Алхімічне золото сучасного капіталізму

 Структура глобального боргу та феномен “алхімічного золота” у контексті

колоніальності і самоколоніальності

1. Загальна структура “алхімічного золота” (глобального боргу) — ~300 трлн доларів
США
Борг США — близько 35 трлн доларів (приблизно 12% від глобального боргу).
З них 70% — це внутрішній борг США, тобто США “боргують самі собі” через казначейські
облігації, пенсійні фонди, Федрезерв тощо.
30% — зовнішній глобальний борг, який слугує інструментом для забезпечення глобального
обміну і фінансової ліквідності.
2. Чому внутрішній борг США “має фізичного боржника”?
Внутрішній борг США оформлений через казначейські цінні папери, які перебувають у власності
приватних інвесторів, фінансових інституцій, страхових фондів, федеральних та місцевих урядів.
Цей механізм фактично забезпечує внутрішній перерозподіл капіталу, формує “забезпечення”
для економіки і підтримує довіру до долара як світової резервної валюти.
Тобто “фізичний боржник” — це, з одного боку, держава США, а з іншого — юридичні й фізичні
особи, які тримають цінні папери, що створюють внутрішній фінансовий цикл.
3. Колоніальні країни як посередники
В колоніальних та самоколоніальних країнах основними “боржниками” і власниками капіталу є
не безпосередньо підприємці, фермери чи звичайні люди, а уряд, банки, великі інфраструктурні
оператори (залізниці, енергетика).
Власники малого бізнесу або звичайні люди обмежені в доступі до “обігового капіталу”
алхімічного золота через законодавчі, бюрократичні, кредитні та земельні обмеження.
4. Реальні проблеми і механізми колоніальності:
Цінні папери на нерухомість або активи фактично неможливо легально виписати і звернути в
ліквідний капітал, особливо на “сірих” ринках.
Влада може ліквідувати об’єкти нерухомості (наприклад, гаражі) без компенсації, що знецінює
приватні інвестиції.
Земля надається лише в оренду, що не дає довгострокових гарантій для підприємництва.
Витрати на підключення до інфраструктури (електрика, вода) є високими, а відсутність
довгострокових договорів — ризикованими для бізнесу.
Таким чином, підприємці фактично “згорають” при втраті договорів та обмеженнях, а не мають
гарантованого доступу до капіталу.
5. Самоколоніальність — внутрішній паразитизм
Зміна класичної колоніальності на самоколоніальність — це стан, коли місцева влада і еліти
повторюють зовнішні колоніальні моделі контролю ресурсів і капіталу.
Внаслідок цього люди пристосувалися до “крадіжок” і спалювання внутрішніх цінних паперів
“алхімічного золота”, породжуючи сірі і чорні ринки, що посилюють несправедливість і
нестабільність.
В таких умовах інструменти і технології управління “алхімічним золотом” не працюють, а
справжній потенціал капіталу не реалізується.
6. Висновки і шляхи вирішення
Для подолання цієї дисбалансної системи необхідне створення прозорих, справедливих
інституцій і нормативів, які дозволять всім верствам населення отримати рівний доступ до
обігового капіталу.
Впровадження міжнародних стандартів (FIDIC, ISO), незалежних аудиторів і прозорого фінансового
оператора — перший крок на цьому шляху.
Локальні проекти, як «Триріччя» та «Будакська резиденція», можуть стати моделлю такої
справедливої системи управління, яка розблокує потенціал “алхімічного золота” для розвитку
регіону.