Боксологія. Передмова.

 Передмова. Боксологія як нова парадигма

У XVIII столітті математика зробила великий крок до «спрощення»: дроби і нескінченні обчислення були відсунуті на другий план, а розвиток арифметики орієнтувався на зручність і практичність. Це привело до створення лінійної числової системи, яка поступово переросла в кібернетику й обчислювальну техніку XX століття. Символічним підсумком цієї традиції став комп’ютерний код, заснований на двох або трьох позиціях, який дозволив виконувати надшвидкі операції з інформацією. Проте таке «спрощення» виявило і свою межу. Алгоритмічні системи не працюють із простором напряму, вони оперують дискретними символами. Це означає, що під час складних моделей накопичуються похибки, а при описі хаотичних і багатотільних процесів ми впираємось у стелю пізнання. Проблема трьох тіл, невирішеність універсальної теорії алгоритмів, труднощі у точному передбаченні реальних потоків — усе це є наслідком абстрактного розриву між арифметикою і
геометрією.
Боксологія пропонує новий напрям. Її вихідна теза звучить як: «все в світі шари». У будь-якому явищі чи об’єкті можна побачити замкнуту форму, оболонку, багатовимірну сферу. Але справжня точність пізнання народжується не з пошуку помилок усередині абстрактної арифметики чи ментальної геометрії. Годі намагатися виправити дискретну систему «зсередини» — її обмеження структурні.
Завдання полягає в іншому: якнайшвидше знайти межі локальних вимірів, щоб на їх основі побудувати нову аналітичну форму простору.
Саме тут на допомогу приходять ідеї топології. Доведення гіпотези Пуанкаре Григорієм Перельманом стало проривом у розумінні структури простору. Він показав, що будь-який тривимірний замкнутий простір без дірок є топологічною сферою, а метод Річчі-потоку дозволяє «розгладити» складні многовиди до простих форм. Це підтвердило фундаментальний принцип: навіть у багатовимірному хаосі універсальною основою є сфера.
Боксологія розвиває цей підхід далі: замість ілюзорного спрощення арифметики вона прагне аналітично сумістити кривий простір і реальні потоки з новою системою координат та метричними даними реального простору. У цьому — вихід із глухого кута сучасної науки.
Таким чином, ми стоїмо на межі нової парадигми. Арифметика й алгоритми дали швидкість, але обмежили точність. Топологія й доведення Перельмана вказали шлях до повернення просторової цілісності. А Боксологія формулює наступний крок: створення нової аналітичної системи, що поєднає арифметику, геометрію і фізику в єдине поле знання. Лише тоді ми зможемо рухатися далі — до розуміння взаємодії багатьох тіл, до алгоритмів без накопичення похибок, до опису реальності не як
набору чисел, а як гармонійної системи шарів і потоків, з яких складається Всесвіт.