ТРИ ОСНОВИ НОВОЇ МЕТА-ФІЛОСОФІЇ ПОТОКІВ
1. Діагноз імперіалістичної пастки (Піт Хетсет)
Хетсет вказує на головну людську ваду: спроби вирватися з імперій з їхньою вертикаллю примусу постійно завершуються побудовою нових імперій — тільки з іншою риторикою, символікою, але тим самим механізмом влади.
Імперії не вмирають — вони мутують.
Навіть коли суспільства, країни, рухи намагаються створити щось «вільне», вони несвідомо повторюють архітектуру абсолютистських інституцій:
-
жорстка вертикаль рішень,
-
страх перед хаосом,
-
переконання, що мир можливий лише через примус,
-
цикли економічної концентрації, які знову ведуть до конфліктів між імперіями.
Тепер, у XXI столітті, ми знову опинилися в імперіалістичній утопії: усі схеми глобальної взаємодії базуються на тій самій моделі домінування, тільки замаскованій під раціональність, ефективність, планування, «стандарти» й «порядок».
2. Ментальні помилки та зрілість мислення (Юрій Сенюк)
Сенюк описує китайську філософію зростання мислення:
від дитячого сприйняття (коли кожен факт здається абсолютним і очевидним)
до дорослого (коли реальність складається з пластів, парадоксів, а істина — це рухливий вектор).
Ключ:
— дитина бачить світ простим, дорослий — складним, а мудрець знову бачить простим, але інакше.
Сенюк переносить це на мислення суспільства:
-
«дитячі» держави живуть в абсолютних правилах («наш світ правильно влаштований»);
-
«дорослі» починають аналізувати свої помилки, але губляться в узагальненнях;
-
«мудрі» бачать, що помилки неминучі, важливо лише бачити потоки причинності, а не окремі факти.
Тут з’являється вечна проблема алгоритміки:
малі алгоритми працюють, великі — помиляються.
Малий алгоритм — конкретна дія (як поводитись у черзі, як підтримати друга, як управляти маленьким проєктом).
Великий алгоритм — імперія, глобальний ринок, «світовий план» — починає накопичувати помилки, бо:
-
забагато змінних,
-
забагато невідомих взаємодій,
-
занадто висока ціна помилки.
І саме ця точка стику — де правильність малого алгоритму руйнується величчю великого — є джерелом катастроф.
3. Теорія потоків і просторово-часовий континуум
Третя основа — модель світу не як стабільної структури, а як потокової динаміки.
Кожен потік реальності (економічний, соціальний, політичний, інформаційний) визначений трьома параметрами:
-
В’язкість — наскільки легко потік змінює форму (інституції можуть бути «жорсткими» або «м’якими»).
-
Густина речовини — концентрація ресурсів, сенсів, фінансів.
-
Час взаємодії — тривалість контакту потоків, від якої залежить ризик турбулентності.
Позиція спостерігача теж міняє структуру:
гармонійна геометрія хорд без числа пі
— це пошук способу описувати реальність не через ідеальні форми, а через реальні зв’язки.
Світ не круглий — він хордний, сегментний, гнучкий.
Така картина пояснює поведінку економіки:
сьогодні 100 трильйонів доларів реальної маси (виробництво, логістика, енергетика, праця)
зіткнулися з 200 трильйонами доларів «ментальних», планових, фінансових оцінок, створених імперіями техно-капіталу.
Коли планова вага стає удвічі більшою за реальну масу, починається боротьба за виживання:
**хтось «з’їсть» когось слабкого.
У лісі — як у лісі.**
Об’єднаний висновок
Усі три основи формують одну картину:
-
Імперії відтворюють себе, бо великі алгоритми завжди помиляються.
-
Людські ментальні моделі повільно еволюціонують, але більшість суспільств залишаються на «дитячому» рівні мислення.
-
Реальність — це не структура, а потік, який можна зрозуміти лише через параметри його руху.
Суспільні, економічні й банківські ризики тепер — це взаємодія потоків різної густини, в’язкості та часу дії.
Коли надлишок «планових грошей» перевищує реальну масу вдвічі, імперіалістична пастка замикається:
великі алгоритми знову намагаються пожерти малих.
Немає коментарів:
Дописати коментар