ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
Відносини власності в господарській діяльності суспільства є основою економіки, визначають загальні правила участі в суспільному виробництві й розподілі створених суспільством благ, відповідну мотивацію до праці, суспільне визнання або невизнання існуючого економічного порядку справедливим, рівень соціальної напруженості та загальний моральний клімат у суспільстві.
Визначення термінів:
Власність – сукупність відносин між людьми щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Природне право власності – право людини на результати своєї праці, природні ресурси та суспільні блага.
Розподілене право власності – система, у якій власницькі права можуть належати кільком суб'єктам одночасно.
Правосуб'єктність народу – верховне право народу на власність у країні, включаючи природні ресурси та засоби виробництва.
Проект Link369 – система для цифрової ідентифікації прав власності з використанням технологій розподілених реєстрів.
У гармонійному суспільстві всі існуючі на планеті Земля об'єкти права власності класифікуються за територіальним принципом на загальнолюдські, національні та територіальні.
Природні ресурси планети Земля є спільним надбанням людства та всіх інших її мешканців. Особливо цінні та рідкісні ресурси мають статус об'єктів Світової спадщини і знаходяться під захистом світового співтовариства. Відповідальне раціональне використання природних ресурсів людьми на територіях країн здійснюють народи (нації), на територіях адміністративно-територіальних одиниць – відповідні територіальні громади.
Національним надбанням є сукупність матеріальних і духовних ресурсів, благ і цінностей, що належать народу країни (нації) і складають основу його сталого існування та розвитку.
Надбанням територіальних громад є сукупність матеріальних і духовних ресурсів, благ і цінностей, що належать територіальним громадам і складають основу їхнього сталого існування та розвитку.
Відносини власності та їхнє правове оформлення історично розвиваються разом із розвитком продуктивних сил. Незмінним залишається одне – володар верховної влади в країні є одночасно і верховним володарем (власником, суб'єктом права власності) всіх об'єктів власності на території країни, маючи можливості, зокрема силові, для будь-яких дій щодо них. Ця модель владарювання і відносин власності діє споконвіку. При цьому верховна влада історично завжди належала вузькому колу осіб або окремим персонам країни. Але зараз верховна влада в країнах дедалі більше концентрується не стільки в колі національних еліт, скільки в міжнародних тіньових структурах, що зневажають суверенітет держав. У цій ситуації становлення в країнах народовладдя і набуття народами свого верховного становища – єдиний спосіб збереження національного суверенітету.
У контексті викладеного пропонується вибудовувати систему відносин власності на основі трьох базових економічних принципів:
Принцип правосуб'єктності народу і територіальних громад.
Принцип природного права власності.
Принцип розподіленого права власності.
Розглянемо дію цих принципів.
Принцип правосуб'єктності народу і територіальних громад
Цей принцип означає становлення народу країни в статусі верховного власника, головного суб'єкта права власності на природні ресурси країни та на суспільні засоби виробництва. Територіальні громади діють як суб'єкти права в межах повноважень, наданих народом країни.
Народ країни, як первинний суб'єкт загальнонаціонального самоврядування, через свою верховну владу над усіма людьми буде володарювати безпосередньо або опосередковано і над усіма ресурсами в країні, зокрема над засобами виробництва всіх суб'єктів господарської діяльності, встановлюючи правила користування засобами, оподатковуючи тощо. Таким чином, фактично відбудеться усуспільнення всіх засобів виробництва в єдине народне господарство і включення їх до складу єдиного національного надбання. Так народ реально перетвориться на суверена – господаря країни – верховного власника, а всі інші власники фактично – в управителів своїми об'єктами власності. При цьому статус власника засобів виробництва означатиме передусім статус особи, відповідальної за управління об'єктом власності на своє та загальне благо. Власність зобов'язує.
Принцип природного права власності
Згідно з цим принципом, визнаються природними права співволодіння природними ресурсами, права особистої власності на результати своєї праці та права спільної власності на створене спільною працею, якщо інше не обумовлено договором.
Право власності на результати своєї праці – природне право, яке не потребує доказів, так само як природні права людини на життя і свободу, – вони даровані природою. Спочатку власність виступала як продукт праці, і людина привласнювала результати своєї праці. Це природне положення було порушене з підвищенням продуктивності праці і появою можливості привласнення плодів чужої праці силовим або шахрайським шляхом.
Принцип розподіленого права власності
Цей принцип означає розподіл правомочностей щодо об'єкта власності між різними суб'єктами власності. Він забезпечує гнучке правове регулювання всієї тієї різноманітності відносин власності, яка виникає при реалізації перших двох принципів.
З ідеєю розподіленого права власності можна ознайомитися в історії виникнення деривативів та вексельного "зеркала" власності, як гарантії до прибутковості та доходності таких типів власності. В решті решт - сьогодні існує розподілена чи децентралізована система цифрових віртуальних ресурсів, що часто спекулюють лише через довіру до взаємодії первинних учасників певного спільного динамічного проекту співфінансування обігу цифрових ресурсів. Як додаткова послуга - в традиційній банковіській системі вже виникають "мультиплексні рахунки", як фінансове відображення «розподіленої власності» як сучасний режим функціонування відносин власності».
Проєкт Link369: цифрова ідентифікація прав власності
Проект Link369 спрямований на створення прозорої та надійної системи обліку власності шляхом застосування технологій блокчейну та розподілених реєстрів. Це дозволяє:
Уникати шахрайства та маніпуляцій із правами власності.
Забезпечити довіру між учасниками ринку.
Спрощувати процеси передачі, спадкування та управління майном.
Резюме
Згідно з цими принципами, у гармонійному суспільстві функціонує змішаний тип економіки, в якій приватне, змішане, територіальне, загальнонародне та державне управління поєднується з елементами ринку. Класифікація форм власності на засоби виробництва, приведена у відповідність із запропонованими трьома економічними принципами, може бути представлена таким чином: приватне, комунальне та загальнонародне, а принцип управління власністю "уповноваженими" має відбуватися через певні публічні процедури, за принципом "живи сам і дай жити іншому". …
PROPERTY RELATIONS
Property relations in society’s economic activities serve as the foundation of the economy, defining the general rules of participation in social production and distribution of goods created by society. They also shape labor motivation, societal recognition or rejection of the existing economic order as fair, the level of social tension, and the overall moral climate within a society.
Definition of Terms:
Property – a set of relations between people regarding ownership, use, and disposal of assets.
Natural Right to Property – a person’s right to the results of their labor, natural resources, and public goods.
Distributed Property Rights – a system in which ownership rights can simultaneously belong to multiple entities.
Legal Subjectivity of the People – the supreme right of the people to property within a country, including natural resources and means of production.
Project Link369 – a system for digital identification of property rights using distributed ledger technologies.
In a harmonious society, all existing objects of property rights on planet Earth are classified territorially into universal (global), national, and territorial.
The planet’s natural resources are the common heritage of humanity and all other inhabitants of Earth. Particularly valuable and rare resources hold the status of World Heritage objects and are under the protection of the global community. The responsible and rational use of natural resources by people within national territories is carried out by the peoples (nations), while within administrative-territorial units, it is managed by respective territorial communities.
National heritage consists of the total material and spiritual resources, benefits, and values belonging to the people (nation) of a country, forming the basis of its sustainable existence and development.
The heritage of territorial communities consists of material and spiritual resources, benefits, and values that belong to territorial communities and form the basis of their sustainable existence and development.
Historically, property relations and their legal formalization evolve alongside the development of productive forces. However, one constant remains: the holder of supreme power in a country is simultaneously the supreme owner (subject of property rights) of all property objects within its territory, possessing the means—including force—to exercise authority over them. This governance and property relations model has existed since ancient times. Historically, supreme power has always belonged to a narrow circle of individuals or specific figures within a country. However, in modern times, supreme power is increasingly concentrated not within national elites but within international shadow structures that disregard state sovereignty. In this context, the establishment of popular rule and the assertion of the people's supreme status is the only way to preserve national sovereignty.
Proposed Property Relations System
In light of the above, it is proposed to build a system of property relations based on three fundamental economic principles:
- The Principle of the People's and Territorial Communities’ Legal Subjectivity.
- The Principle of Natural Property Rights.
- The Principle of Distributed Property Rights.
Let’s examine how these principles operate.
The Principle of the People's and Territorial Communities’ Legal Subjectivity
This principle establishes the people of a country as the supreme owner and primary subject of property rights over the nation’s natural resources and public means of production. Territorial communities act as legal entities within the scope of powers granted by the people.
The people of a country, as the primary subject of national self-governance, through their supreme authority over all individuals, will directly or indirectly govern all resources within the country, including means of production of all economic entities, setting the rules of use, taxation, etc. This will effectively socialize all means of production into a single national economy, incorporating them into the national heritage. Thus, the people will truly become the sovereign masters of the country—the supreme owners—while all other owners will act as managers of their respective property objects. The status of an owner of means of production will primarily signify a person’s responsibility for managing property for both personal and collective benefit. Ownership obligates.
The Principle of Natural Property Rights
According to this principle, the natural rights to co-ownership of natural resources, personal property rights to the results of one’s labor, and collective ownership rights over what is created through joint labor are recognized unless otherwise stipulated by contract.
Ownership of the results of one’s labor is a natural right that requires no justification, just as natural human rights to life and freedom—these are granted by nature. Initially, property existed as a product of labor, with individuals appropriating the results of their work. This natural state was disrupted with the rise in labor productivity, which enabled the appropriation of others’ labor products through force or deception.
The Principle of Distributed Property Rights
This principle implies the division of ownership rights among multiple property entities. It provides a flexible legal framework for regulating the diverse property relations that arise from the implementation of the first two principles.
The concept of distributed property rights can be traced back to the history of derivatives and the "mirror" property of promissory notes, serving as guarantees of profitability and revenue for different types of property. Today, a decentralized system of digital virtual assets exists, often speculated upon due to trust in the primary participants of collaborative dynamic funding projects for digital asset circulation. Additionally, modern banking has introduced "multiplex accounts"—a financial reflection of distributed ownership as a contemporary mode of property relations.
Project Link369: Digital Identification of Property Rights
Project Link369 aims to establish a transparent and secure property accounting system using blockchain and distributed ledger technologies. This allows for:
- Preventing fraud and manipulation of property rights.
- Ensuring trust among market participants.
- Simplifying processes of property transfer, inheritance, and management.
Conclusion
Under these principles, a mixed economy functions in a harmonious society, combining private, mixed, territorial, public, and state management elements with market mechanisms. The classification of property forms, aligned with the proposed three economic principles, can be represented as follows: private, communal, and national. Property management by authorized individuals should occur through public procedures, adhering to the principle: "Live and let live."
Комментариев нет:
Отправить комментарий