вона тепер має силу". Гіті дозволяють залишити вовка.
-
Символіка: Сірий виростає, стає її супутником. Але головне — він стає її дзеркалом: коли вона гнівається — він тривожиться, коли вона спокійна — він лагідний. Через нього вона вчиться керувати собою. А згодом, можливо, він рятує її під час важливої події (наїзд, війна, зрада тощо).
Комментариев нет:
Отправить комментарий