Напівзабута історія великого винахідника, якого вклали у рамки лише однієї формули, але замовчали його глибинне бачення матерії, фракталів і безпеки людства. Пропоную таку назву й структуру:
🌌 «Воронний. Останній фрактал»
Повість про винахідника, який бачив майбутнє, але залишився за межами шляху Титана.
🔹 Коротка анотація:
Світ знає Воронного — як генія логістики, людину, що першою описала задачу комівояжера як форму оптимізації маршрутів. Але ніхто не пам’ятає, що в його зошитах, у маргіналіях формул, були схеми фрактальних труб, схеми енергетичних порожнин, що передбачали катастрофу Титаніка, батискафа «Тітан», та навіть — вибухи паливопроводів і крихкість конструкцій літаків, якщо не врахувати одну річ: взаємодію пустотливих середовищ із різним тиском, турбулентністю та фазовим переходом.
🔹 Головний герой:
Юрій Воронний — син українського селянина, математик, філософ, винахідник. Йому приписують «алгоритм руху товарів», але його мрія — безпечна матерія. Він не вірить у жорстку інженерію: «тіло має дихати, як плід гранату — відокремлене, але цілісне». Його натхнення — природа, зокрема, вихори води, тканини насіння, мікроскопічні структури мінералів.
🔹 Сюжетна структура:
1. Три скрині Воронного
Після його смерті синові передали три запечатані скрині: в одній — формули з оптимізації маршрутів, у другій — схеми фракталів для небезпечних матеріалів, у третій — робочі зразки з композитів, які не горять, але дихають.
2. Батискаф, який пророкував смерть
Починається міжнародна конференція після катастрофи батискафа «Тітан». Хтось з вчених випадково цитує ранню роботу Воронного, і це стає ниткою до його великої втраченої теорії.
3. Зустріч з іменем Шаубергера
Внук Віктора Шаубергера — австрійського лісника та інженера, який вивчав живу воду — знаходить у записах спільну ідею: обертові структури, які охолоджують, захищають і структурують речовину. Він приїздить до України, де залишився єдиний музей Воронного — в руїнах.
4. Інженер Оніпко з Полтави
Молодий інженер намагається реалізувати проект «фрактального контейнера для небезпечних речовин». Його макети витримують температуру +1600° і не деформуються під тиском. У своїй лабораторії він відтворює структуру гранату — ізольовані, але пов’язані модулі.
5. Вибух у нафтовому хабі
Після чергової аварії в портовому газохімі в Стамбулі, розслідування доходить до висновку: стандартні труби — смертельна вразливість. Воронний писав про це ще у 1908 році.
🔹 Ключові ідеї Воронного:
-
Фракталізація як принцип побудови безпечних конструкцій — подібно до біологічних структур (легені, корали, кісткові решітки).
-
Порожнеча не як слабкість, а як місто безпеки — резервний обсяг для перепадів тиску, температури та вибухових хвиль.
-
Сітчаста структура з композитів: не суцільна оболонка, а мережа, яка локалізує руйнування на рівні мікросистем.
-
Теорія потрійної точки: для кожної речовини є стан, у якому вона може швидко перейти з одного агрегатного стану в інший — і тоді виникає або вибух, або консервація.
🔹 Фінал — «Післяпісня»
Оніпко, Шаубергер-молодший та донька Воронного відкривають міжнародний центр досліджень безпечної матерії. Перша труба для транспортування надкритичного газу будується в Карпатах — із порожнин, як в яблуці.
Нарешті візія Воронного оживає, а світ уперше за століття починає будувати не з жорсткого заліза, а з мудрих фракталів природи.
Комментариев нет:
Отправить комментарий