Боксологія. Глава 12. Просторово-часовий континуум.

Просторово-часовий континуум у Боксології та системі простору на хордах Іщенка

1. Основна ідея
Просторово-часовий континуум не є пустотою. Він володіє фізичними властивостями, що дозволяють пояснити всі відомі типи взаємодій і хвильових процесів у Всесвіті.
Згідно з підходом Боксології:
Атоми та протони не містять "наденергії".
Ядерні реакції виникають не через приховану енергію частинок, а через пошкодження потужних зв’язків простору. Це викликає ланцюгову реакцію деформацій просторово-часового континууму.
2. Фундаментальні властивості континууму
1. Пружність – здатність відновлювати вихідну конфігурацію після деформації.
2. Ізоморфізм – структурна однорідність простору на різних масштабах.
3. В’язкість – внутрішній опір рухові та поширенню деформацій (надзвичайно мала, але ненульова).
4. Густина – маса, розподілена в об’ємі простору; функція потенціалу його деформації.
3. Деформації простору
Статичні (поля): незмінні в часі; приклади – гравітаційне та електростатичне поле.
Динамічні (хвилі, частинки): змінні в часі; приклади – електромагнітні хвилі, гравітаційні хвилі.
Всі силові взаємодії є наслідком деформацій просторово-часового континууму.
Приклади:
Гравітація та електростатика – статичні пружні деформації простору масами чи зарядами.
Потенціал завжди негативний.
Магнітне поле – вихрова деформація простору, пов’язана з рухомим зарядом.
Електромагнітна хвиля – пружна хвиля періодичних стиснень і розширень простору.
4. Хвильові явища
Хвилі поширюються зі швидкістю світла С, яка є граничною швидкістю пружної взаємодії.
Швидкість світла не є константою – вона залежить від співвідношення пружності та густини простору:
де – модуль пружності, – густина континууму.
Тому: біля масивних тіл швидкість світла зростає (розтягнутість простору),
всередині щільних тіл – зменшується.
Фотонів не існує: світло – це хвиля, а не частинка.
Можливі також надсвітлові пружні хвилі (аналог надзвукових), наприклад, при вибуху наднової.
5. Ефект Хаббла та в’язкість простору
Через ненульову в’язкість континууму хвилі поступово втрачають енергію, спектр світла віддалених об’єктів «червоніє».
Це пояснення ефекту Хаббла без необхідності постулювати «розширення Всесвіту».
6. Космологічна стала та густина простору
У рівняннях Ейнштейна з’являється космологічна стала λ.
В інтерпретації Боксології – це не стала, а густина простору, що залежить від потенціалу деформації:
λ = 2 для гравітації
λ = 3 для електромагнетизму
λ = 7 для ядерних взаємодій
λ = 9 для народження та загибелі частинок
Середня густина просторово-часового континууму в межах геліосфери ≈ кг/м³.

Нескладно зрозуміти, що для вивчення та розуміння цих процесів потрібна нова фізика, де визначається різниця між прийнятою системою метрики густини та в'язкості речовин, що покладається не лише на масу, а низку інших процесів поєднання та відштовхування складових речовини.

7. Космічні подорожі у Просторово-часовому континуумі Боксології (ідея Астродрайв).
1. Принципи руху
Космічна подорож у цій концепції не є переміщенням у «порожнечі», а керованим захопленням та перенаправленням деформацій просторово-часового континууму.
Корабель не штовхає себе реактивною тягою, а формує навколо себе межу пружних деформацій простору, які тягнуть його вперед.
Це схоже на «ковзання» по хвилі, де простір сам створює траєкторію.
2. Технологія «захоплення простору»
В основі руху лежить формування хордових резонансів (за Іщенком).
Хорда – це безперевна лінія між точками різної густини простору. Якщо на неї накласти контрольовану хвильову деформацію, утворюється коридор руху.
Корабель «втягується» у цей коридор і може змінювати напрямок без витрати палива.
3. Межа простору (поле навколо корабля)
Навколо корабля створюється захисна оболонка, яка відділяє внутрішній простір екіпажу від зовнішніх деформацій.
Ця оболонка є пружною мембраною континууму, що:
згладжує гравітаційні градієнти;
дозволяє уникати релятивістських ефектів уповільнення часу;
захищає від космічної радіації, оскільки хвилі поглинаються та перетворюються у внутрішню енергію оболонки.
4. Швидкість і надсвітлові подорожі
Гранична швидкість світла С — лише швидкість лінійних пружних хвиль.
При створенні хвильових фронтів стиснення (аналог надзвукових ударних хвиль у повітрі) можливий рух швидше за світло.
Це надсвітлове «ковзання» дозволяє подорожувати між зорями не за тисячі, а за роки або місяці.

5. Орієнтація в просторі
Оскільки простір має структуру з різними «густинами», навігація здійснюється по хордах Іщенка.
Кожна хорда є шляхом найменшої деформації простору — природним «транспортним
коридором».
Корабель може стрибати від хорди до хорди, використовуючи власні хвильові генератори.
6. Практичні наслідки для космонавтики
Паливо не потрібне у класичному сенсі: енергія береться з самого континууму, шляхом резонансного збурення.
Тривалість польоту залежить не від запасів енергії, а від точності побудови хвильових коридорів.
Обмеження: надто сильні деформації можуть розірвати просторову тканину й створити зони неконтрольованих хвиль (космічні «бурі»).
7. Образ космічної подорожі у Боксології
Подорожі стають схожими не на польоти через пустоту, а на кероване серфінгування по хвилях Всесвіту.
Космічний корабель — не «ракета», а музичний інструмент, який налаштовує простір на потрібний резонанс.
Маршрут — це послідовність акордів-хорд, які ведуть від зорі до зорі.
Людство перетворюється на гравців на струнах простору, здатних відчувати його пружність і направляти свій рух.