Фіктивний абсолют і віра в нього

 

🌪️ 1. Фіктивний абсолют — що це в моделі потоків?

“Фіктивний абсолют” у суспільстві — це штучний центр тяжіння, який:

• не виробляє реальної користі,

• не створює спільного щастя,

• але притягує увагу, ресурси, час, очікування.

У фізичних термінах це — порожня гравітаційна яма, створена:

• надмірним культом накопичення,

• престижем без вкладу,

• беззмістовними змаганнями,

• тимчасовими розвагами,

• штучним успіхом.

Вона «тримає» людей лише до того моменту, коли реальність зміниться — і тоді система втрачає рівновагу.

---

🧱 2. Чому таке суспільство живе на мінімальному порозі щастя?

У такій моделі:

• користь (utility) майже не виробляється,

• значення (meaning) не формується,

• в’язкість (μ) соціальних потоків зростає: людям важко домовлятись і співпрацювати.

Щастя стає:

• індивідуальним,

• коротким,

• не відновлюваним,

• не масштабованим на інших.

Сенс існує, але він «тонкий» — не створює запасу стійкості.

Це як суспільство, що живе на мінімальних «резервуарах смислу».

---

⚡ 3. Чому при враженні системи в такій нестійкій ситуації вся система переходить у кризу?

У фізиці є явище, яке це пояснює — різкий обвал при надмалій стабільності.

Якщо середовище трималося:

• не на реальній корисності,

• не на довірі,

• не на взаємодії,

• а на фіктивному абсолюті;

то при будь-якому стресі градієнт сенсу змінюється напрямом.

Вектор внутрішніх сил стає:

не спрямованим уперед → а спрямованим “від себе” (врозкид)

Люди відчувають:

• що їх обманули,

• що мета була хибна,

• що вкладені сили не мають сенсу.

---

🌐 4. Чому суспільство починає звинувачувати одне одного?

Це природна реакція системи з низьким запасом сенсу.

У термінах потоків:

• коли щільність смислу (λₘ) мала,

• а в’язкість напруг (μₜ) зростає,

• потік соціальної взаємодії стає турбулентним.

Тоді система переходить у стан:

• локальних конфліктів,

• інформаційних вихорів,

• фрагментації,

• взаємної недовіри.

Це не ознака “поганих людей” — це ознака бідної на смисл системи.

---

🌱 5. Як це можна пояснити простіше?

Уявімо собі приміщення, де темно, і люди тримають у руках маленькі ліхтарики.

Кожен світить лише для себе.
Поки тихо й спокійно — цього ніби вистачає.

Але коли стається щось різке —
хтось вдарив дверима, світло моргнуло —
люди перестають бачити один одного
і починають нервуватися.

Не тому, що вони злі.
А тому, що темрява занадто густа, а маленькі ліхтарики не перетинаються.

---

🌄 6. Висновок як модель

Суспільство, яке орієнтоване на фіктивні абсолютні цінності (накопичення заради накопичення, престиж без користі), формує:

🔹 низьку щільність смислу (λₘ),

🔹 високу в’язкість взаємодії (μₜ),

🔹 низьку стійкість при стресі,

🔹 локальні потоки щастя замість спільного простору щастя.

Тому при кризі:

• сенс швидко «випаровується»,

• потоки дезорганізуються,

• і суспільство входить у фазу втрати напряму.