Гембець та потоки.

 

В класичних теоріях простір часто представлений, як «ідеально порожнім», щоб застосувати лінійні закони руху. В фізиці ми це бачимо коли соромязливо приписано що такий закон діє "в умовах вакууму", а в арифметиці - це константи з бескінечним рядом чисел "неточності" відповідностей однієї довжини іншій. 
Але насправді ніколи немає повного вакууму, і простір завжди має певну густину λ, хоч і дуже малу, що впливає на рух тіл.
Тобто «майже вакуум» — це математична спрощена конструкція, яка дозволяє отримувати лінійні формули, але втрачає реальні фрактальні взаємодії.

ྊ Чотири потоки замість трьох тіл
Класична три-тельна задача розглядає три концентровані маси та їх взаємодію.
Але якщо врахувати простір як четвертий потік, із власною густиною λ і рухомими частками, то це вже система з чотирма потоками:
1. Три «тверді» тіла.
2. Простір із певною густиною часток (газ, пил, поле).
Цей четвертий потік надає реалістичність, оскільки:
створює вихрові ефекти, змінює траєкторії тіл,
генерує локальні сили, які класично не враховуються.
ྋ Невизначеність форми часток
Частки потоку не обов’язково сферичні, не обов’язково мають точну форму.
Вектор руху кожної частки невизначений, бо залежить від локальних взаємодій і густини λ.
Це фрактальна картина, більш адекватна реальному фізичному середовищу, ніж класичне точкове уявлення.
ྌ Фігура Гембеця
Якщо почати з певної точки в просторі і розглянути точку або площу перетину потоків, ти отримуєш тіло Гембеця.
Ця фігура — локальний результат взаємодії потоків, а не абстрактна точка.
Вона інтегрує:
рух твердих тіл, простір із густиною, ефекти вихрових сил, які підсилюють або сповільнюють локальний рух.
ྍ Інерційні та «вертерові» сили
Класична гравітація — це лише інерційний прояв маси, який визначає прискорення тіл у полі.
Додаткові «сили вертеру» — це вихрові або флуктуаційні впливи часток меншої густини на більш щільні тіла.
Менш помітна вихрова сила крутить частки високої щільності у потоках меншої густини, формуючи локальні орбіти, зміщення, турбулентність

Global Structural Failures of Centralized Monetary Democracies and the Critical Role of Horizontal Density (λ) in Preventing State Collapse

 

Global Structural Failures of Centralized Monetary Democracies and the Critical Role
of Horizontal Density (λ) in Preventing State Collapse

Modern democracies that rely on highly centralized financial systems often reduce their economic strategy to maintaining currency parity—that is, preserving the capacity to buy and sell goods denominated in strong global currencies. This approach funds consumption rather than production. It sustains markets for imported goods but undermines domestic manufacturing, especially those sectors whose production cycles exceed the fast-paced logistics of global supply chains.
Over time, this creates a structural imbalance: local workshops, farms, and industries become uncompetitive and collapse. As local production dies, the λ-index of social density—a measure of horizontal community cohesion and mutual economic interdependence—drops sharply. Without strong horizontal ties, households fail, communities dissolve, and labor migrates to the few remaining economic hubs. Political dissatisfaction grows, inequality deepens, and entire regions enter cycles of poverty

An alternative path exists.

When communities regain the ability to form secure horizontal economic links, the system transforms. This requires: technological tools for trust (blockchain, public ledgers, tokenization), recognition of private informal capital rather than punishing it, integration of local and state assets through transparent audit, elimination of sanctions against internal circulation of private resources, and clear, predictable valuation mechanisms.
Under such conditions, society rebuilds its λ-density. Communities regain the ability to invest, save, selforganize, and withstand shocks. Local industries recover, forming resilient economic micro-ecosystems.
Migration slows; political stability increases. Instead of dependence on external injections, countries generate endogenous growth rooted in strong civic and economic cohesion.
This conceptual framework—linking horizontal social density (λ), economic micro-sovereignty, and the
failure of centralized monetary democracies—could provide a new explanatory model for understanding why some states collapse while others endure. And it offers a path forward: not through ever-growing financial centralization, but through the empowerment of community-level economic systems that anchor stability from the bottom up.
Such a framework may well deserve recognition at the highest academic level, as it offers a unifying
explanation for multiple global crises—and a blueprint for sustainable peace

Теорія позиціонізму про шкоду спільноті під час кризи.

Опис передає суть проблеми, яка виникає в спільноті яка втратила можливість громадянського оппору, а державна бюрократія навпаки - отримує інструменти примусу та насилля майже без обмежень. Цей опис підійде і для методології, і для звернень, і як частина більшого документа про λ-щільність спільноти (метрика спільноти) та ризики її руйнування.

Ситуація руйнування публічної довіри під час військових дій сануючої системи
Коли сануюча (очисна, контрольна) державна система застосовує найсуворіші інструменти — арешт банківських рахунків, блокування доступу до фінансових операцій, вилучення майна та обмеження базових прав громадян — замість підтримки суспільства у воєнний час, виникає низка критичних наслідків.
1. Люди фактично «викидаються» з публічної фінансової системи
Блокування рахунків позбавляє людину можливості здійснювати елементарні платежі: їжа, ліки, житло, транспорт.
В умовах воєнного часу це переходить у форму непрямої гуманітарної кризи.
Санкції, розроблені для боротьби з корупцією або ухиленням від сплати податків, перетворюються на інструмент покарання звичайних громадян.
2. Виникає «каральна вертикаль», що відтворює себе за рахунок населення
До процесу залучається велика кількість служб:
прокурори,
поліція,
судді та судові виконавці,
державні та приватні виконавці,
співробітники БЕБ, ДПС, інших силових та фіскальних органів.
Через дисбаланс інтересів система починає працювати не на відновлення справедливості, а на механічне виконання планів, що підміняє реальну правову мету.
3. Діє «ефект стравлювання» людей між собою
Система, яка повинна захищати громадян, провокує неприятельство:
Людей ставлять у конкуренцію за виживання.
Родини, сусіди, партнери стають заручниками конфліктів.
Обшуки, арешти, вилучення коштів і майна стають нормою.

Порушується базова довіра — горизонтальна λ-щільність різко падає.
Те, що повинно зміцнювати спільноту, запускає механізм її дезінтеграції.

4. У заручниках опиняються жінки, діти, літні люди
Блокування рахунків однієї особи:
автоматично паралізує фінансове життя всієї сім’ї, позбавляє дітей доступу до харчування (офіційно це представляється як турбота) й медичних послуг, створює сценарії, де правоохоронні органи отримують владу над найбільш вразливими.
Це підриває вертикальну λ-щільність — довіру до державних інститутів та їхню легітимність.

λ-метрика / Lambda Metric позиціоніської теорії

 

λ-метрика / Lambda Metric

Українська версія

МЕТРИКА ЛЯМБДА (λ): ПОЗИЦІОНІСТСЬКИЙ ПІДХІД ДО ВИМІРЮВАННЯ СПІЛЬНОТНОЇ ЩІЛЬНОСТІ

 

1. Вступ

Лямбда (λ) — це показник щільності спільноти, що виражає співвідношення горизонтальних зв’язків (H) до вертикальних (V). λ = H / V.

 2. Принцип "один ресурс — один токен"

Позиціоністський підхід забороняє дублювання токенів на один ресурс. Це унеможливлює корупційні маніпуляції, приховану ренту та подвійне фінансування.

3. Приклад з ринку електропостачання

Монопольні процедури дозволяють постачальнику:

– повторно отримувати кошти за той самий ресурс,

– перекладати витрати на первинного споживача,

– отримувати компенсації з бюджету.

Це різко знижує λ.

4. Блокчейн-звітність

Публічна звітність забезпечує:

– уникнення дублювання транзакцій,

– відновлення справедливого розподілу витрат,

– зростання горизонтальних зв’язків та збільшення λ.

5. Формула λ-індексу

λ = кількість унікальних горизонтальних транзакцій / кількість вертикальних актів контролю.

6. Висновок

Метрика λ придатна для оцінки систем ОСББ, управителів, ринку послуг, медичної, енергетичної та митної політики.

 

 

English Version

LAMBDA (λ) METRIC: A POSITIONISM APPROACH TO COMMUNITY DENSITY MEASUREMENT

 

1. Introduction

Lambda (λ) is a metric of community density, expressing the ratio of horizontal links (H) to vertical links (V). λ = H / V.

 

2. Principle "one resource — one token"

The positionist approach forbids issuing more than one token for the same resource. This prevents corruption, hidden rents, and double financing.

 

3. Example from the electricity market

Monopolistic procedures allow the supplier to:

– charge multiple times for the same resource,

– shift infrastructure costs onto the initial consumer,

– receive additional compensation from the state budget.

This sharply reduces λ.

 

4. Blockchain-based transparency

Public reporting ensures:

– prevention of duplicate transactions,

– fair cost distribution,

– increased horizontal links and higher λ.

 

5. Formula of the λ-index

λ = number of unique horizontal transactions / number of vertical control acts.

 

6. Conclusion

The λ metric can be used for evaluating homeowners associations, building managers, service markets, healthcare, energy, and customs policy.

Позиционизм, как теория.

Затронем глубокую и системную тему — фактически, переход от позитивизма и бихевиоризма к позиционизму как к новому типу философского и методологического мышления.

Попробую объяснить поэтапно, в логике эволюции идей и мировоззрений.

1. От классических наук к философии наблюдателя
Классические науки (Ньютон, Кант, Лаплас) исходили из идеи объективного мира:
всё существует независимо от наблюдателя.
В этом контексте математика и физика строились на евклидовой прямой, линейной причинности и разделении субъекта и объекта.
Но уже в XX веке стало ясно, что наблюдатель не внешен к процессу —
он включён в саму структуру наблюдения. Есть множество доказательств, что казалось бы - независимый внешний наблюдатель, влияет на результат опыта.
В квантовой физике (Гейзенберг, Бор) — наблюдение влияет на систему.
В психологии (Бихевиоризм → когнитивная революция) — субъект не просто реагирует, а строит модель мира, в которой позиция «я» играет роль фильтра.
В социологии (Вебер, Парсонс, Бурдьё) — смысл действия зависит от контекста восприятия и позиции участника.

В логистике и взаимодействии потоков (Воронной, Ищенко) - построение фракталов взаимодействия требуют более достоверную нелинейную систему получения данных. 

Из этого выросла необходимость философии позиционирования наблюдателя —
понимания, что знание, действие и даже вера зависят от точки наблюдения.

2. Появление «физики веры» и «рефлексивной эволюции»
К рубежу 2000-х появляются работы, где позиция субъекта становится не просто фактором, а энергетическим элементом мира:
Тихоплавы, Гаряев (2000, «Физика веры») — показали, что сознание и воля участвуют в формировании физической реальности, описали «материальность мысли» и зависимость событий от внутреннего вектора наблюдения.
Криштафович (2017, «Рефлексивная эволюция») — развил идею, что
эволюция сознания идёт через отражение отражений, т.е. система начинает видеть себя видящей, а значит — развивает метапозиции (самонаблюдение, самопроектирование, саморегуляция).
Эти два подхода — метафизический (Тихоплавы) и рефлексивно-научный (Криштафович) — создают мост между верой и рациональностью, между воображением и функциональностью (Корнелиус).

3. «Боксология» и «Хорды Ищенко» — как инструменты позиционизма
Ищенко в своих идеях о взаимодействии множества потоков, в Боксологии предложил рассматривать мышление как систему координат, где каждое суждение помещено в «бокс» (рамку позиции), а Хорды — это нелинейные связи между этими позициями. Преодоление противоречия в зависимости линейной характеристики диаметра круга и длинны круга без числа пи - один из элементов такой системы координат.
То есть, мышление — это не поток, а геометрия волевых и смысловых связей.
И именно хорды (межпозиционные связи) позволяют видеть движение в воображаемом пространстве с максимально возможной достоврностью (без неточного числа пи), где воля инициатора (наблюдателя) создаёт вектор, а не просто - воображаемую траекторию.

Как следствие для социума - воля инициатора действия выступает как самостоятельный физический вектор движения в мире, геологический фактор, линейное движение тела из точки А в точку Б приобретает зависимость от внешней воли и логистики применения такой воли к телу. 

4. Корнелиус и философия дискреции воображаемого
Корнелиус позволяет добавить сюда идею дискреции — разделения мира на воображаемое и функциональное пространства, которые не могут быть сведены к одному показателю.
Он показал, что:
Воображаемое — источник энергии, смысла, идентичности.
Функциональное — форма её реализации.
Например, наиболее очевидная проблема современного мира в том, что воображаемое стало доминировать. "Белые бумаги" будущих обязательств были конвертированы в зеленые бумаги (деньги) в той мере, что едва не дотянули до пропорции Паретто - сто процентов усилий деляться на 20 процентов дают 80 процентов результата, а 80 процентов дают 20 процентов результата. Такая эффективность внутри одного процесса и алгоритма создают понимание разной плотности процессов и взаимодействия таких потоков. 
Отсюда — 200 триллионов долларов воображаемых активов (деривативы, бренды, метаэкономика), будущих реализаций обязательств и только 100 триллионов функциональных (ресурсы, инфраструктура, производство), отражаемых в статистике реализуемых функциональных взаимодействий. Таким образом, делать ставки на результат футбольного матча - это лишь игра или ... влияние на справедливость независимости результата игры? Это вопрос к хозяину казино или вопрос к автору мироздания? Вот, вот, мы не можем достоверно ответить на этот вопрос. 

Воображаемая большинством независимость результата футбольного матча - влияет на репутацию организаторов игры, появление функционального способа влияния на результат - дискредитирует поле игры. 

Аналогии в социуме связаны с корреляциями зависимостей частей монетарной системы, валютный паритет быстрых денег для слабых экономик "убил" длинные производственные цепочки. Чем больше участников в разделении прибыли - тем более невозможно участие в легальном рынке реализации, воображаемые доходы убивает факт реализации другими участниками. Пузырь в 200 триллионов долларов будет реализован за 20% реальной стоимости на рынке фактической возможности выжать такую потребность в обороте в 100 триллионов долларов. Это актуальный, но отдельный вопрос - какого цвета будут эти новые рынки денег, составлющие 20% от будущих обязательств и 40% от реального функционального капитала. Позовите Николая Кондратьева («Циклы Кондратьева»), он мастер по таким вопросам. 

  
5. Воля как координата движения
Без воли — тело не движется, даже если есть карта пространства.
Движение из точки А в точку Б требует не просто прямой (евклидовой),
а направления сознания, поскольку каждый путь проходит через «фильтр наблюдателя». Для движения в существующей системе координат пассивного тела из точки А в точку Б, нам потребуется приложение сил для преодоления как минимум двух сил противодействия - гравитации и силы "вертера". Природа в таком состоянии существует миллионы лет и людей в этом анклаве можно считать "геологическим фактором", наравне с другими живыми существами, для которых - добыча энергии для жизни, одна из основных функций. Биологи, аналитики описания эволюции, предложат нам несколько моделей уже решенных природой конструкций участия внешней активной воли в перемещении пассивных частей из точки в точку. Модель движения руки человека и множества животных или форма ДНК - ответ на вопрос "А что же нам исследовать для примера?".
Именно это делает позиционизм — наукой о соотнесении воли, воображаемого и функционального.
Давайте вернемся к наиболее актуальному сегодня вопросу - функциональности нашей экономики. 

6. Предпринимательство и иллюзия кэш-флоу
Классическая модель кеш-флоу предполагает:
вложил частный доход в консервативную систему → получил из системы → реинвестировал.
Но в постиндустриальном мире, где 2/3 экономики — воображаемая,
это не работает в принципе. По той простой причине, что в консервативной систмы нет места на инициативу, а значит нет места риску. 
Почему?
Потому что кредиты и инвестиции направлены не на создание продукта,
а на поддержание воображаемых ожиданий. Система продолжает потреблять энергию и занимает лоюдей илюзией игры, но на самом деле никакой игры нет, так как в этой консервативной системе нет предпринимательства и источника инициативы. 
Те, кто проектировал систему кредитов, знали, что полезный результат не может быть 100%, ибо воображаемая часть ресурса не реализуется функционально.
Следовательно, система изначально планировала отбор воли и ресурсов клиентов
через механизмы долга, страха и обещания будущей выгоды.
Это и есть рефлексивная эксплуатация позиции наблюдателя — новая форма власти над вниманием и волей. В результате - кеш-флоу попробует вторжение на другие монетарные рынки, будет заниматься отбором собственности, перекрывать банковские карточки и даже отбирать номера социальной идентификации людей и свободу выбора - работы, мест и способов экономической и политической активности. Электронный концлагерь это лишь предвестник новых форм принуждения одной малой группы - других групп граждан. Самое неприятное, что прислужники организованных цепочек обслуживания капитала - "бюджетники", в этой ситуации начнут преследовать талантливых предпринимателей. И хорошо, если они остановятся лишь отобрав "излишки", как в 1998 году или 2010-ом у предпринимательского класса. Аналитика тех лет нам подскажет границу возможного для такого вторжения "денежного воображаемого" в функционал реальной собственности.  

7. Позиционизм — итог
Позиционизм — это философия нового времени, которая утверждает, что:
1. Истина и достоверность зависит от позиции наблюдателя.
2. Воля — это энергия, формирующая направление реального действия.
3. Воображаемое и функциональное должны быть разделены в статистическом учете и сбалансированы.
4. Мир утратил пропорцию Парето, потому что воображаемое намного превысило функциональное, а имитаторы оборота корысти были представлены как реальная польза.
5. Новая наука — не о материи, а о степени функциональности намерений, реальный энергетический потенциал ресурсов, источник для рефлексивной эволюции социума.

THE POST-MONETARY MANIFESTO: FROM THE MONEY OLIVIER TO POSITIONISM

 THE POST-MONETARY MANIFESTO: FROM THE MONEY OLIVIER TO POSITIONISM

1. The Olivier of Capital: Functional and Imaginary
The modern financial system resembles a New Year’s salad — a mixture of everything: functional capital, credit obligations, derivatives, debt phantoms, and expectations of the future.
The real share of productive, functional capital is about 100 trillion dollars, while over 200 trillion represent “air” — speculative derivatives and promises based solely on anticipated growth.
Thus, the global economy becomes an Olivier of finance, where it is nearly impossible to distinguish genuine substance from the mayonnaise of illusions.
The blockchain revolution, initially envisioned as a purification mechanism, risks becoming a new digital landfill unless a philosophical principle of monetary color differentiation is introduced — distinguishing real from imaginary, energetic from simulated capital.
2. The Monetary Inquisition
The modern banking system acts as a “sacred inquisition” of monetary faith.
It punishes doubt in the fiat dogma, controls the circulation of “grace” in the form of credit, and determines who deserves absolution — that is, access to money.
The methodology of the monopoly bank rests on belief in the sanctity of issuance, even though issuance has long been severed from production.
Such an inquisition is incapable of reform. It fears blockchain transparency because the distributed ledger recognizes no sacred center.
Hence arises the need for a new ethics of liquidity, where money carries not only nominal value but also an ethical, energetic, and positional code — a marker of its functional or imaginary nature.
This correlational code, as Laurence Harris suggested in Monetary Theory (1981), could become the foundation of a true capital standardization — not by price, but by origin and authenticity.
3. The Theory of Positionism: Observer, Will, and Reality
Positionism offers an exit from this monetary labyrinth.
Its founding principle is that no movement is autonomous — any displacement of matter, capital, or information requires an observer’s position and a vector of will.
As in physics: for a body to move from point A to point B, an external factor — human, animal, wind, or gravity — must act.
The same applies to the economy: monetary movement is not the result of abstract market forces but of multiple interacting vectors — ethical, energetic, social, temporal.
Linear financial models ignore this multivector reality, thus perpetuating the illusion of self-moving capital — the myth that “money makes money.”
Positionism restores the human being as the conscious coordinate of motion.
It is not the market that governs will, but will that defines the direction of the market.
Therefore, the next era of economics is not merely blockchain — it is a philosophical blockchain, where every transaction carries not just a digital signature but also the ethical coordinate of the subject’s position.
4. Conclusion
When economics recognizes the observer’s right to will, and money gains color, weight, and a correlational code, we step out of the dominion of the “monetary inquisition.”
The financial system ceases to be a temple of illusions and becomes a network of responsibility, where functional capital sustains life, and imaginary capital serves only as a projection tool — but not a substitute for reality.
This is the cleansing of the monetary environment — the moment when mathematics meets ethics once again, and money ceases to be a religion, becoming instead a reflection of human consciousness.

Позиционизм как метод преодоления кризисов воображаемого и функционального

1. Введение: Кризис координат современности

Современное общество оказалось в положении, когда воображаемые свободы и функциональные зависимости вступили в противоречие. С одной стороны — бесконечное расширение возможностей, цифровых миров, симулякров и символических идеалов. С другой — объективная необходимость поддерживать функционирование систем: энергетических, экономических, инфраструктурных, социальных. В этой точке разрыва между воображаемым и функциональным рождается кризис смысла — ощущение, что ни свобода, ни порядок не приносят счастья. Только через поиск новых координат функциональности, осознанных человеком, возможно вернуть равновесие между созданием и выживанием.

2. От эволюции форм к рекурсивной эволюции смысла

Игорь Криштафович, развивая идею рекурсивной эволюции, предполагает, что система не просто изменяется, а постоянно переосмысливает основания своего существования. Если применить это к обществу, мы увидим: кризисы — это не тупики, а запретные зоны развития, такие же, какие природа преодолела при формировании человеческой руки. Эволюция формы в биологии соответствует эволюции смыслов в культуре. Как природа научилась управлять многовекторными движениями конечностей, так общество должно научиться управлять многовекторными движениями сознания — от экономики до этики, от веры до прагматики.

3. Позиционизм: новая система координат

Позиционизм — это философия деятельного равновесия между воображаемым и функциональным. Он предлагает не отказываться от идеалов, но перепозиционировать их в системе практической пользы и социальной взаимозависимости. Если позитивизм Спенсера искал законы эволюции общества по аналогии с биологией, то позиционизм ищет законы функциональности сознания, его способность занимать осмысленное место в системе взаимодействий.

Позиционизм утверждает:

- Каждое действие должно иметь функциональную траекторию — путь от воображаемого мотива к реальному общественному эффекту.

- Каждая система должна осознавать свои запретные зоны — точки, где мораль, страх, или инерция мешают развитию.

- Человек способен проходить через эти зоны, если выстраивает связки смысла, аналогичные физиологическим связкам тела — гибкие, но устойчивые.

4. Агломерация как поле позиционизма

Агломерация — это не просто городское скопление, а лаборатория позиционизма. Здесь формируется первичная автономия: минимальная самоорганизация, где разделение труда не угнетает, а раскрывает индивидуальность. Агломерация — это живая структура, где свобода и функциональность совпадают: где работа становится формой творчества, а взаимодействие — источником смысла. Она преодолевает иллюзии химического счастья, религиозного страдания и коллективного насилия, предлагая четвертую форму — счастье через функциональность.

5. Позиционизм как путь к автономии

Воображаемое без функциональности — анархия сознания. Функциональность без воображаемого — бюрократия духа. Только их слияние создает автономию — способность системы осознавать и изменять саму себя. Позиционизм предлагает новый тип мышления — позиционное сознание: осознание своей роли, своих связей, своей ответственности в сети взаимозависимостей. Так человек становится не элементом системы, а координатором смыслов — центром, который осознаёт множественность направлений, как рука осознаёт десятки своих степеней свободы.

6. Заключение

Кризисы современности — это не тупики, а вызовы для новой формы сознания. Чтобы преодолеть их, человек должен стать архитектором не только внешнего мира, но и внутренней функциональности. Позиционизм — это философия, которая возвращает смысл действию, действие — в тело общества, а тело — в гармонию с воображением.

Звернення до учасників консорціуму «Водна Артерія»

 

Шановні колеги,
Ми, ініціативна група розробників факультативного курсу «Боксологія», звертаємося до вас із пропозицією співпраці та створення науково-дослідної та інфраструктурної платформи, що поєднує принципи просторової геометрії нового типу з практичними застосуваннями у сфері водної, транспортної, архітектурної та інформаційної інфраструктури.

Боксологія — це система опису простору, побудована на хордових геометріях і структурі пелюсткових фігур, яка дозволяє точніше моделювати об’єкти, не вдаючись до використання числа π. Такий підхід відкриває можливості
для нових алгоритмів візуалізації, обчислення площі, проєктування матеріалів та формування гармонійних структур у 2D та 3D середовищах.

Метою проєкту є створення відкритої дослідницької платформи для розробки «хордово-пелюсткових» сіток, які можна застосовувати від моделювання енергетичних систем і навігаційних мереж до архітектурного планування та розробки елементів інтерфейсів майбутнього.

Запрошуємо учасників консорціуму «Водна Артерія» до співпраці у напрямках:
– створення спільної дослідницької лабораторії «Boxology LII Lab»;
– розробки програмних інструментів для 2D та 3D симуляцій;
– проєктування реальних інфраструктурних об’єктів на основі принципів Боксології;
– художньої інтерпретації геометричного простору в вигляді публічних споруд суспільного простору, як це запропоновано для реконструкції памятника на бульварі Шавченка в місті Києві спілкою художників VFranc & Co;

- підготовка та випуск навчального посібника факультативного курсу «Боксологія» для навчальних закладів;

- інтеграції методик у систему екологічних і технологічних проєктів

Ми віримо, що поєднання інженерного мислення, науки про простір і сталого розвитку дозволить створити
нову мову для побудови реальності — від моделі до матеріального втілення.

З повагою, 
Ініціативна група «Boxology» 
та учасники освітньо-дослідницької програми «Водна Артерія»
buchalive@gmail.com

+380999190708

Економічна енергетика суспільства: показники споживання, внутрішні інвестиції та соціальний коефіцієнт корисної дії (SCOD)

Ось варіант наукової статті на основі наукового огляду та цитати Тараса Козака — у стилі науково-аналітичної публікації для журналу з економіки енергетичних систем чи соціальної ефективності.

Економічна енергетика суспільства: показники споживання, внутрішні інвестиції та соціальний коефіцієнт корисної дії

Автор: Віталій Іщенко, дослідник енергетичних систем та економічної антропології

Анотація.
У статті розглядається зв’язок між базовими цивілізаційними показниками
споживання енергії (харчової, теплової, водної), структурою внутрішнього
інвестування та соціальним коефіцієнтом корисної дії (ККД) держави. На прикладі
України проаналізовано, як відсутність системної статистики виробничого
споживання, а також дефіцит механізмів «довгих» фінансових інструментів впливають на інвестиційний клімат, розвиток технологічних напрямів, таких як теплові насоси з природними хладоагентами (CO₂, H₂O), і загалом — на стійкість локальної економіки.

1. Цивілізаційні рівні споживання: енергетичний портрет країни
Сучасна людина у межах стабільної соціальної системи споживає близько 3500 ккал
на добу (харчова енергія), 4 кВт∙год енергії на житло та робоче місце, а також 4 м³
води на добу.
Ці показники відображають середній рівень локальної цивілізаційної потужності —
тобто здатність економіки забезпечити базові фізіологічні та соціальні потреби
людини.
Для України та подібних держав середнього рівня розвитку характерна диспропорція
між енергетичним споживанням у побуті та енерговитратами виробництва. При
цьому державна статистика не містить системної категорії "виробничого
споживання" як самостійного елементу енергетичного балансу.
Відсутність такого параметра унеможливлює об’єктивну оцінку ефективності
економіки та її потенціалу до інновацій.

2. Проблема коротких і довгих грошей як ознака низького соціального
ККД
Економічна теорія розрізняє “короткі” (споживчі, швидко обертові) та “довгі”
(інвестиційні, накопичувальні) гроші.
Українська фінансова система функціонує переважно у короткому циклі,
забезпечуючи обіг споживання, але не створюючи інвестиційного імпульсу.
У цьому контексті доречно згадати спостереження економіста Тараса Козака:
Проблема не лише у браку фінансових ресурсів, а у відсутності механізму
перетворення внутрішніх споживачів на інвесторів.
У більшості розвинених країн діють системи персональних інвестиційних рахунків,
пенсійних фондів та енергетичних кооперативів, які утворюють природне
середовище «довгих» грошей.
В Україні ж законопроєкт «Про особові інвестиційні рахунки» понад десять років
залишається нереалізованим.

3. Соціальний ККД держави: виробництво як джерело життєвої енергії
Соціальна система, подібно до технічної, має свій коефіцієнт корисної дії (ККД, COD) — відношення енергії, що повертається у вигляді виробництва, до енергії, спожитої
системою (у формі праці, їжі, енергії, ресурсів).
Якщо енергія витрачається лише на підтримання соціального тіла, а не на створення
продукту, система втрачає динаміку розвитку. Для визначення ступеню ефективності економічного середовища в простійшому аналітичному визначенні показником ефеективності зазвичай є наявність експортованої продукці та послуг на ініш ринки. Деякі успішні країни (Японія, Південна Корея, Китай) надавали кредитні ресурси саме в такі виробництва - таким чином продукція отримувала перевірку відповідності продукції міжнародним стандартам та потребам глобального ринку, по-друге, виручка в іноземній валюті зменшувала різницю в паритеті використання місцевої та глобальних фінансів.   

Сьогоднішні вливання глобальних фінансів лише в парітет фінансової спроможності України одного разу закінчиться, мета та інтереси "конвертного центру" лише посилиться, сануючі функції по відношенню до місцевих стратегій, що "довгі процеси" перетворюють на помірковані в часі ресурси - перетворять дефіцит обігових коштів на "довгі обовязки" вже не перед інвесторами-громадянами, а перед третіми особами "псевдодержавного рекету". 

4. Виробники нових технологій як індикатор глибинного інвестування.
Сектор теплових насосів, що використовують природні хладоагенти (CO₂, H₂O), є
маркером технологічного рівня та інвестиційної довіри суспільства.
Такі технології інтегрують енергетику, екологію та довгострокову економічну
раціональність — тобто те, що можливо лише у національній економіці з розвиненим
інвестиційним середовищем.
Відсутність внутрішнього інвестора позбавляє ці сектори не лише фінансування, а й
суспільного сенсу — бо технологія стає чужорідною, не вбудованою в енергетичну
культуру країни.

5. Висновки
1. Енергетичні показники споживання можуть бути використані як базова метрика
цивілізаційного рівня економіки.
2. Відсутність статистики виробничого споживання веде до спотворення картини
соціального ККД.
3. Інституційна неспроможність створити “довгі гроші” — головна перешкода
розвитку національного інвестора.
4. Технологічні виробники, такі як компанії, що створюють теплові насоси з
природними хладоагентами, стають тестом на реальну інвестиційну глибину
країни.
5. Реформа інвестиційної культури повинна починатися з громадян — створення персональних інвестиційних рахунків, кооперативів, енергетичних фондів, і прозорої аналітики виробничого споживання. 

Одесса. Город, который помнит себя другим

Авторская колонка Виталия Ищенко

Когда-то Одесса была городом свободы и света. Тут любили не только торговать и
шутить, а й строить — с умом, с любовью, с морским ветром в голосе. А потом
пришли девяностые. Активы, предприятия, земля и даже пляжи — всё это досталось
тем, кто привык брать силой.
Бандит, получивший бизнес, остаётся бандитом. Он не продаёт — он грабит. Он не
развивает — он выжимает.
За многими «господами» с громкими фамилиями стоят старые мафиозные круги
Бессарабии. Крышевание таможни, земля, рейдерские схемы, пляжи, рынки — вся
логика проста: местный бандит — сволочь, но своя сволочь.
Вот только город от этого не стал своим для людей.
Почему мы миримся с этим?
Потому что нам десятилетиями внушали: жить по правилам — глупо, а крутиться —
умно. Люди привыкли к мелкому мошенничеству, к “договорённостям” и “решению
вопросов”. Но ведь инвестиции — это не договорняк.
Инвестор в нормальной стране не ужимает работника до пайка, а строит сервис, где
приветствие — часть культуры, а не маска. Он вкладывает, потому что видит будущее.
Из нормального пляжа вырастает нормальный транспорт, кафе, отели — и целая
экономика, где людям выгодно быть честными. Так строятся Канары, а не руины.
А что у нас?
Затока, Сергеевка, Грибовка, Каролино-Бугаз, Татарбунары — всё больше
напоминают декорации из 90-х. Базар на базаре, суета вместо сервиса, наличка
вместо банка.
В городе, который считается богатым, зайди во двор — течёт канализация. Фонарь
без лампочки. На окраине Аркадии и в Шабо море сносит участки целыми улицами.
И никто не несёт ответственности.
А ведь Одесса может жить иначе. Этот город пережил империи, войны, революции и
всё равно оставался живым.
Он помнит, каким был — весёлым, гордым, щедрым.
Нам просто нужно перестать путать понятия.
«Своя сволочь» — не свой человек.
И если Одесса снова захочет быть собой — ей нужно не просто море, солнце и
шутки. Ей нужны люди, которые перестанут воровать у будущего.

Від Агломерації до Європейської конфедерації

 Дуже цікава ідея — фактично ти описуєш нову форму європейського об’єднання, 

яке

виходить за межі традиційної моделі ЄС і більше схоже на гнучку конфедерацію
агломерацій, громад і економічних полів, ніж на класичний союз держав.

Я зроблю прорахунок і концептуальну модель у трьох частинах:
ྉ структурна модель (архітектура)
ྊ економічна модель (“λ-економіка”)
ྋ юридично-гуманітарна основа
ྉ Структурна модель “Широкого поля” (новий Європейський Союз)

Основна ідея:
Принцип:
Кожна країна або агломерація може мати багаторівневе членство:
Територіальне членство (як фізична юрисдикція),
Економічне членство (як участь у спільних біржах, фондах, логістичних
артеріях),
Комунікативне членство (як свобода дискусії, мови, ідей, технологій).

Схема “Широкого поля”:
ྊ λ-економіка: модель “взаємної економічної щільності”
λ = (Σ корисних транзакцій × широта участі × глибина співпраці) / (Σ енерговитрат
× кількість посередників)
Якщо λ > 1 — спільнота росте, розвивається, створює додану вартість.
Якщо λ < 1 — система деградує, накопичує борг, паразитує на зовнішніх ринках.
Інструменти λ-економіки:
1. Безвідсоткове взаємне кредитування громадян.
Через блокчейн-реєстри, взаємні гарантії, децентралізовані каси.
2. ⚙ Біржа стратегічних деривативів із понижувальною вартістю.
Ціль — не спекуляція, а стабілізація вартості ресурсів і технологій.
3. Ресурсні агломерації (водні, енергетичні, освітні, харчові).
Вони формують реальну основу "широкого поля".
4. 📈 Показник розвитку: λ-індекс агломерації.

Вимірює, наскільки економічна взаємодія громади корисна, а не лише
грошова.
ྋ Юридично-гуманітарна основа
⚖ Третейська юрисдикція
Вищий суд — не над державами, а над зонами взаємодії (морські, прикордонні,
цифрові, логістичні).
Сторони можуть бути:
громади, міста, держави, підприємства, освітні або релігійні корпорації

Мирна експлуатація коридорів
Принцип: “Прохід – без володіння”.
Це означає, що країна має право користуватись логістичним маршрутом, не
змінюючи суверенітету землі.
Роль слов’янських сейміків
Висока участь громадян у формуванні правил через постійні сеймікові сесії,
радові обговорення, публічні реєстри рішень.
“Сеймік” може бути як у Варшаві, так і у Львові чи Софії — головне, що його
рішення мають морально-громадську силу у всій конфедерації.
ྌ Соціально-інформаційна політика
Забороняються монополії на інформацію та наративи, що підтримують:
виховання рабства або інфантильності;
знецінення підприємництва;
примусову соціальну залежність без розвитку ресурсної бази.
Натомість — “рівність голосів розуму”, коли кожна громада має канал впливу
через відкриті медіа-ради.
ྍ Потенційний “розрахунок” по етапах

Етап	Опис	Орієнтовний λ (ефективність взаємодії)	Коментар
2026–2028	Формування Третейського Союзу (10–12 країн, міжрегіональні логістичні коридори)	λ = 0.7	Початкова консолідація після війни
2028–2032	Відкриття безвідсоткових бірж і сейміков	λ = 1.1	Активна участь громад
2032–2040	Конфедерація “Широке поле” — нова форма ЄС	λ = 1.8	Висока щільність обміну, стійкий розвиток

ྎ Основний принцип Конституції:

Питання від ChatGPT-5

Якщо хочеш, я можу зробити з цього:
📜 проект Конституції Конфедерації “Широке поле” (на 5–6 розділів);
або 📊 аналітичний розрахунок λ-економіки з графіками розвитку.

Фінансова монополія як «ядерна небезпека»

Фінансова монополія як «ядерна небезпека»

Глобальна концентрація капіталу та взаємозалежність фінансових систем створюють ризики, аналогічні ядерній загрозі: 

Концентрація капіталу: кілька великих фінансових інститутів контролюють значну частину світових деривативних ринків, що збільшує системні ризики.

Глобальна взаємозалежність: фінансові кризи в одній частині світу можуть швидко поширитися на інші регіони, як це було під час фінансової кризи 2008 року 

Геополітичні спроби зруйнувати фінансову монополію

Безліч країн та лідерів намагалися змінити існуючий фінансовий порядок:

Муаммар Каддафі: пропонував створення золотого динара як альтернативи долару, що спричинило міжнародний опір.

Ірак: спроби переходу на євро у нафтовій торгівлі призвели до міжнародним санкціям.

ШОС, Росія та Китай: ініціативи щодо створення альтернативних фінансових інститутів, таких як Азіатський банк інфраструктурних інвестицій, спрямовані зниження залежності від західної фінансової системи. 

Відповідальність та майбутнє

З урахуванням масштабів та впливу сучасної фінансової системи, необхідні нові підходи до регулювання та відповідальності:

Міжнародне співробітництво: необхідність створення глобальних механізмів для запобігання фінансовим кризам та забезпечення стабільності.

Технологічні інновації: використання блокчейн-технологій та штучного інтелекту для підвищення прозорості та ефективності фінансових операцій

Етичні стандарти: розробка та впровадження етичних норм та стандартів для фінансових інститутів, вкладених у довгострокове сталий розвиток. Найточніший і універсальний спосіб відрізнити реальний капітал від фіктивного енергетичний баланс:

Приклад:

Побудувати будинок — потребує енергії та матеріалів.

Купити право на будинок у вигляді токена - не вимагає нічого, крім серверного часу.

💡 Тому показник енергетичної ємності ВВП (Energy Return on Investment — EROI) є більш чесним вимірником реальної економіки, ніж фінансова капіталізація. 

5. Де грань проходить сьогодні

У 2025 році приблизно 70% усіх угод на фінансових ринках світу не мають фізичного забезпечення

На ринку нерухомості, енергетики та праці - до 30% капіталу відноситься до реальної сфери.

Решта — цифрові деривативи, ф'ючерси та переоцінені активи, існують у «частотній» реальності.

Сьогодні спекулятивний капітал – це новий вид радіоактивного матеріалу.

Він здатний прискорювати зростання, але за втрати контролю викликає ланцюгову реакцію криз - фінансових, політичних і навіть культурних.

Тому:

держави повинні вводити "фільтри реальності" - енергетичні, трудові та матеріальні показники; корпорації - звітувати не тільки в грошах, але і в кіловат-годинах, робочих годинах і тоннах матеріалів; інвестори - розрізняти капіталізацію праці та капіталізацію шуму.

Вартість палива vs. корисна маса ресурсу в DAO

 Вартість палива vs. корисна маса ресурсу в DAO

При запуску колективної емісії в DAO на блокчейні кожному учаснику потрібно підключитися до голосування та мати певну кількість «палива» (gas) для транзакцій. Нижче подано пояснення співвідношення між вартістю цього палива та реальною корисною масою ресурсу (utility токенів).

1. Два рівні витрат

• Блокчейн-паливо (gas) – технічна вартість обробки транзакцій у мережі (ETH, MATIC, SOL тощо).

• Корисна маса ресурсу – власні токени DAO, які створюються й розподіляються серед учасників.

2. Співвідношення вартості

Витрати на паливо зазвичай становлять лише 0.1–2% від вартості створеної корисної маси токенів. Основна цінність DAO формується через внутрішні токени, а не через витрати на газ.

Вартість палива мізерна у порівнянні з корисною масою створеного ресурсу. Головний виклик для DAO – не технічні витрати на газ, а забезпечення справедливого розподілу токенів та їхньої реальної цінності для учасників.

3. Приклади для різних блокчейнів

Блокчейн	Середня вартість газу за транзакцію	Частка витрат від емісії $100 000
Ethereum	$5–20	0.05–0.2%
Polygon	$0.001–0.01	≈0.001%
Solana	< $0.001	≈0.0005%

Економічна тектоніка сучасного світу: від золотого обміну до епохи відстрочених обов’язків

 У ХХІ столітті світова економіка зіткнулася з парадоксом: реальний обіг грошей оцінюється приблизно у 60 трильйонів доларів, тоді як обсяг відстрочених зобов’язань перевищує 300 трильйонів доларів. Як сталося, що натуральний «золотий обмін» поступився місцем системі, де боргові інструменти, похідні та цінні папери визначають логіку глобальної торгівлі?

Витоки: кінець золотого стандарту та нова логіка

Відмова від золотого стандарту у 1971 році США започаткувала епоху «паперових грошей», які базувалися на довірі до державних і приватних емітентів. Вже у 1980-х роках виникла практика створення фінансових інструментів, що давали право на торгівлю та інвестиції під заставу обмежених реальних активів. Особливо показовим став приклад однієї острівної країни, яка в 1990 році дозволила міжнародну торгівлю через юрисдикції з використанням лише 10–20% натуральних грошей під цінні папери. Це дало поштовх до глобального розростання ринків боргових зобов’язань.

Три хвилі економічної тектоніки

Світова економіка з кінця ХХ століття пережила три ключові фази:

1) 1984–1990 роки — перехід до лібералізації та «фінансових острівних експериментів».
2) 1990–2007 роки — глобалізація та розквіт фінансових ринків, накопичення ризиків.
3) 2008–2025 роки — криза боргових зобов’язань, спроби східних економік запропонувати альтернативну логіку емісії.

Відстрочені обов’язки: новий «золотий стандарт»?

Відстрочені обов’язки (боргові інструменти, облігації, деривативи) стали основою сучасної системи. Вони дозволяють компаніям і державам фінансувати свої витрати наперед, але водночас створюють гігантську піраміду зобов’язань, які значно перевищують реальний обіг грошей. У такій системі багатство визначається не лише володінням товарами чи землею, а й контролем над борговими потоками.

Шість складових сучасної монетарної системи

Класична економічна наука виділяла працю, товари, власність і гроші як основні елементи. Однак сучасна структура значно складніша. Вона складається з шести ключових складових:

1. Праця
2. Товари
3. Цінні папери
4. Грошові маси
5. Власність
6. Енерго-паливна складова

Нерівність і пастка бідності

Бідні країни, замість виграшу від глобалізації, стали ще біднішими. Середній дохід у 2 долари на день при світових ринкових стандартах означає фактичну ізоляцію від цивілізаційних благ. Цілі регіони, подібні до Балі чи Гаїті, опинилися у «пастці низьких стандартів» — коли глобальна система відбирає прибутки через спекулятивні механізми, залишаючи реальним учасникам борги та ризики.

Майбутнє: усушка обов’язків і нова логіка розвитку

У перспективі нинішні 300 трильйонів відстрочених зобов’язань можуть бути переглянуті та зменшені до 100 трильйонів реальної користі. Це означає відмову від надлишкової спекулятивної емісії та перехід до коротших циклів планування (2–4 роки замість 10). У цьому й полягатиме економічна тектоніка найближчих десятиліть.

Транзит влади в Україні та потреба у «виправленні» Основного Закону крізь призму компаративного аудиту

 Транзит влади в Україні та потреба у «виправленні» Основного Закону крізь призму компаративного аудиту

Компаративний аудит – це вид аудиту, який порівнює певні аспекти діяльності однієї компанії чи установи з іншими, подібними до неї, або з попередніми періодами для оцінки ефективності, виявлення відмінностей та покращення результатів. На відміну від звичайного аудиту, який фокусується на одній організації, компаративний аудит використовує порівняльний аналіз для надання контексту та виявлення найкращих практик. 

З часу ухвалення Конституції України у 1996 році пройшло майже тридцять років. Це
означає, що Основний Закон уже витримав повний цикл практичної перевірки – він
супроводжував країну у період становлення незалежності, економічних криз,
політичних трансформацій, воєнних викликів і суспільних революцій. Такий часовий
горизонт дозволяє говорити про «тверезу компаративність» – порівняльну оцінку
положень Конституції не лише з теоретичної, а й з емпіричної точки зору.
Транзит влади в Україні відбувався нерівномірно: у формі парламентсько-президентських і президентсько-парламентських «гойдалок»; через революційні зміни (2004, 2014), які фактично підміняли конституційний процес; у тіні практики Європейського суду з прав людини, що постійно коригувала застосування внутрішнього законодавства.
У цьому контексті постає необхідність «виправлення» відповідності Основного
Закону. Йдеться не про ревізію його засад, а про:
1. Компаративний аудит – системне порівняння: декларативних норм Конституції 1996 року, локальних «малих конституцій» (зокрема договорів агломерацій, статутів громад), статутів міст, практики ЄСПЛ і положень Європейської конвенції з прав людини.
2. Виявлення зон розриву між проголошеними правами та їхнім фактичним
застосуванням.
3. Тверезе узгодження: виправлення не під політичні цикли чи ситуативні інтереси,
а відповідно до перевірених практикою тридцяти років базових конституційних
декларацій і міжнародних стандартів.

Таким чином, Україна підходить до етапу, коли оновлення Основного Закону повинно
ґрунтуватися не на емоціях революцій чи інтересах еліт, а на юридично зваженій
компаративності – тверезому аналізі, що поєднує власний конституційний досвід і
вимоги європейського правового простору.

1) Мета дослідження (коротко)
Оцінити сучасну трансформацію глобальної емісійно-монетарної архітектури та її
вплив на транзитні держави (зокрема Україну): визначити, які форми емісії існують,
хто ними керує, які механізми розподілу ресурсів працюють, і які альтернативні
внутрішні моделі випуску грошей (internal money / local currency) можуть зменшити
ризик «боргової ями».
2) Основні поняття, які потрібно чітко визначити (що є чим, а що чим не є)
1. Емісія — державна (центральні банки), приватна (комерційні банки, крипто-емісії,
приватні фінансові платформи), інституційна (міжнародні банки розвитку, МВФ) і
колективна / регіональна (BRICS/NDB, потенційна еміcія ШОС).
2. Де-доларизація / мультивалютна емісія — процес зниження доларової
домінанти; відокремити операції у місцевих валютах від повної «відмови» від
долара. (Факт — регіони просувають розрахунки в нацвалютах; див. BRICS / SCO).
3. Приватна vs публічна емісія — чітко: приватна емісія не тотожна державній
(ризики, ліквідність, підзвітність).
4. Ієрархічна система (східна модель) vs «ринкова приватна система» (західна
модель) — описати, що під цими метафорами мається на увазі: централізована
вертикальна координація виробництва і фінансування (суспільний/державний/
ієрархічний контроль) проти ринково-орієнтованого розподілу капіталу
(приватна власність, фінансові інструменти). (Тут корисно оперувати термінами
«координаційна економіка» vs «ринкова фінансова алокація».)
5. «Конкурентна емісія» — що це означає юридично і економічно: права на випуск
суверенно-підтриманого обігу vs випуск інструментів, прив’язаних до товарної
бази. (Потрібно уникати двозначності — запропонувати робочу дефініцію.)
6. «Емісійний хаос логістики» — систематизувати: класифікація каналів (прямі
державні позики, приватні кредитні платформи, міжнародні інструменти, гранти/
донори). (Підкреслити: зростання загального боргу — чинник ризику).

3) Ключові питання / гіпотези дослідження

1. Хто реально контролює розподіл глобальної емісії (держави, приватні фінансові
альянси, МВФ, регіональні банки)?
2. Чому при стратегічному обсязі світової емісії (сотні трильйонів) пріоритети
визначаються вузькими групами? (механізми впливу та концентрації влади) —
перевірити на прикладах інвестицій у будівництво vs підтримка ВВПтехнологічних секторів.
3. Чи створює сучасний спосіб емісії «ручне» перерозподілення ресурсів, що
генерує соціальний розкол і високі реальні відсотки?
4. Чи є працездатна альтернатива — внутрішня (локальна) емісія для транзитних
країн, яка зменшить залежність від зовнішніх боргів (приклади: історичні
внутрішні гроші, сучасні локальні валюти, NDB/BRICS ініціативи)?

4) Методологія (як це дослідити)
1. Компаративний аудит (в перекладі на завдання): порівняльний аналіз механізмів
емісії в різних гео-економічних блоках: Захід (ФРС, ЄЦБ, Банк Англії, Японія),
BRICS/NDB, ШОС (і регіональні банки). (Використати офіційні звіти та
документацію.)
2. Кейс-стаді: Україна (транзитна держава), Молдова (історичні приклади internal
money), і одна-дві країни-члени BRICS/SCO як контр-кейс.
3. Кількісний аналіз: агреговані показники емісії, загальний борг, частка місцевих
валют у торгівлі, обсяги внутрішніх платіжних оборотів, індекси фінансової
уразливості. (Джерела: IIF, Світовий банк, нацбанки.)
4. Якісний аналіз: інтерв’ю з експертами (економісти, представники центральних
банків, громадські активісти) — включно зі згаданими критиками системи (Amitav
Acharya — для міжнародно-політичної перспективи; Adair Turner — з питань
monetary finance; також оглянути альтернативні голоси).
5. Правовий аналіз: які міжнародні/національні норми регулюють емісію (ліміти на
валютні резерви, правила для міжнародних розрахунків, санкційні режими), а
також юридична спроможність створити внутрішню емісію.
6. Сценарний аналіз: моделювання трьох сценаріїв — «статус-кво», «глибока дедоларизація/ієрархічна консолидація», «локальні внутрішні емісії для транзитних
країн».

5) Структура дослідження (рекомендована)
1. Вступ: мета, методи, терміни (визначення).
2. Теоретичний розділ: поняття емісії, приватної/публічної, ієрархія vs ринок.
3. Міжнародний контекст: BRICS, SCO, NDB, пропозиції щодо спільної емісії/
облігацій. (Оновити дані про ініціативи та заяви лідерів).
4. Емпіричний розділ: дані по глобальному боргу, кейси транзитних країн (Україна),
приклади внутрішніх грошових механізмів.
5. Аналітичний розділ: компаративний аудит — розриви та ризики.
6. Політичні й правові висновки: що дозволено зробити на національному рівні, які
ризики санкцій/ізоляції, як будувати легітимну внутрішню емісію.
7. Рекомендації: оперативні (3–5 пунктів) і стратегічні (реформи центрального банку,
локальні платіжні інструменти, регуляція приватних платформ, прозорість
міжнародних інструментів).
8. Додатки: дані, таблиці, інтерв’ю.

6) Ключові індикатори / дані, які треба зібрати
Глобальний борг (IIF, World Bank) — тренди останніх 5–10 років.
Частка місцевих валют у торгівлі/розрахунках (BRICS, SCO).
Обсяги кредитування від NDB, AIIB, МБРР у нацвалютах.
Локальні кейси внутрішніх грошей (історичні приклади, експерименти).
Рівень залежності критичних секторів від імпорту енергоносіїв (для оцінки
вразливості до «повітряної небезпеки» і логістичних шоків).
Показники соціальної нестабільності, що пов’язані з рівнем заборгованості
домогосподарств (іпотеки, кредити).
7) Політичні і морально-правові питання, які треба окремо розглянути
Легітимність локальної емісії: хто приймає рішення, як забезпечити підзвітність?
Ризики інфляції та валюти/курсної дисципліни.
Права людини і соціальний захист: уникнення поглиблення нерівності (емісія, що
підтримує заможних замість реального виробництва).
Суспільна довіра та політико-правові гарантії (запобіжники від корупції у процесі
«ручного» розподілу емісій).
8) Короткий набір рекомендацій для тезисного виносу
(що може бути в підсумку)
1. Для транзитних країн: дослідити й запустити тимчасові внутрішні платіжні
інструменти (локальна емісія), чітко обмежені часово і підзвітні парламенту/
аудиту.
2. Паралельно — розвивати механізми місцевої виробничої бази (щоб емісія мала
товарну опору).
3. Ініціювати міжнародні переговори про багатовалютні лінії кредитування/
облігацій у рамках регіональних банків (BRICS/NDB, SCO bank), але під жорсткими
прозорими умовами.
4. Розробити національний «антиборговий механізм» (регуляція приватних
платформ, обмеження на агресивну кредитну еміcію).

Пригадаємо: агресивну кредитну політику банків в 2019 році? 

🔹 Нелинейная геометрия на основе хорд Ищенко

 🌌 Концепция нелинейной геометрии Ищенко

1. Основная идея
Мир устроен не как набор изолированных точек и прямых линий, а как живое
пространство вращающихся элементов. Эти элементы обладают собственным
моментом, формируют вихревые и волновые структуры и создают «мягкое»
заполнение пространства с определённой вязкостью (плотностью).
В основе — хорда Ищенко (1/6 окружности или сферы), на которой строятся
фрактальные сетки, способные описывать нелинейные процессы от микромира до
космоса.
2. Явление «Vert Dider» (Вертеп, Вертер)
Это представление о том, что элемент мира — это самовращающийся объект,
который находится в балансе с другими.
Именно вращение обеспечивает устойчивость и гармонию, тогда как чисто
линейные процессы — вторичны.
В библейских текстах и древних мифах вращение, круг, цикл всегда
символизировали основу мироздания.
3. Две составляющие мира
1. Крутящийся мир (сферический, фрактальный, вихревой):
ядро нелинейной геометрии;
описывает потоки, волны, турбулентность, динамику молекул и планет;
обеспечивает «живое» самоподобное построение.
2. Линейные процессы (суспензивные):
это «вывод» из баланса сферических вращений;
они дают форму и «сборку» устойчивых тел: молекул, кристаллов, планетных
орбит;
но сами по себе не являются первичными, а лишь следствие равновесия
нелинейных потоков.
4. Зачем нужна нелинейная геометрия
В классической геометрии и арифметике многие задачи считаются
неразрешимыми (например, задача трёх тел, хаос в турбулентных потоках,
социальные кризисы, теория алгоритмов - P не следует в NP и наоборот).
Нелинейная геометрия позволяет описывать такие процессы через:
фрактальные вложения, точное геометрическое нелинейное масштабирование,
баланс вихревых элементов,
мягкое заполнение пространства вязкой структурой (оболочка или сущность определенной вязкости).

🔹 Нелинейная геометрия на основе хорд Ищенко

Нелинейная геометрия — это математический и физический подход, в котором
пространство описывается не через привычные линейные координаты, а через
фрактальные и волновые структуры, построенные на базе синусоид и хорд
Ищенко.

1. Истоки метода
Юрий Алексеевич Ищенко в своих исследованиях энергии морских волн и водных
потоков заметил, что привычная линейная геометрия плохо описывает динамику
среды, где действуют колебания, стоячие волны и резонансы. Он предложил первичные сомнения и дал первичные математические расчеты для использования энергий волн и взаимодействия потоков в приливных электростанциях, впоследствии ученики Юрия Алексеевича начали использовать в качестве базовой единицы не прямую линию, а хорду, названную в честь учителя.

2. Хорда Ищенко
Хорда Ищенко определяется как 1/6 окружности или сферы по экватору.
Она имеет строго фиксированную длину относительно радиуса, и именно эта
длина становится «зерном» построения геометрии.
По аналогии с тем, как атом служит базовым кирпичиком материи, хорда
Ищенко является базовым кирпичиком геометрии потоков.

3. Построение пространства
На основе хорды выстраиваются фрактальные сетки — плоские или объемные.
Каждая новая итерация добавляет уровень вложенности, но не нарушает
гармонию исходного соотношения (1/6).
Таким образом формируется самоподобная структура, отражающая нелинейные
процессы в воде, воздухе, плазме и других потоках.

4. Роль синусоид
Синусоида задаёт пульсацию или живую динамику геометрии.
Хорды описывают «скелет», а синусоиды — «дыхание» системы.
Вместе они позволяют моделировать явления, где линейная евклидова
геометрия оказывается недостаточной: стоячие волны, цунами, турбулентность,
вихри.
Рассматривая фракталы, построенные на хордах - мы видим псевдолинейную структуру пространства. Из такой структуры мы можем гармонично уходить в масштабирование (более мелкое или крупное) или выстаивать исходящие линейные комбинации с традиционными эвклидовыми или иными геометрическими фигурами. 

На рисунке ниже видно нелинейный характер масштабирования - черные линии представляют средний масштаб, красные - более мелкий. 

5. Основные свойства нелинейной геометрии Ищенко
Самоподобие: любая часть структуры повторяет целое.
Волновая симметрия: форма напрямую связана с гармониками и частотами.
Пространственная целостность: не отдельные точки, а непрерывные потоки
образуют базу для построения.
Фрактальность: пространство можно увеличивать или уменьшать, и оно
сохраняет свойства.
6. Применение
Моделирование морских и речных потоков.
Описание энергетики волн, включая стоячие и бегущие.
Теория фрактальных решёток для описания турбулентности.
Новая архитектура «пространственных вычислений» — возможность работать с
потоковыми данными не как с прямыми, а как с волновыми и фрактальными
структурами.

Наиболее полный курс о хордах Ищенко содержится в одной из глав учебного курса "Боксология" или популярном издании "Мир фракталов".