ВВП vs мінерально-сировинний баланс національної економіки,

 Цікава і амбіційна ідея! Для розробки концепції національної сировинно-продовольчої біржі та законодавчого регулювання в такій економіці можна виділити кілька важливих аспектів. Я з радістю розгляну ключові елементи концепції біржі, а також запропоную проект національного закону і податкової реформи. Ось основні пункти:

1. Концепція національної сировинно-продовольчої біржі

Мета: Створення єдиної платформи для торгівлі сировиною та продуктами, де кожен етап — від попередніх продажів (сировини) до участі в прибутку кінцевого продукту — буде ефективно регулюватися, що сприятиме підвищенню прозорості та стабільності ринку.

Класи ресурсів, що торгуються:

1. Сировина: тут буде продаватися сільськогосподарська продукція (зерно, овочі, фрукти, тощо), а також промислова сировина (метали, пластик, хімікати).
2. Полуфабрикати: продукти, що вже пройшли певний етап обробки, але ще не є кінцевим товаром (наприклад, масло, борошно, крупи).
3. Кінцеві продукти: готові до вживання або продажу кінцеві продукти (харчові продукти, продукція для споживчих потреб).
4. Участь у прибутку кінцевого продукту: через розподіл прибутків між усіма учасниками ланцюга постачання — від виробників сировини до виробників кінцевих продуктів.

Особливості біржі:

• Транспарентність: всі угоди будуть доступні для перевірки та публікації у відкритих звітах.
• Гарантії та стабільність: встановлення чітких стандартів якості, сертифікація продукції, контроль за виконанням угод.
• Механізм участі в прибутку: частина прибутку від продажу кінцевого продукту має бути спрямована на учасників, що надають сировину або робочу силу для виробництва.
• Логістика та зберігання: створення ефективних і доступних складів, а також транспортних шляхів для підтримки стабільного постачання.

2. Національний закон про єдину біржу

Законодавчі основи:

1. Призначення та функції біржі:

   • Закон передбачає створення єдиної національної платформи для обігу сировини та готової продукції.
   • Визначення біржі як органу, що регулює і контролює всі етапи ланцюга постачання, обробки та реалізації продуктів.

2. Учасники біржі:

   • Продавці та покупці сировини, підприємства, що переробляють сировину, а також кінцеві виробники і споживачі.
   • Всі учасники повинні пройти реєстрацію і відповідати вимогам законодавства щодо якості та відповідальності за продукцію.

3. Регулювання та контроль:

   • Створення органу, який забезпечує контроль за виконанням угод, перевіркою якості продукції, а також забезпеченням рівних умов для всіх учасників.

4. Забезпечення транспарентності:

   • Всі угоди мають бути опубліковані та доступні для перегляду громадськості, органів влади та незалежних аудитів.

3. Податкова реформа для такої економіки

Основні принципи:

1. Проста та зрозуміла система оподаткування:

   • Податки на прибуток підприємств, що працюють на всіх етапах біржового ланцюга: сировина, переробка, кінцевий продукт.
   • Спрощена система для малих і середніх підприємств (МСП), щоб вони могли легко брати участь у біржі.

2. Податок на обіг:

   • Для кожної угоди буде введений податок на обіг, що залежить від обсягу і вартості продукції. Цей податок буде застосовуватися до кожного етапу виробництва, починаючи з сировини і закінчуючи кінцевим продуктом.

3. Прогресивні податки на прибуток:

   • Залежно від рівня прибутку, бізнеси можуть сплачувати більші податки. Водночас, для тих, хто надає сировину та працює на першій стадії ланцюга, податкова ставка буде знижена.

4. Податкові пільги для інноваційних підприємств:

   • Пільги для підприємств, які розвивають нові технології у виробництві та обробці сировини, щоб стимулювати розвиток інноваційних галузей.

5. Податкові кредити для зеленої економіки:

   • Податкові пільги для підприємств, які займаються відновленням природних ресурсів, ефективною утилізацією відходів або впровадженням екологічних технологій.

4. Положення про єдину національну біржу

Загальні положення:

• Призначення: Створення єдиної платформи для забезпечення обігу сировини та готової продукції з чітким механізмом участі у прибутку всіх етапів виробництва.
• Процедури: Визначення чіткої процедури для кожного учасника, що включає реєстрацію, внесення інформації про продукцію, укладення угод і контроль за виконанням.
• Моніторинг та аудит: Створення органу для незалежного аудиту та моніторингу всіх угод, щоб гарантувати справедливість і прозорість на ринку.

Ці заходи створюють підґрунтя для стабільної та прозорої економіки, яка здатна забезпечити стабільний розвиток на всіх етапах виробництва та торгівлі сировиною і продовольством.

Для розрахунку структури поточного балансу споживання на 190 млрд доларів з урахуванням мінерально-продовольчої стратегії в 500 млрд доларів, потрібно подивитися на основні категорії споживання та визначити, як розподіляти їх між сировиною, продуктами та іншими сферами, що входять у загальну економічну стратегію.

1. Структура споживання на 190 млрд доларів

Почнемо з того, що ми повинні визначити основні категорії споживання в рамках поточного балансу, що складає 190 млрд доларів. У типовій економіці це можуть бути такі категорії:

• Продовольче споживання: Зазвичай це складова, що займає велику частину бюджету, тому можна припустити, що від 30% до 40% суми йде на споживання продуктів харчування.
• Енергетичні ресурси та сировина: Це ще одна важлива категорія витрат, особливо якщо економіка має значний попит на енергоносії та природні ресурси.
• Товари та послуги: Усі інші споживчі товари, від побутової техніки до послуг, включаючи транспорт, охорону здоров'я, освіту тощо.
• Інвестиції в інфраструктуру та розвиток: Це інвестиції, які не завжди можуть бути безпосередньо пов'язані з споживанням, але є важливою частиною економічного зростання.

2. Мінерально-продовольча стратегія в 500 млрд доларів

Мінерально-продовольча стратегія повинна включати в себе не лише покращення технологій, сировинну базу та розвиток продовольчого сектору, а й вплив на ці категорії споживання. Ось можливий розподіл для стратегії в 500 млрд доларів:

• Сировина та мінерали: Прибутки від добування мінералів, металів, нафти, газу, що покриваються завдяки розширенню сировинного ринку. Частка таких інвестицій може становити 25-30% від стратегії.
• Сільське господарство та продукти харчування: Розвиток аграрного сектору, впровадження новітніх технологій у сільське господарство та виробництво продовольства. Цей сектор може складати 30-40% від стратегії.
• Логістика та інфраструктура: Покращення логістичних шляхів, складських потужностей, транспортування сировини та продовольства, що забезпечить ефективність ринку. Це може бути ще 15-20%.
• Інновації та технології: Вкладення в новітні технології, які дозволяють підвищити ефективність виробництва та переробки, а також знижувати вартість сировини та енергії — 10-15%.

3. Розподіл витрат в контексті стратегії:

Тепер ми спробуємо поєднати поточне споживання на 190 млрд доларів з майбутньою мінерально-продовольчою стратегією в 500 млрд доларів. Це дозволить зрозуміти, як цей баланс може змінюватися через нові стратегії.

Поточне споживання (190 млрд доларів):

1. Продовольче споживання (30%): 57 млрд доларів
2. Енергетичні ресурси та сировина (30%): 57 млрд доларів
3. Товари та послуги (30%): 57 млрд доларів
4. Інвестиції в інфраструктуру та розвиток (10%): 19 млрд доларів

Мінерально-продовольча стратегія (500 млрд доларів):

1. Сировина та мінерали (30%): 150 млрд доларів
2. Сільське господарство та продовольство (35%): 175 млрд доларів
3. Логістика та інфраструктура (20%): 100 млрд доларів
4. Інновації та технології (15%): 75 млрд доларів

4. Взаємозв'язок між поточним балансом і стратегією:

1. Зростання сільськогосподарського сектора та продовольства: Завдяки інвестиціям у сільське господарство, можна очікувати значне зниження витрат на продовольство на рівні споживання (з 57 млрд до 50-55 млрд доларів), а також можливість залучення додаткових прибутків через експорт.

2. Інновації в енергетичних та сировинних секторах: Розвиток технологій дозволить знизити витрати на енергію та сировину, що може знизити частку енергетичних витрат у поточному балансі (з 57 млрд до 45-50 млрд доларів).

3. Логістичні та інфраструктурні покращення: Завдяки збільшенню ефективності логістики, знижуються витрати на транспортування і складування, що дозволяє зменшити витрати на інфраструктуру в поточному споживанні (19 млрд до 15-18 млрд доларів).

5. Загальний ефект:

У результаті реалізації стратегії мінерально-продовольчого розвитку з обсягом у 500 млрд доларів, очікується збільшення ефективності всіх ланок економіки, зниження вартості виробництва і транспортування, а також покращення якості та доступності продовольства. Це може привести до зменшення витрат на енергію, сировину та продовольство в поточному балансі споживання, що дозволить збільшити доступність ресурсів для інших секторів економіки.

Такий підхід забезпечить сталий розвиток економіки в майбутньому.

Вы сказали:

190 млрд. дол. це ВВП України в якому складно зрозуміти де там які категорії. Але ми маємо пропозицію переформувати економіку з ВВп на сировинно-продовольчу базу з якої виходять всі інші корисні показники.

ChatGPT сказал:

Я розумію, що ти хочеш змінити підхід до економіки України, акцентуючи увагу на сировинно-продовольчій базі, яка стане основою для інших корисних показників. Тобто замість того, щоб аналізувати ВВП як єдину метрику, ми маємо переналаштувати економіку на основні ресурси, які будуть визначати подальші економічні потоки.

Для цього можна розглянути наступні кроки і принципи для переформатування економіки на сировинно-продовольчу базу:

1. Підхід до побудови економіки:

Ми можемо побудувати модель, в якій сировинно-продовольча база є основним елементом, від якого відштовхуються всі інші категорії. Таким чином:

• Основні категорії: сировина (мінерали, метали, енергоносії), агропродукти (зернові, овочі, фрукти, молочні продукти, м'ясо, риба) та інші базові продукти, необхідні для виробничих ланцюгів.
• Змішаний цикл економіки: базові ресурси (сировина і продукти харчування) повинні спочатку забезпечити всі основні потреби, з яких потім буде сформований ринок товарів і послуг (виробничих і споживчих).
• Ланцюг вартості: кожен етап від сировини до кінцевого споживчого продукту має бути чітко визначений, з розрахунком на приріст вартості та прибутковості на кожному з етапів.

2. Перехід від ВВП до сировинно-продовольчої бази:

Під час перехідного процесу, можна побудувати систему розподілу економічної вартості між різними категоріями, яка забезпечить сталий розвиток:

• Розподіл ресурсів: замість того, щоб орієнтуватися лише на ріст ВВП, ми розподіляємо ресурси та інвестиції, що базуються на трьох ключових сферах: сировина (мінерали та енергетичні ресурси), продукти харчування, і їх переробка.
• Планування та виробництво: кожен сектор економіки буде залежати від вхідних ресурсів з сировинно-продовольчої бази, і значна частина зусиль буде спрямована на максимізацію ефективності використання цих ресурсів.
• Технології та інновації: одна з важливих складових перетворення — це впровадження інноваційних технологій для збільшення ефективності використання ресурсів, як на стадії видобутку, так і на етапах переробки.

3. Як це виглядатиме на практиці?

1. Перерозподіл ресурсів:

   • Промисловість повинна буде орієнтуватися на максимальне використання місцевих сировинних ресурсів.
   • Агропромисловий сектор має стати основою, з розвитку інфраструктури для транспортування, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції.

2. Моделювання економічної системи:

   • Ми можемо розглядати економічну діяльність через призму «ресурсного обміну»: кожен сектор економіки має передбачати потребу в базових ресурсах (мінерали, енергетичні ресурси, сільське господарство) для виробництва товарів і послуг.
   • Усі виробничі потоки мають бути спрямовані на підвищення ефективності споживання і виробництва сировини, що може приводити до зростання продуктивності в усіх галузях.

3. Економічні показники:

   • Основним показником розвитку буде не просто ВВП, а зростання сировинно-продовольчої бази та збільшення вартості перероблених ресурсів.
   • Потрібно буде розробити систему вимірювання ефективності використання ресурсів (наприклад, на основі продуктивності сільськогосподарської землі, добування мінералів, енергоефективності тощо).

4. Законодавчі ініціативи:

Для реалізації цієї стратегії необхідно розробити цілу низку законів та ініціатив:

1. Закон про розвиток сировинно-продовольчої економіки:

   • Визначення пріоритетних секторів: агропромисловість, добування мінералів та енергоресурсів.
   • Створення спеціальних економічних зон для переробки сировини та розвитку технологій.
   • Заохочення інвестування в інноваційні технології, які дозволяють ефективніше використовувати ресурси.

2. Податкова реформа:

   • Створення спеціального податкового режиму для компаній, які працюють з сировиною та продовольством.
   • Введення податків на ресурси, що стимулюватиме раціональне використання ресурсів, а також на підприємства, які не відповідають екологічним стандартам.
   • Додаткові пільги для компаній, що займаються переробкою і виробництвом з доданою вартістю.

3. Положення про єдину національну біржу:

   • Установлення єдиної платформи для торгівлі ресурсами, сировиною та продуктами харчування, що дозволить спростити та систематизувати обіг товарів на внутрішньому ринку.
   • Надання державної підтримки для розвитку цієї біржі через податкові пільги та стимули для інвесторів.
   • Регулювання біржі для забезпечення прозорості та чесної конкуренції між учасниками ринку.

5. Очікувані результати:

• Стабільний розвиток на основі внутрішнього забезпечення ресурсами та продовольством.
• Зростання вартості перероблених продуктів та зниження залежності від імпорту.
• Інтеграція в міжнародну економіку через інновації та експорт ресурсів та продуктів з високою доданою вартістю.

Така модель забезпечить стійкий розвиток економіки, орієнтуючись на внутрішні ресурси та ефективне використання сировини для максимального збільшення економічної вигоди.