СЮЖЕТ: “ЗОЛОТО МІДАСА І ЗАЛІЗО ОБОРОНИ”

1. ІСТОРИЧНА ЛІНІЯ

У стародавньому місті Фригійські Ворота, що лежить між горами і морем, жив винахідник та філософ Евкарп, знаний тим, що вмів “думати так, як рухається блискавка, і працювати так, як біжить вода”.
Евкарп створив легкі бронзові катапульти, сигнальні дзеркала та машини, що могли б захистити місто від грізної Спарти, яка готувалася до походу.

Але цар Мідас, відомий своєю жадібністю, був зайнятий іншим.
Він замовляв прикраси у торговців: золоті діадеми, візерункові шати, жезли з коштовним камінням.
Усе це — щоб виглядати “справжнім царем” під час свят і прийомів.

Мідас боявся, що народ надто слухає Евкарпа — мудреця, який говорив про те, що місто стоїть не на золотиx горах, а на праці й винаходах.
Щоб не дратуватись від його слів, цар заслав винахідника у сусіднє місто Лісс, подалі від столиці.

Парадокс долі

Коли спартанський похід все ж почався, люди Лісса, де перебував засланий Евкарп, першими опинилися під ударом.
Саме там і знадобилися забуті винаходи філософа.
Він організував оборону Лісса так мудро і швидко, що місто вистояло.

Але Фригійські Ворота, де цар продовжував купувати золоті іграшки, впали першими.
Мідас намагався відкупитися — буквально купкою золота — але втратив царство.

Пізніше народ казав:

“Не Спарта перемогла Мідаса — його перемогла власна жадібність”.

---

2. СУЧАСНА ЛІНІЯ

Через століття, в іншій країні, жив сучасний винахідник Арсен, який працював у маленькій майстерні на околиці.
Він умів створювати:

• компактні радіолокаційні модулі,

• прості сенсорні пастки на дрони,

• енергозберігаючі системи для оборони міст.

Без інвесторів, без зарплатні, іноді — без потрібних деталей.
Але продовжував, бо знав: кожна збита ракета — це чиєсь врятоване життя.

Попри це, сучасні “мідаси” думали про інше:

• перекладали бруківку там, де вона й так нова,

• будували декоративні сквери,

• витрачали гроші на проєкти для іміджу, а не для оборони.

У той час коли Арсен пропонував прості рішення, які могли б:

• знизити вартість електрики для оборонних систем,

• встановити локальні підземні генератори, що давали б стійкість під час атак,

• економити ресурси для ППО.

Але йому відповідали: “не на часі”, “немає бюджету”, “потім”.

Усередині країни — своя “Спарта”

Арсен одного разу сказав:

“Ми боремося із зовнішнім ворогом, але програємо внутрішньому — байдужості та жадібності”.

Був день, коли ворожі дрони пробили оборону міста.
І тоді всі побачили, що системи, які пропонував Арсен, могли б перекрити той напрямок.
Могли б зекономити енергію.
Могли б урятувати.

Люди прийшли до нього самі, як колись люди Лісса до Евкарпа.
І винахідник разом з командою добровольців зміг відновити та посилити оборону.

---

3. ФІНАЛЬНА ПАРАЛЕЛЬ

Дві історії, дві епохи.
Один урок:

Царства падають не від чужої сили, а від власної сліпоти.
Винахідники здатні рятувати міста, але тільки якщо суспільство не женеться за золотом Мідаса.

Сучасні “мідаси” можуть витрачати гроші на зайві реконструкції та декоративні грандіозні проєкти.
Але майбутнє — за тими, хто створює технології, захист, стійкість і енергію.

Κουπλέ 1 (ιστορικός)
Ο εφευρέτης στην παλιά πόλη έπλεκε φως από μπρούντζο κι από νερό,
μα ο Μίδας αγόραζε θρόνους στην αγορά — όνειρα από χρυσό.
Ο φιλόσοφος έλεγε στους ανθρώπους: η δύναμη είναι στη γνώση και στο καλό,
μα ο βασιλιάς δεν ήθελε να τ’ ακούσει και τον έστειλε σε ξένoν χωρισμό.
Κουπλέ 2 (σύγχρονος)
Ο Αρσέν στην ταπεινή αποθήκη έφτιαχνε φως για την άμυνα στον ουρανό,
κι η πόλη περπατούσε σε σχέδια όπου η λάμψη μετρούσε πιο πολύ απ’ το σωστό.
«Ίσως μετά… δεν είναι ώρα…» του έλεγαν κάθε μέρα ξανά,
μα κάθε ρίψη που έπεφτε κάτω — ήταν μια σωμένη καρδιά.

ПІСНЯ “ЗОЛОТО МІДАСА ТА ЦВІТ САКУРИ”

Куплет 1 (історичний)
Винахідник в старім місті креслив світло із бронзи й води,
Та Мідас купляв собі трон на торжищі — золоті сни.
Філософ говорив людям: сила — у розумі, в праці й добрі,
Та цар не хотів цих слів чути й заслáв його в дальні двори.

Приспів
Золото Мідаса тане,
Коли гримить на світанні.
Там, де встає оборона —
Працює думка, не трон.

Міста спасають не герби,
А руки, що творять світи.
Доки стоїть винахідник —
Стоїть і наш рубіж-оберіг.

Куплет 2 (сучасний)
Арсен у гаражній майстерні ліпив з дротів світ для ППО,
А містом крокують проєкти, де блиск важливіший за все.
“Потім… колись… не на часі…” — казали йому день від дня,
Та кожна збита ракета — то чиєсь збережене “я”.

Приспів
Золото Мідаса тане,
Коли гримить на світанні.
Там, де встає оборона —
Працює думка, не трон.
Міста спасають не герби,
А руки, що творять світи.
Доки стоїть винахідник —
Стоїть і наш рубіж-оберіг.

Куплет 3 (про сакуру на вулиці Енергетиків)
На вулиці Енергетиків сакури двадцять років росли,
Їх цвіт зустрічали діти, дорослі чекали весни.
І ніби маленьке свято — рожевий дощ над дворами,
Та Мідас прийшов із проєктом — і дерева зникли, як сни.

Місток
Хто міряє світ у монетах —
Не бачить цвітіння краси.
А той, хто творить для людей —
Зводить міста зі роси.

Фінальний приспів

Що сила народу — в пам яті,

В руках і в любові до дня.
Поки творець коло нас є,
Не згасне життя серед бід.
І навіть на поруйнованих вулицях
Сакури знову зацвітуть світ