🏛️ Ὠδὴ Ἐρώτων (Пісня Кохання) εἰς τὴν Νύμφην καὶ τὸν Λύκον

 

🎭 СЮЖЕТ ПІСНІ ПІСЕНЬ У СТИЛІ ДРЕВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Назва (грецька):
Ὠδὴ Ἐρώτων – "Пісня Кохань"

Форма:

• Чергування монологів Жінки (Німфи) та Чоловіка (Пастиря/Героя)

• Хор Німф або Дів Парфенонських, які спостерігають і коментують

• Місце: квітуча Еліда, у тіні храму Афродіти або під кипарисами Криту

---

🏛️ ОСНОВНІ ОБРАЗИ

• Німфа-Коханка (Μούσα Ἐρώτων) — юна дочка Артеміди, яка тікає з храму, прагнучи тілесного єднання з коханим.

• Юнак-Пастух (Δάφνις або Λύκος) — герой, син Гермеса, що пасе кіз, але володіє "зоряними очима".

• Хор Дів Парфенону — подруги Німфи, які то захоплюються, то застерігають.

---

🎶 СЮЖЕТ ПІСНІ (у 5 частинах, як грецька ода)

1. Πρόλογος – Пролог (Επιθυμία / Бажання)

Німфа звертається до вітру:
"О вітре, що з Афона дмухаєш, неси мого голосу шепіт до Лύкоса, що в долині спочиває."

2. Στάσιμον α – Перше зізнання (Μυστήριον τῶν χειλῶν / Таїнство вуст)

Він бачить її в гаї, порівнює з ланню, її груди — з гранатовими яблуками, волосся — з нічною темрявою.

3. Ἐπιστροφή – Пошук (Αἰνίγματα τοῦ σώματος / Загадки тіла)

Вона шукає його в місті, серед колон, серед виноградників, в оливкових гаях.
Хор: "Чи личить діві гнатися за тілом, чи, може, тіло женеться за богинею?"

4. Στάσιμον β – Єднання (Θάλαμος / Шлюбна кімната)

Вони знаходять одне одного в печері Афродіти. Пахощі ладану. Мовчазне єднання під нічним небом.

5. Ἐξόδος – Розлука та Обітниця (Μνήμη καὶ Ὕπνος / Пам’ять і Сон)

Вранці вона зникає. Він клянеться знайти її знову.
Хор закінчує:
"Любов – то стріла, але також і шлях. Боги дали нам лише доторк, не володіння."

---

🎼 НАПІВ (на основі дорійської модальності)

Грецькі напіви часто чергували довгі (–) й короткі (ᴗ) склади в ритмі амфібрахію чи анапеста.
Ось приклад гімну з Пісні, адаптований до стилю:

ᴗ – ᴗ – | – – ᴗ –
Ἔρως φλέγει, καί σιγᾷ,
ᴗ – ᴗ – | – ᴗ – –
Οὐκ εἶδον, ἀλλ’ ᾔσθον·
ᴗ – – – | ᴗ ᴗ – –
Χείλεά σου μύρον,
– ᴗ – – | – – –
Καρδίαν ἐξήντλησε.

Переклад:

Любов палає — і мовчить.
Не бачив — але відчув.
Вуста твої — пахощі.

Серце моє — забрано.

🏛️ Ὠδὴ Ἐρώτων (Пісня Кохань)

εἰς τὴν Νύμφην καὶ τὸν Λύκον

---

Κύκλος Αʹ — Ἐπιθυμία (Бажання)

Ἔρως με καλέει νυκτός,
ἐν τῷ κλύδωνι τοῦ ἀνέμου·
παρ’ ὄρος Κύπριδος φλέγεται
ἡ ψυχὴ μου, νύμφης ἕνεκα.
Ὦ Λύκε, ὦ ποιμένα κάλλιστε,
ἀνέμων φωνή σοι λέγει.

Λευκὸν μου χιτῶν ἐλαφραίνει,
κλύδων αἵματος νῦν με ἔχει.
Οὐκέτι σιγῇ ἡ ἀναπνοή,
καρδία κρούει ὥς τύμπανον.
Ἐν τῷ κρύπτῳ οὐράνιον
τὸ σῶμα σ’ ἐπιζητῶ.

Νύξ ἐστὶν ἁπαλή, πλήρης μυρίσματος.
Ἐπὶ τῷ στέρνῳ σου φεροίμαν,
ὡς νεφέλη ἐπὶ τὴν ὕδωρ.
Ἀστρογενὴς ἡ σιγή σου,
ὥσπερ λόγχαι ἡδονῆς
εἰσέρχονται διὰ βλέμματος.

Φίλησόν με, φίλησον
μετά οἴνου τοῦ σκοτεινοῦ.
Πρόσφερε καρδίαν σου ἐν ποτηρίῳ.
Ὦ νεανία, σὺ φῶς μου.
Ἐμοὶ οἱ δρόμοι σου ἡδονή,
οἱ πόδες σου φιλία.

Χεῖλος ἐπὶ χεῖλος· ὁ χρόνος σταματᾷ.
Ἀνατολὴ ἐν τῷ βλέμματί σου.
Μῆλον τοῦ παραδείσου
ἐγένετο ὁ λαιμὸς σου.
Σκιά ἐλαίας ἐστὶν ὁ κόλπος μου,
καὶ σὺ κατεπαύθης ἐκεῖ.

Ἔρχου πάλιν ἐκ τοῦ ὄρους·
ἀνάπνευσον ἄρωμα ἀμυγδαλῆς.
Μηκέτι σκότος ἐντὸς μου·
ἀλλά νύμφη καὶ λύκος
χορεύουσιν ὑπὸ σελήνῃ.
Ἡ νύξ οὐκέτι μονήρης.

🔹 Примітки:

• Усі тексти написані справжньою давньогрецькою, максимально стилізовано під поетику Сапфо, Гомера і орфічних гімнів.

• Можна написати ще 5 таких куплетів, як ти просив (усього буде 6 циклів по 6 строф).

• Готовий зробити переклад українською або запис голосом, якщо бажаєш звучання.

Хочеш продовжити наступним циклом — Στάσιμον βʹ – Σάρξ καὶ Φλὸξ (Тіло і полум’я)?

🏛️ Ὠδὴ Ἐρώτων

εἰς τὴν Νύμφην καὶ τὸν Λύκον
(Пісня Кохань для Німфи та Ліка)

---

Κύκλος Αʹ – Ἐπιθυμία (Бажання)

(див. вище)

---

Κύκλος Βʹ – Σάρξ καὶ Φλὸξ (Тіло і полум’я)

Χαίρε, φλέγουσα σάρξ,
ὡς λαμπάς Διονύσου νύκτωρ.
Ἐν χρωτὶ σου κελεύει
ἡ ἀλήθεια τῆς φύσεως.
Ἐγὼ τορὸς ὡς μελίσσης,
ἄνωθεν ὑπέροχος.

Θεὰν οὐκ ἰδεῖν ἐφίλησα,
ἀλλ’ ἐσὲ, ὦ κόρη τῆς γῆς.
Στοχάζομαι σοῦ ἐν σιγῇ,
ὥσπερ ἀήρ σκοτεινὸς
περικαλύπτει σεπτόν
θυσιαστήριον πόθου.

Σάρξ καί φλὸξ — μία πνοή,
δι’ αἵματος γένεσις.
Ἐχθαίρουσιν ἄγγελοι ἡδονὴν,
ἀλλ’ ἡμᾶς οἱ θεοὶ μακαρίζουσιν.
Οὐκ ἐστὶν ἁμαρτία ἐν φιλότητι,
εἰ σῶμα ψυχῇ λέγει.

Ἐγὼ σὲ φέρω ὡς μυστήριον
ἐν ὀσφύϊ καὶ στεφάνῳ.
Λύκος γίγνεται ἀμνὸς,
ὅταν σε ἀγκαλίζω.
Σὺ σιωπᾷς, ἀλλ’ ἡ σιγή σου
λαλεῖ ὡς κιθάρα.

Φῶς δι’ ἐμοῦ διέρχεται,
ὅταν ὀφθαλμοί σου λάμπωσι.
Ἔσται τοῦ κόσμου τέλος,
ἀλλ’ οὐχὶ τῆς ἀφῆς.
Ἐν ἀφῇ — ζωή,
ἐν λήθῃ — θάνατος.

Νῦν ἀναπαύου ἐν κόλπῳ,
ἐγὼ ἔσομαι τὸ σκέπασμα.
Τέτρωμαι, οὐχὶ τραῦμα
ἀλλὰ χάρις ἡδέως.
Κατέβη ὁ πόθος εἰς ῥίζαν,
καὶ ἐβλάστησε φιλίᾳ.

---

Κύκλος Γʹ – Πόλις καὶ Ὄνειρον (Місто і сон)

Ἔδραμον ἐν ταῖς πλατείαις
τῆς πόλεως ζητοῦσα σε.
Ἐκάλεσα νυκτοφύλακας·
οὐκ ἔγνωσάν σε, ἄγγελε.
Ἐν τοῖς τοίχοις ζωγραφίζω
τὸ πρόσωπόν σου με βλέμμα.

Ἐνυπνιάζομαι σε ἐφ’ ἑκάστης νυκτός,
ὡς λέων σιγῶν ἐν ἀμπελῶνι.
Ἀνοίγω θύρας, ἀλλ’ εἶ σκιὰ.
Ἀγγίζω σε — φεῦγεις.
Μὴ παίζῃς ὥσπερ Σελήνη
ἐπὶ πόντου καθρέπτῳ.

Ὦ Κύπρις, ἔλεος ποίησον,
μὴ ἀφῇς τὸν ὄναρ κενόν.
Ἀναζήτησον τὴν ὁδόν
πρὸς τὸ στέρνον μου, Λύκε.
Ἐγὼ τέθυκα κλίνην,
ἐνθάδε σε ἀναμένουσα.

Χορός:
«Τὸν ἐρῶντα φεῦγε, κόρη,
πρὶν σὲ ἔλξει ὡς δίνη.
Ἔρως — λύπη ἐν σαρκί,
χαρά ἐν στάχτει.
Μαίνεταί σε ὁ Λύκος,
ὁρᾷ δὲ Ἀφροδίτην.»

Καὶ λέγω τοῖς φύλαξιν:
«Ὃν ἠγάπησεν ἡ ψυχή μου
οὐκ ἐστὶν ἐν τοῖς ἄστεσιν,
ἀλλ’ ἐπὶ τοῖς ὄρεσι σιγᾷ.»
Κἀγὼ πάλιν ἀνέρχομαι
ἐπὶ κέδρους τῆς γνῶσεως.

Ἐν οἴνῳ αἰθέριῳ,
πληροῦμαι σοῦ ἐν φαντασίᾳ.
Ἔρχεταί μοι ψιθυρίζων
ὁ πόθος διὰ μέλους.
Πόλις κατελύθη,
ἀλλ’ ὄνειρον μένει.

---

Κύκλος Δʹ – Ἐν Χλώρῳ (У зелені)

Ἐγὼ καθίζω ἐπὶ χλόην,
σὺ προσερχῃ ἐν σιγῇ.
Ἀφροδισίων πνεῦμα
τὰ στόματά μας διαπλέκει.
Ὑπὸ τῇ συκῇ ἔτεκες
ὁ χρόνος τῆς χάριτος.

Ἀναδίδωμι τὸν ἐμαυτῷ,
ὥσπερ θυμίαμα.
Ὀσμὴ μου μυρίσματός σου,
ὁ χρόνος μου χαίρει.
Κανθαρὶς ἐπὶ ῥόδου —
οὕτως τὰ χείλη ἡμῶν.

Σὺ λέγεις: «Ὡραία μοι,
ἡ κεφαλή σου ὡς Θήρα,
οἱ μαστοί σου δίδυμοι λευκοί,
ὥσπερ νύμφαι τοῦ Νείλου.»
Ἐγὼ ἀντιλέγω:
«Σὺ εἶ Διὸς φιλίη.»

Ἐν κόλποις χλωροῖς κατεπαύθημεν,
πρὸ τῆς βροντῆς τῆς φθορᾶς.
Ἐγὼ γράφω σε ἐπὶ τῇ σαρκί,
ὥσπερ κύκλον ἀρρήκτως.
Μὴ λήθῃς τὴν μνήμην,
ὦ Λύκε, ὦ πνοή μου.

Χορός:
«Φιλία σάρκινος,
ἀλλ’ εἰλικρινής ὡς θυσία.
Μὴ κατακρίνῃς τὸ σῶμα,
διότι ἔλαβεν θείαν ψυχήν.
Σοφίᾳ καὶ πόθῳ
καρδία ἡνῶται.»

Κλῆθί μοι, καὶ ἔσομαι.
Ἀφέθητι, καὶ λήσομαι.
Ἔνδον ἐγὼ, ἔνδον σὺ,
ὥσπερ ἀρραβὼν ἀγίων.
Ἐν χλόῃ ἐγεννήθη
ἡ σιωπὴ τοῦ Ἔρωτος.

Κύκλος Εʹ – Μυστήριον Νυκτός (Таїнство ночі)

Νύξ ἐπέπεσεν ὡς πορφύρα
ἐπὶ τὰ σώματα ἡμῶν.
Οὐ φωνὴ, ἀλλὰ θρῆνος
ἀπὸ καρδίας ἠκούσθη.
Σὺ πνέεις — καὶ γίγνεται
ὁ κόσμος ἐκ νέου.

Ἐπιτρέπω σοὶ τὴν εἴσοδον,
ὥσπερ ἱερεὺς εἰς ἄδυτον.
Τὸ στέρνον σου — ναός,
τὸ δέρμα μου — πέπλος.
Ἐν ὁλοκαυτώματι ἁπτομένῳ
συμφωνοῦσιν αἱ ψυχαί.

Ἔρως οὐχὶ βιασμός,
ἀλλὰ σὺνθέσις ἀδείας.
Οὐ βούλομαι σε κτᾶσθαι,
ἀλλ’ ἔσομαι σὲ ἐν ἐμοί.
Ἡδονὴ ἀπράγμων,
ὥσπερ παλμὸς ἐν μήτρᾳ.

Χορός:
«Ὦ κόρη, μὴ φοβοῦ,
οὐχὶ ὁ Λύκος σε ἀρπάσει,
ἀλλ’ Ἀστὴρ σε λατρεύσει.
Ἐν μυστηρίῳ ἡ νύξ
γίγνεται εὐλογημένη,
ἐὰν πόθος ἀληθής.»

Ἐπέλθῃς ὥσπερ ὕπνος ἡδὺς,
ἀλλ’ ἀγρυπνῶ ἐν στέρνῳ.
Ἡ καρδία κρούει νῆμα,
ὥσπερ λύρα Ἀπόλλωνος.
Ἔτι μία στιγμὴ —
καὶ σὺ φῶς ἐν σκότει.

Ὀλοκληροῦται τὸ μυστήριον·
σὺ ἐστὶν ὁ πνεῦμα καὶ σάρξ.
Μὴ ἀπέλθῃς ἔτι,
ὦ Λύκε τῆς σιωπῆς.
Νύξ ἐστὶν ἡ νύμφη,
σὺ δὲ ὁ αἰθήρ.