Прощаю мріям...

 

Лист прощання

Антін Мустафа був французом арабського походження, який завжди вірив у чесність і справедливість. Але саме ці чесноти одного дня стали основою його найбільшого випробування.

У своїй маленькій квартирі в передмісті Києва він сидів перед комп’ютером і набрав листа, який планував відправити своєму адвокатові та кільком друзям:

"Дякую за час, який ви провели зі мною. Я пішов до імміграційної служби, але вони відмовилися надати всі документи, які я надав (хоча минулого тижня вони саме про це мене просили!!). Можливо, вони очікували фінансової мотивації?? Я маю виїхати з України 13 вересня, бо після цього я буду порушником."

Антін перечитав написане. Слова звучали чесно, але їхній підтекст рвав душу. Він був впевнений, що система грала проти нього. Його голос у суспільстві не мав ваги, його документи втрачалися в бюрократичному хаосі, а натяки на хабарі лише зміцнювали його сумніви. Його фактично виганяли з України, а  невеликому селі на Півдні Франції - всі сусіди вважали його революціонером, що для спокійного життя провінції вважалося чимось сходим на вуличний бандитизм великого міста, а тепер ще й насильником над хворою українською жінкою.  

Початок випробувань

Його персональна драматична історія почалася у 2016 році, коли він закохався в українку Ольгу. Вони одружилися, планували спільне життя в Україні, але незабаром усе змінилося. У 2018 році Ольга попросила переїхати до Франції, і він підтримав її. Вона стверджувала, що її життя було під загрозою через її роботу в алкогольній промисловості в Україні.

Антон організував усе: візу, документи, житло. У 2019 році вона нарешті приїхала. Але вже через рік усе пішло шкереберть. Відносини зіпсувалися, а в березні 2020 року у неї виявили рак. Попри вже натягнуті стосунки, Антон взяв на себе весь догляд: супроводжував її на медичні прийоми, допомагав з лікуванням, забезпечував підтримку. Він не міг дозволити собі кинути її в такий момент.

Майдан і допомога Україні

У 2014 році Антін вперше відвідав Україну, де став свідком подій Майдану. Його вразили світлі наміри людей, які боролися за свободу та гідність. Ця подія залишила глибокий слід у його серці. Коли в 2022 році почалася велика війна, він не міг залишатися осторонь. Антін організував цілий волонтерський рух у Франції, збираючи продукти, медикаменти та одяг для українців. Він особисто супроводжував фури гуманітарної допомоги, які переправляли необхідні речі до найгарячіших точок. Ця діяльність наповнювала його життя сенсом, але й вимагала неймовірних зусиль.

Зрада

Коли лікування завершилося, Ольга почала віддалятися. У 2022 році вона попросила привести до Франції свою кузину, яка втекла від війни разом із маленькою дочкою. Антін допоміг. Але після цього Ольга стала майже чужою. Вона почала уникати його, скаржилася на відсутність вигод, які могли б отримати біженці. Коли він пояснив, що вона не має права на них, конфлікт досяг піку. Ольга переїхала до кузини і викликала поліцію, звинувативши Антона в тому, що він її вигнав.

Через кілька днів вона повернулася за його відсутності й забрала всі речі, включно з документами. Згодом через подругу в Україні вона передала, що в разі, якщо він з’явиться на українському кордоні, його заарештують за звинуваченням у домашньому насильстві.

Боротьба

Антон подав на розлучення в травні 2023 року. Коли в серпні 2023 року він отримав остаточне рішення суду, здавалося, що найгірше позаду. Але минулого місяця йому прийшов документ, який перевернув його життя. Ольга подала позов у французький суд, вимагаючи компенсації за втрату роботи та аліменти. Вона стверджувала, що Антон був жорстоким, кинув її через хворобу і повністю зруйнував її життя.

"Вона працює в Україні, живе в Ірпені, але їздить до Франції, щоб отримати пільги та лікування. Вона знищила мене морально і фінансово. Я не знаю, що робити далі," — завершив Антон свій лист.

Висновок

Історія Антіна — це історія людини, яка опинилася в полоні міжособистісних і культурних конфліктів. Його життя стало жертвою маніпуляцій, бюрократії та недосконалості системи. Але, попри все, Антін залишався вірним своїм принципам і шукав відповіді на запитання: чи можна знайти справедливість у світі, де мораль і закон часто розходяться?