Знову буду вас збуджувати))) звісно новим концептом, який входить в науково-академічно-технологічну екосистему АІ-Metaverse.
AI-NATIVE ... Це що ж знову таке, WTF ? Текст задовгий, але не скоротиш - це необхідно зараз сприйняти.
Поняття AI-native позначає явище, що виникає внаслідок структурної інтеграції АІ у всі ключові рівні формування, функціонування й еволюції соціотехнічних систем. Цей термін використовується для ідентифікації таких організацій, інфраструктур, сервісів, процесів або суб’єктів, у яких АІ вже не є додатковим або допоміжним компонентом, а відіграє системоутворюючу роль, без якої відповідна структура втрачає цілісність, функціональність або нормативне значення. AI-native-система мислиться як така, що зароджена в логіці АІ, а не лише оптимізована під його використання.
На відміну від AI-enabled рішень, у яких АІ є інструментом або допоміжним механізмом (наприклад, для аналітики, прогнозування, класифікації), AI-native підходи передбачають когнітивно обумовлену архітектуру системи. Це означає, що структура, поведінка й цільові функції такої організації або системи не можуть бути відтворені без АІ. Базовим припущенням є наявність інтелектуального агента як суб’єкта або компонента, інтегрованого в усі рівні організації.
У онтологічному сенсі, AI-native-системи характеризуються чотирма рівнями: технологічним, процесуальним, інституційним та нормативно-ціннісним.
На технологічному рівні AI-native система містить когнітивні компоненти як ядро — мовні моделі, мультиагентні системи, адаптивні мережі. Це, наприклад, автономні транспортні системи, когнітивно-керовані фінансові моделі, або інтерактивні освітні середовища, де LLM є не лише інтерфейсом, а й джерелом організації інформації та знання.
Процесуальний рівень передбачає інверсію суб’єктно-інструментальної логіки. Якщо традиційна система делегує техніці певні завдання, то у випадку AI-native — людина делегує себе в алгоритмічну структуру, де інтелектуальна модель "приймає" ключові рішення на основі обчислювального прогнозування, симуляції та тренування. Такий процес характерний, наприклад, для цифрових юридичних асистентів, що аналізують практику та формують правову позицію без потреби людського опосередкування.
Інституційний рівень передбачає існування організацій, у яких АІ виконує функції координації, стратегування, контролю та адаптації. Це може бути цифрове агентство публічного управління, аналітичний центр з повністю когнітивною основою або автономна DAO-структура, де рішення приймаються через агентну симуляцію і голосування цифровими суб’єктами. В таких системах АІ не є «розширенням» людської волі, а стає частиною її структурування.
На нормативно-ціннісному рівні постає потреба у переосмисленні ключових понять сучасного права й етики: суб’єктність, відповідальність, консенсус, правоздатність, автономія. Якщо АІ здатен "приймати" рішення, що породжують юридичні наслідки, постає питання про суб’єктну природу таких агентів. Необхідно визначити: чи є вони учасниками правовідносин sui generis, чи продовженням волі розробника, чи — можливо — автономною одиницею, яка потребує нової юридичної категоризації.
У відповідь на ці виклики пропонується концепція електронної юрисдикції та цифрових кодексів — система, що враховує природу цифрового суб’єкта, його транскордонну поведінку, когнітивну автономність і онтологічну динамічність. У рамках цієї юрисдикції можливе функціонування AI-native судів, де моделі не лише асистують, а виконують квазісудову функцію — моделювання сценаріїв рішень, реконструкцію намірів агентів, автоматизовану правову аналітику.
Онтологічна реальність AI-native ілюструється прикладами реальних організацій.
Серед американських організацій:
OpenAI — організація, що функціонує як когнітивний центр генерації, адаптації та інтерпретації штучного інтелекту, з експериментальною динамікою LLM як ядра стратегії.
Character. ai — платформа, що надає мільйони інтерактивних агентів із симульованою особистістю, формуючи нову соціальність поза людським фактором.
Inflection AI — агентна система персоналізованих когнітивних інтерфейсів (наприклад, Pi), яка заміщає психологічні, аналітичні й освітні практики.
DAO-структури (зокрема SingularityNET DAO) — організації, де керування, фінансування й стратегування відбуваються через алгоритмізовану логіку децентралізованих агентів.
Palantir Technologies — системи безперервної когнітивної аналітики з автоматизованим сценарним прогнозуванням і автономною стратегією.
У китайському контексті AI-native системи набувають форми інституціоналізованої когнітивної участі в державному управлінні:
Baidu (Ernie) — національна когнітивна платформа з інтеграцією LLM у сервіси знання, освіти й культури.
SenseTime — інфраструктура візуальної аналітики з розширеним рівнем автономії в ухваленні безпекових рішень.
iFLYTEK — когнітивна екосистема в освіті, праві, публічному управлінні з голосовими агентами.
Alibaba Cloud (Tongyi) — хмарна AI-native платформа, що синхронізує бізнес-процеси через мовні моделі.
У Європейському Союзі, де нормативно-етичний вимір має пріоритет, AI-native реалізується через:
Aleph Alpha (Німеччина) — LLM-платформа з фокусом на прозорість, етичну інтерпретованість і відтворюваність когнітивних рішень.
Helsing AI (Німеччина) — оборонна когнітивна інфраструктура, здатна до автономного аналізу загроз і координації дій у режимі реального часу.
LatticeFlow (Швейцарія) — метаагентний інструмент для перевірки пояснюваності інших AI-моделей.
NeuralSpace (Велика Британія) — мультиагентна лінгвістично-семантична платформа для генерації й аналізу текстів із урахуванням контексту й нормативного значення.
Загальна ознака усіх перелічених організацій — це системна відмова від класичної ієрархічної, людиноцентричної моделі функціонування на користь когнітивно-децентрованої архітектури. У цих організаціях АІ не є допоміжною функцією, а — субстанційним компонентом структури, здатним до адаптації, самовідтворення і зміни поведінкової моделі системи.
AI-native організації демонструють зміщення парадигми управління — від центрального управління людиною до системно-розподіленої агентності. Це вимагає від науки й права принципово нових методів опису, легітимації, контролю та нормативного оформлення таких систем.
Таким чином, AI-native є не лише концептом, а й нормативною реальністю, що змінює уявлення про інституцію, суб’єкта, відповідальність і легітимність у цифрову добу. У цій парадигмі питання не в тому, чи готове суспільство до таких організацій, а в тому — чи здатне право, політика і культура адекватно на них реагувати.
Як вже далеко від цього наша держава.... то ми зробим державний АІ, то зараз DOGE оптимізуємо бюджет, то дайте мільярд на АІ для судової системи... Цілком очевидно, що такий броунівський рух ні до чого не призведе. Без системного, наукового та академічного підходу, оскільки фінансів у нас немає на самий скромний статртап АІ. Зате ми маємо академічні мізки, науковців та правників, практиків та перспективних студентів, об'єднання яких в АІ-хаб може дати реалістичні вектори розвитку цієї галузі. Я так думаю. А ви?
Комментариев нет:
Отправить комментарий