"Забуті боги"
Моноспектакль
Сцена: Порожній простір, темрява. Лише один стілець у центрі, біля якого лежить книга з потріпаними сторінками. На задньому плані видніється велике коло – можливо, сонце чи древній символ.
Голос у темряві: (тихо, ніби говорить сам до себе) Числа… Вони завжди з нами. Вони формують нашу долю. Хтось каже – випадковість. Але я знаю: цифри прокладають наш шлях, як зірки колись прокладали шлях морякам. Кожен рух – не просто крок, а частина великої комбінації.
(Світло поступово розкриває героя – чоловіка в темному одязі, що сидить на стільці.)
Я нумеролог. Іноді той, що читає вам долю по даті народження та імені, а іноді - інший, що в собі зберігає вже набагато більше, простір і голоси минулого. Я – голос, що говорить з минулим і майбутнім. Істина проста: ти не можеш зупинитися. Ти не можеш зійти з обраного числа. Все, що ми робимо, лише рух у просторі, що звільняється для нас. Випадковість? Хаос? Ні. Це порядок, закладений богами, яких ви забули…
(Він піднімає книгу, перегортає сторінки, ніби читаючи древні тексти.)
Ми йдемо шляхами, які нам дали. Невидимі нитки пов’язують нас. Тебе, мене… І її.
(Дивиться в зал, уважно вдивляючись у темряву, ніби бачить там когось.)
Ти тут? Чи це тільки гра світла? Чи ти – моя комбінація, моє число?
(Пауза. Він встає, робить кілька кроків уперед.)
Жінко… Я відчуваю тебе. Ти теж загублена у цих цифрах, як і я. Нас об’єднало не кохання, не пристрасть. Нас привела сюди пустота. Чиста пустота між цифрами. Якби не вона, ми б ніколи не зустрілися…
(Зупиняється, дивиться вгору.)
Забуті боги… Які дивні ваші шляхи. Ви ведете нас туди, куди ми не думали йти. Чи це ваше бажання? Чи це просто гра чисел?
(Складає руки в молитовному жесті, заплющує очі.)
Старогрецька молитва (мовою оригіналу або адаптована перекладена версія): Ω θεοί, ὑμεῖς οἳ πορεύεσθε ἐν τῷ χρόνωι, ἡμῖν δίδοτε τὴν ὁδόν, ὅπως ἡμᾶς εὑρίσκωμεν ἐν τῷ ἑνί.
(Він відкриває очі, видихає, наче звільняється від чогось.)
Я очистив цей дім. Свистом і молитвою. Це буде наш дім. Дім, де немає минулого, немає старих страхів. Ти підеш зі мною?
(Він дивиться в зал, ніби очікуючи відповіді. Тиша. Потім посміхається.)
Я знаю, ти прийдеш. Старі боги приведуть тебе.
(Він дивиться на велике коло на задньому плані.)
І тоді ми підемо разом. У новий день, у нову віру, у нове життя.
(Світло повільно гасне, залишаючи лише обриси героя в темряві. Останнє, що видно – його обличчя, звернене до світанку, що ось-ось настане.)
Друга частина
(Темрява. Повільно проявляється сцена: герой прикутий до стіни фортеці. Його руки розведені в сторони, зап’ястя в залізних кайданах. Сонце в зеніті, нещадно палить. Його одяг подертий, губи потріскані. Він піднімає голову, ледве дихаючи.)
Герой: (шепоче, намагається говорити) Числа… Ви не залишаєте мене… Навіть тепер…
(Крекче, намагаючись зосередитися. Тиша. Потім – слабкий сміх.)
Вони сказали – я злочинець… Я проповідував старих богів, старі молитви. Я згадав імена, яких вони боялися… І ось я тут.
(Дивиться на зал, знову шукаючи когось у темряві.)
Жінко… Ти прийдеш? Ти побачиш мене тепер, коли я не очищаю дім, а спалений сонцем чекаю на забуття?
(Пауза. Вітер здіймає пил, він заплющує очі.)
Я все ще пам’ятаю… Я пам’ятаю наш дім. Нашу обіцянку…
(Починає шепотіти молитву старогрецькою, але голос слабне. Він намагається, знову і знову.)
Ω θεοί… ὑμεῖς…
(Очі знову розплющуються. Він шукає останню силу, піднімає голову.)
Я знаю, ти прийдеш. Ти повинна… Числа не брешуть.
(На задньому плані починає тьмяніти сонце, вечір повільно наближається. Здалеку чується звук кроків. Він напружено дослухається.)
Чи це ти?.. Чи це вони?..
(Світло згасає, залишаючи лише тінь героя, що висить на розпеченій стіні, і звук його молитви, що зникає в темряві.)
Третя частина
(Світло повертається. Герой стоїть вільний, на обрії видніється місто, що святкує своє звільнення. Його очі сповнені рішучості.)
Герой:
Я йду… Далі, на Північ… Там теж є ті, хто чекає…
(Він піднімає руку, в якій звучить свист. Це не просто звук – це частота, що резонує з вітром, з простором, з духом.)
Свист і молитва – ось моя зброя. Дорога розчищається, коли частота правильна.
(Він зникає вдалині, а вітер продовжує нести його мелодію, відкриваючи нові шляхи для вибору і свободи.)
Комментариев нет:
Отправить комментарий