Боргова теорема морального лідерства в епоху інфантильних спільнот

 

Чим більше чесна людина ініціює — тим більше вона всім боргує

або

Боргова теорема морального лідерства в епоху інфантильних спільнот

1. Природа ініціативи й обіцянки

Чесна та ініціативна людина — це двигун будь-якого процесу. Але, на відміну від маніпулятора чи популіста, вона не приховує складності й не маскує межі можливого. Водночас вона змушена, щоб зрушити систему, "запускати мрію" — говорити мовою обіцянок, що перевищують наявні ресурси. Інакше система просто не рушить.

Але тут і виникає парадокс:

Щоб активізувати пасивних — треба пообіцяти більше, ніж можеш дати.

Це початок боргової пастки морального лідера.

---

2. Інфантильне суспільство: споживачі мрій

У соціумі, що звик споживати обіцянки, утворюється особливий тип мислення — пасивно-комунальний інфантілізм. Його риси:

• Переконаність, що "хтось повинен дати", бо світ "нам належить".

• Очікування дива (Ісус як фокусник, пастир як провідник до халявного спасіння).

• Переоцінка ролі обіцяючого і повна відмова від дії власними руками.

Так виникає віра в Борха, бога пасивної більшості:

Бог Борх — той, хто обіцяє, тягне, створює, ініціює, а тому завжди "винен".
Він — не всевишній, а всевідповідальний. І всі йому "вірять" — бо всі від нього щось чекають. Пригадують не того, хто дає в реальності, а того - хто боргує.

---

3. Економіка обіцянки як боргова машина

У такому суспільстві кожна добра справа — це потенційний борг:

• Якщо зробив — мало зробив.

• Якщо не зробив — зрадив очікування.

• Якщо намагаєшся залучити інших — маніпулятор.

• Якщо не залучаєш — егоїст.

Чим більше робиш — тим більше "боргуєш" перед інфантильною масою, що не зробила нічого.

Утворюється когнітивна економіка:

• Капітал — це довіра й енергія ініціатора.

• Борги — це очікування інфантильних учасників.

• Платежі — це вічне виправдання перед тими, хто не працював.

---

4. Соціальний комунізм мрій: рай без зусиль

Бог Борх править у царстві колективного дитсадка, де:

• Рай обіцяний як "право за фактом народження", причетності до "великого народу", володільця "глобусу країни".

• Політик — чарівник.

• Економіка — лотерея, тік ток щастя та майбутнього виграшу від кліку на мобілі.

• Праця — щось вторинне, бажано делеговане іншим, змшене сидіння "на роботі", розуміння лише локальної функції.

Ті, хто береться вести, стають заручниками чужих проекцій. Їх поступово розпинають очікуванням, висмоктуючи ресурс доти, доки не залишиться нічого — окрім боргів та позорного складання повноважень на фоні обіцянок та очікуваннями від "нового клоуна-чарівника".

---

5. Висновок: віра, дія і пастка

Найбільше заборгував не той, хто брав, а той, хто намагався щось дати.

Справжній гріх у царстві Борха — не паразитизм, а намагання щось змінити чесно.

І все ж:

• хтось має бути першим,

• хтось повинен знову почати,

• хтось мусить сказати: "Я не чарівник, я працюю. Але не один — а з вами".

І може тоді Бог Борх, переглянувши баланс, скаже:

«Я прощаю частину боргу — бо хоч хтось нарешті чесно діє».