Назва п’єси: «Золото Ігунея» (п’єса у 3 діях з прологом і епілогом, у стилі сну, метафізики і втечі)

Назва п’єси: «Золото Ігунея»

(п’єса у 3 діях з прологом і епілогом, у стилі сну, метафізики і втечі)

---

Пролог: Сон Полковника

Уривок з монологу Полковника Буэндіа. Тіні, дим, обпалена карта світу, розкладачка, чорнильниця й жук, що повзе по компасу:

«Я не хочу вмирати в Макондо. Я вже помирав. Стільки разів, скільки спалював рукописи. Але не справедливість. Її я не спалив. І коли я заснув на пергаменті, я прокинувся в країні, що пахла порохом і гуараною… Ім’я їй — Парагвай».

---

ДІЯ I: ФОРТ ДОРАДУС

Місце дії: Прикордонна фортеця, збудована Бразилією на спірній території.
Дійові особи:

• Полковник Ауреліано Буэндіа — з’являється ніби з іншої епохи, дослідник справедливості.

• Капітан Фернанду ді Машаду — бразильський офіцер, зневажає угоди і вірить тільки в канонаду.

• Іларіо Карвахаль — старий парагвайський картограф, що пам’ятає Мадридський договір.

• Лаура — медсестра з Лімпії, має здатність бачити людей з інших часів.

• Ісидора — жінка з минулим, яка переїхала на кордон, щоб почати нове життя, подалі від осуду.

• Лукас — її син, дуже чутливий, мовчазний хлопець з мрією стати картографом, бо вважає, що якщо правильно намалювати карту — більше ніхто не загине через непорозуміння.

Основна дія:
Полковник прибуває до форту Дорадо нібито як гість-наглядач, але швидко стає незручним — він ставить питання про «Ігуней» і межі, що вбивають не гірше за кулі. Всі говорять, що ця війна — за річку, але саму річку вже ніхто не впізнає. Іларіо Карвахаль дає йому стару карту з написом на латині: «Finis justitiae – initium fugae» (Кінець справедливості — початок втечі).

---

ДІЯ II: СНИ НА КАРТІ

Місце дії: Лазарет у покинутому монастирі на річці Івиньєма.
Основна дія:
Полковник поранений. Лаура доглядає за ним і розповідає, що бачила його у сні ще дитиною. Вона показує йому чорнильницю з надписом «Мелькіседек». Буэндіа починає втрачати межу між снами, картами, історіями. Він бачить, як португальці торгують картами з іспанцями, які говорять різними мовами про одну й ту ж річку, даючи їй різні імена. Всі мапи — як етапи людського безумства.

Вставна сцена до ДІЇ II: "ІСИДОРА Й ПОЛКОВНИК"

Ніч. Покинута капличка. Полковник сидить біля вогнища. Ісидора з'являється з обгорілим казаном, Лукас спить під ковдрою.

Ісидора
(застудженим голосом)
Ви, мабуть, знову говорите уві сні. Про річки, які тікають від імен. Я чула… ІгунЂей… Івиньєма… Карапа… Так називали й мене колись — у кожному містечку інше ім’я. Але ті, хто справді кохав, не питали, як звати.

Полковник
(дивлячись у полум’я)
Ви не карта. Ви — берег. Ви зупиняєте, щоб не втопився. Ваш син… він не говорить зайвого.

Ісидора
Бо в нього було мало добрих слів навколо. Але він знає, як виглядає межа. Вона завжди проходить через жінку. Через матір. Через любов, яка або ранить, або рятує.

Полковник
(тихо)
Його мрія — будувати карти?

Ісидора
(подає клапоть паперу)
Це його. Каже, хоче намалювати карту, де будуть усі імена правдиві. Де річки не сварять народи. Бо він не хоче, щоб колись сказали: він народився на спірній землі.

Полковник
(дивиться на папір)
Можливо, тільки діти можуть це зробити. Нам уже запізно.

---

ДІЯ III: БІГ ІЗ МЕЖІ

Місце дії: Дике прикордоння. Перехрестя трьох річок, кожна з яких називає себе Ігуней.
Основна дія:
Форт зруйновано. Карвахаль зник. Бразильці відступають, Парагвайці кидають зброю. Полковник веде Лауру і групу біженців, що вірять у його мапу. Вони йдуть до джерела річки, яка, можливо, є справжнім Ігунеєм. Але чим далі йдуть, тим більше світ здається намальованим, тим більше фраз із Макондо лунає в повітрі.

«Війна — це коли вмирають за назви річок. А революція — коли відмовляються їх запам’ятовувати.»

🔹 Лукас Ауреліано Буєндия — хлопець з навантаженням памяті, про що він не знає свідомо, але відчуває тілом з самого народження. Його імя як заповіт, як ехо, що передається помимо волі а по інерції роду. 

Кульмінаційний момент у ДІЇ III:

Під час хаосу — втеча з форту, під кулями — Лукас рятує карту, яку сам намалював. Полковник, поранений, тримає її в руках як єдиний сенс того, що сталося. Ісидора молиться не за перемогу, а щоб син пам’ятав, що межі не варті життя. 

---

ЕПІЛОГ: ПОВЕРНЕННЯ В МАКОНДО

Місце дії: Макондо, знову пергамент.
Полковник прокидається. Перед ним — перо і чорнила. Він пише на краю старої мапи:

«Я бачив Ігуней. Вона була жіночого роду. Вона текла назад. І всі договори — лише спроби спіймати її імена, що змінюються. Я — той, хто нічого не виграв. Але я пам’ятаю, як вона звучить, коли говорить до справедливості».

---

🔹 План для комікс-сцен:

1. Пролог: Сон Полковника (4 панелі)

• Панель 1: Полковник Буендіа спить у старому кріслі на розкладачці. В повітрі — дим і жук повзе по компасу.

• Панель 2: Карта світу горить у вогні, чорнило розливається по столу.

• Панель 3: Слова монологу (“Я не хочу вмирати в Макондо…”) у вигляді клубів диму.

• Панель 4: З’являється слово "ПАРАГВАЙ", як відбиток на мапі. Сон переходить у реальність.

2. ДІЯ I: Форт Дорадо (6 панелей)

• Панель 1: Бразильський форт: земляна фортеця, канонада, тропіки.

• Панель 2: Капітан Фернанду ді Машаду в бразильській формі, дивиться в далечінь — на спірну територію.

• Панель 3: Полковник Буендіа з’являється, як з іншого світу — у темному пальто, з валізою. Його силует — неспокійний.

• Панель 4: Іларіо Карвахаль передає стару карту. Напис латинською: Finis justitiae – initium fugae.

• Панель 5: Лаура лікує пораненого солдата. Її погляд — у часи, які не зараз.

• Панель 6: Лукас малює карту на підлозі крейдою. Поруч — Ісидора, дивиться в бік річки, що тече за кадром.

🔹 1. Пролог: Сон Полковника (4 панелі) Панель 1:

Візуал: Темна кімната, старе крісло-розкладачка, Полковник Буендіа спить, над ним крутиться вентилятор. Компас лежить поруч — по ньому повзе жук.

Текст (монолог, курсивом): «Кожен компас бреше, коли серце веде іншим шляхом…»

Панель 2:

Візуал: Стара карта світу горить по краях, чорнило розливається плямами, мов кров.

Текст: «Цей світ ми намалювали на кістках. Імена — на згарищах…»

Панель 3:

Візуал: Дим утворює літери з фрази, що піднімається в повітря.

Текст (монолог): «Я не хочу вмирати в Макондо…»

Панель 4:

Візуал: З диму виринає мапа Південної Америки. Чіткий штамп: "PARAGUAY". Полковник прокидається, хапаючи валізу.

Текст: «…бо там війна ще триває.»

🔹 2. Дія I: Форт Дорадо (6 панелей) Панель 1:

Візуал: Бразильський форт серед джунглів, кулеметні гнізда, багнюка, солдати.

Текст (оповідь): «Там, де межа стерта потом і страхом, починається війна за повітря.»

Панель 2:

Візуал: Капітан Фернанду ді Машаду в польовій формі, стоїть з біноклем на оглядовому пункті.

Репліка (Фернанду): — «Ми не захищаємо кордон. Ми малюємо його новою кров’ю.»

Панель 3:

Візуал: Полковник Буендіа з’являється з темряви тропічного лісу — пальто, валіза, круглі окуляри.

Текст: «Коли приходить людина з валізою, війна стає довшою за пам’ять.»

Панель 4:

Візуал: Іларіо Карвахаль передає стару карту Буендіа. Напис латинською: Finis justitiae – initium fugae (Кінець справедливості — початок втечі).

Репліка (Іларіо): — «Це — останнє, що залишилось від істини.»

Панель 5:

Візуал: Лаура бинтує пораненого. Її погляд ніби споглядає щось інше — наче вона бачить минуле або майбутнє.

Текст (внутрішній голос Лаури): «Лікувати — це вишивати шрами на чужій шкірі.»

Панель 6:

Візуал: Лукас малює крейдою карту прямо на підлозі. Ісидора стоїть неподалік, дивиться вдалечінь на річку.

Репліка (Ісидора, тихо): — «Всі карти течуть, як річки. Але ми не завжди вміємо плисти…»