Зима в швейцарських Альпах видалася надзвичайно сніжною. На гірськолижному курорті Ароза, серед заможних туристів, зібралися чотири не зовсім типові гості: журналіст-розслідувач Влад Сидоренко, філософ-інтелектуал Сергій Дацюк, депутат-реформатор Марко Заблоцький та Олексій Громов, який представлявся усім як політтехнолог але насправді - вже давно був самостійним гравцем в велику політику. У розкішному готелі з великими панорамними вікнами, що відкривали вид на засніжені вершини, вони сиділи за столом біля каміна, пили глінтвейн і розмовляли про Україну.
— Влад, твої розслідування знову на слуху, — почав Дацюк, уважно дивлячись на журналіста. — Розкажи, як ти дійшов до висновку, що на Україну напали не тільки російські військові, а й фінансові хижаки?
Сидоренко гірко усміхнувся.
— Це почалося ще у 2022 році, — почав він. — Коли країна зіткнулася з російською агресією, ми всі були зосереджені на війні. Але в той час, коли солдати захищали нашу землю, фінансові структури — і наші, і закордонні — почали свою гру. Податкова система перетворилася на знаряддя злочинної діяльності, керованої, за моїми даними, Давидом Арахамією і Данилом Гетманцевим. Це угрупування контролювало акцизну мафію, підроблені сигарети, алкоголь, а також ключові фінансові потоки через державну програму “Дія”.
— Ти вважаєш, що ця “фінансова агресія” навіть небезпечніша за військову? — запитав Заблоцький, стискаючи чашку з глінтвейном.
— Небезпечна тим, що вона підриває основи державності, — твердо відповів Влад. — Люди живуть на 5000 гривень на місяць, поки чиновники й податківці стають мільйонерами, не працюючи жодного дня в реальній економіці. І замість того, щоб фінансувати армію, медицину чи освіту, вони грабують бюджет через тіньові схеми.
Дацюк задумливо дивився у вогонь.
— Це глибокий філософський виклик, — сказав він. — Україна, яка бореться за свободу й справедливість, одночасно стає жертвою власної внутрішньої корупції. Як можна перемогти зовнішнього ворога, коли зсередини тебе роз’їдають паразити?
— Але що робити? — перебив його Заблоцький. — Як нам діяти, щоб виправити цю ситуацію? Влад, ти маєш план?
Сидоренко на хвилину задумався.
— Перш за все, потрібно викрити всю схему. Я працюю над матеріалом, який має стати справжнім вибухом. У ньому я детально описую зв'язки між податковими чиновниками, депутатами і кримінальними угрупованнями. Це має викликати суспільний резонанс.
— А потім? — уточнив Дацюк. — Чи вистачить лише розголосу?
— Ні, — визнав журналіст. — Але розголос — це перший крок. Наступний — це політична воля. Ми маємо знайти людей, які готові ризикувати всім заради змін. Заблоцький, ти ж один із таких?
Депутат усміхнувся, але його очі залишалися серйозними.
— Так, але боротьба з цією системою — це як війна. Вона довга й виснажлива. І ми ризикуємо втратити все.
— Ми вже втрачаємо, — твердо сказав Дацюк. — Якщо нічого не робити, ми програємо і зовнішню, і внутрішню агресію. Україна не витримає подвійного навантаження.
За вікном м’яко падав сніг, закриваючи сіре небо. Але в кімнаті біля каміна розмова не вщухала. Вони знали, що ця зустріч — лише початок великого шляху. Шляху, на якому їм доведеться боротися не лише з ворогами, але й із системою, яка стала ворогом зсередини.
-----
Журналіст Влад Сидоренко знову роздумував над тим, як поєднати викриття з корупційних схем із надією на відновлення України. Його зустріч у Швейцарії з філософом Олександром Дацюком і депутатом Марком Заблоцьким стала справжнім каталізатором нових ідей. Зима принесла холод, але також і ясність думки: вони знали, що фінансова мафія, яка знищувала економіку України, повинна бути викрита і знешкоджена.
Дацюк, глибоко замислений, поділився своїм баченням: "Ми маємо бути не лише свідками, а й активними учасниками змін. Нас не запросили в Давос, і це навіть краще. Ми покажемо їм, що Україна — це не лише країна війни, але й країна справжньої боротьби за справедливість."
Ідея виникла несподівано, але швидко перетворилася на план. Сидоренко, Дацюк і Заблоцький згадали, як вони тренувалися у гірськолижному батальйоні "Едельвейс", що базується в Карпатах. Відточені навички зимового виживання і гірського пересування стали в пригоді. Вони вирішили дістатися Давоса пішки, без жодних офіційних запрошень чи підтримки, аби показати світові, що українці здатні діяти самостійно навіть у найскладніших умовах.
"Давос — це символ системи, яка нам заважає. Ми не будемо чекати дозволу, щоб змінити цю систему," — промовив Заблоцький, перевіряючи спорядження.
Вони придбали все необхідне для зимового походу: намети, альпіністське спорядження, теплий одяг і провіант. Готуючись до подорожі, хлопці обговорювала, як саме донести правду про фінансову мафію і акцизні схеми, що роз'їдали країну зсередини. Сидоренко зазначив, що головне — зробити це так, аби світ не міг відвернутися.
Їхній шлях переходу через Альпи був важким, але вони йшли вперед, підтримуючи один одного. Цей похід символізував боротьбу не лише з фізичними труднощами, а й із системою, яка перешкоджала розвитку України. Гірські вершини нагадували їм про Карпати, де вони колись проходили навчання. Кожен крок ставав нагадуванням про силу духу і незламність українців.
Коли вони нарешті дісталися Давоса, то не пішли на конференцію через головний вхід. Натомість вони встановили свій табір на пагорбі, звідки було видно всі основні події. Їхній акт привернув увагу медіа, які почали цікавитися, хто ці четверо людей, які ризикнули прийти сюди самостійно. Сидоренко виступив перед камерами: "Ми тут, щоб сказати правду. Україна не дозволить фінансовій мафії диктувати свої умови. Ми боремось не лише за нашу країну, але й за те, щоб у світі запанували чесність і справедливість."
Цей виступ став початком нової хвилі викриттів, яка змінила ставлення до України на міжнародній арені. Сидоренко, Дацюк і Заблоцький довели, що навіть троє людей з ясною метою можуть стати символом змін, якщо вони готові діяти без страху.
Dr.Chaos
Next https://vfranc.blogspot.com/2025/01/lamborghini.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий