📚 Історичний розділ: Уроки унітарної Української республіки (1991–2025)

 📚 Історичний розділ: Уроки унітарної Української республіки (1991–2025) 

⚖️ Основна теза: Спроба управляти багатошаровим, багатокультурним і різнорівневим суспільством за допомогою жорсткої унітарної моделі — призвела до хаосу, а не до порядку.

❌ Проблеми централізованої унітарності: Інституційна слабкість центру:

Рішення з Києва часто не реалізуються на місцях через:

саботаж;

імітацію виконання;

відсутність ресурсів і реального контролю.

Формальна, але не фактична вертикаль:

Обласні та районні адміністрації — не представники народу, а призначенці "зверху";

їхня лояльність — до кабінетів, а не до людей.

Візантійщина та родові клани:

На місцях сформувалися групи впливу, що:

привласнили спільне;

вбудувалися в бюджетний процес;

стали де-факто феодалами, прикритими формальними структурами.

Інформаційна маніпуляція:

Централізовані канали зв’язку створили ілюзію єдності, яка не відповідала реальному стану регіонів;

реальні потреби громад не доходили до вищих рівнів управління.

Корупційна модель "розподілу згори":

Кошти й ресурси розподілялися:

не за потребами;

не за ініціативою громад;

а через схеми, лобістські впливи й договірняки.

📉 Наслідки: Сфера Наслідок Політична Деградація довіри до інституцій, зростання сепаратизму, радикалізації Економічна Гальмування локальних ініціатив, бюрократична безглуздість, тіньова економіка Соціальна Зневіра, еміграція, апатія, пасивізація громади Культурна Уніфікація зверху, втрата локальної ідентичності, маргіналізація периферії Правова Подвійні стандарти, ручне правосуддя, слабкість інституту справедливості

✅ Висновок для УГР: УГР не повторює помилки унітарного централізму, бо визнає місцеву ініціативу як основу гуманітарного суверенітету.

📌 Принципи децентралізації УГР: Громада — перша одиниця права, власності та бюджету.

Кожен має право діяти самостійно в межах користі, а не в межах дозволу.

Реєстри, угоди й суд — інструменти співжиття, а не підпорядкування.

Стандарт — це не межа, а відправна точка для розвитку.

Будь-яка централізація — тимчасова і лише за згодою.